Люди 20.11.2017

Наши лучшие: киевляне, изменившие мир (часть I)

Вы можете всю жизнь прожить на улице Гната Юры, ездить на работу через мост Патона и прогуливаться мимо памятника Заньковецкой в Мариинском парке, но так и не узнать, кто все эти люди.

Мы уверены, вы и так их знаете. Просто решили напомнить.

Николай Амосов

Почему его нужно знать: хирург и кардиолог, чьи достижения спасли тысячи жизней

Николай Амосов родился в 1913 году в селе Ольхово в России. В Киев его привела любовь — вторая жена, украинка Лидия Денисенко.

В нашем городе великий доктор прожил 49 лет, спас сотни людей при жизни и еще миллионы после — Амосов одним из первых ввел метод искусственного кровообращения. Аппарат обеспечивает циркуляцию крови без помощи сердца, что позволяет пересаживать легкие и сердце.

Сам врач умер от инфаркта — в возрасте 90 лет.

В Киеве на улице Николая Амосова есть Национальный институт сердечно-сосудистой хирургии имени Николая Амосова. Также ему посвящена мемориальная доска на улице Богдана Хмельницкого, 42, где он жил долгое время.

На фото: Национальный институт сердечно-сосудистой хирургии имени Николая Амосова (kiev-book.narod.ru)

Александр Вертинский

Почему его нужно знать: певец и киноактер, обозначивший целую эпоху

Фото: tutitam.com

Известный певец, автор песен "Ваши пальцы пахнут ладаном" и "Доченьки", родился в Киеве в 1889 году. Здесь он начал карьеру эстрадного артиста, но большие амбиции привели его в Москву, к самому Станиславскому. А тот взял, и сказал: "Плохая дикция". Но Вертинский все равно продолжил выступать с "Песенками Пьеро", гастролировал по всему миру и успел дать концерт даже в Китае.

В СССР он вернулся только в 1943-м. Снимался в кино, в том числе и на киностудии в Киеве. Умер в Ленинграде. Говорят, в объятиях очередной любовницы.

Фото: мемориальная доска, ул. Владимирская, 43 (Наталья Сидорук, "Наш Киев")

Сейчас мало что напоминает о том Киеве, где родился Вертинский. Только на доме под номером 43 на улице Владимирской висит памятная доска.

Игорь Сикорский

Почему его нужно знать: авиаконструктор, установивший несколько мировых рекордов

Фото: nv.ua

О вертолете мечтал еще Леонардо да Винчи, но воплотить эту идею удалось киевлянину — Игорю Сикорскому. Отучившись несколько месяцев в Париже, он вернулся в родной город и поступил в КПИ. Там в воздухоплавательной секции ученый начал конструировать свои первые летательные аппараты. Один из них даже побил мировой рекорд скорости.

За свою жизнь Сикорский успел поработать в Санкт-Петербурге, где установил еще один рекорд, на этот раз высоты. А после революции 1917 года гений вынужден был выехать в США. Там он создал Sikorsky Aeroengineering Corporation и безбедно жил до старости.

Фото: памятник Сикорскому на территории КПИ (Наталья Сидорук, "Наш Киев")

В Киеве его имя носит один из лучших вузов страны — на территории НТУУ (КПИ) даже есть памятник Сикорскому.

Евгений Патон

Почему его нужно знать: инженер и ученый, соединивший берега Днепра

Фото: changeua.com

Патон родился в Ницце в 1870 году, но в 1904-м переехал в Киев, где и провел остаток своей жизни. Здесь он преподавал в Киевском политехе и занимался разработкой методов электросварки (Институт электросваривания и сейчас носит его имя).

По проекту Патона построили Мост Влюбленных в Мариинском парке и еще десятки мостов по всему Союзу. А в 1953 году открыли самое грандиозное его творение — первый в мире цельносварный мост, по которому каждый день сотни киевлян ездят на работу.

Фото: Мост Патона (svitppt.com.ua)

Борис Патон

Почему его нужно знать: ученый, который поднял искусство электросварки до космических высот

Борис Патон родился в Киеве в 1918 году и успешно продолжил дело своего отца Евгения, о котором мы писали выше. В течении 50 лет он возглавлял институт, основанный старшим Патоном.

Именно Борис руководил медиками, которые провели сварку мягких тканей (речь идет о "сварке" тканей организма электрическим током, применяемой в хирургии). Также он разработал процессы сварки в космосе, что гораздо облегчило ремонт на орбите, и заложил основу для новой отрасли металлургии — специальной электрометаллургии.

Борису Патону установлен памятник возле Национального научно-природоведческого музея. 

О других известных киевлянах читайте во второй части статьи! 

Люди 04.11.2017
Олег Скрипка: "Імпульс альбому "Музіка" досі працює на "ВВ"

На честь 20-ї річниці альбому "Музіка" ми поговорили з Олегом Скрипкою про цю легендарну платівку, приготування до святкового шоу, долю "Країни мрій", пошуки справжнього рок-н-рольного звуку та роботу над новими проектами.

Фото: прес-служба гурту "ВВ"

11 листопада гурт "Воплі Відоплясова" концертом у Центрі культури та мистецтв КПІ святкуватиме 20-річчя свого вирішального альбому. Завдяки цій платівці "Воплі" повернулися з Франції на Батьківщину, де розпалили справжню музичну революцію та створили моду на своє, українське. Альбом "Музіка" побив усі вітчизняні рекорди популярності, а завдяки першому українському астронавту Леоніду Каденюку потрапив у космос.

Для своїх відданих фанів "Воплі Відоплясова" перевидають лімітований наклад культової платівки та поновлюють концертну програму на основі пісень альбому "Музіка".

У вашій дискографії достатньо культових альбомів. Чому для перевидання ви обрали саме "Музіку"?

Ми обрали цей альбом, бо на ньому є найвідоміша пісня "Весна". І тому, що саме ця платівка стала нашим стартовим поштовхом. З "Музікою" ми повернулися з Франції до України. Цей альбом вистрілив, допоміг мені і колективу вирішити, лишатися у Франції чи ні. 

Під час роботи над "Музікою" я дійшов висновку, що треба повертатися в Україну. І так сталося, що наш музичний матеріал був на той час дуже провідний, дуже український, дуже європейський і по формі, і по суті. В принципі, той імпульс, який дав нам альбом "Музіка", досі працює на гурт "ВВ", це був старт нашої подорожі.

11 листопада музичне видавництво "Країна мрій" презентує лімітовану версію перевидання альбому "Музіка" на кольоровому вінілі. Воно ж видавало оригінальний чорний вініл. Як правило, коли перевипускається альбом на вінілі, треба, щоб він відрізнявся кольором носія. В нашому випадку ми ще зробили новий мастеринг альбому.

Якою буде програма концерту, під час якого відзначатиметься 20-тиріччя "Музіки"?

Буквально вчора ми репетирували нашу програму. Ідея дуже проста, я думаю, вона правильна. По-перше, ми виконаємо всі пісні з альбому "Музіка", чого вже не робили багато років. І це буде перша частина концерту. А під час другої ми заграємо всі наші бойовики, які увійшли до інших альбомів. Це всім добре знайомі "Танці", "Країна мрій", "День Народження" — буде просто непорядно їх не виконати. 

Загальне звучання буде драйвове та ностальгійне, публіка почує версії пісень, як вони звучали колись. Звичайно, ми вже не ті, люди – не ті, зал КПІ – не той, він тоді був ще новий, ще блищав, я його, до речі, будував своїми руками.

Фото: прес-служба гурту "ВВ"

Не виникало бажання знову переграти пісні з альбому "Музіка", осучаснити їх?

Це дуже добра ідея, і ми розглядали такий варіант, але я поки не впевнений, що це на часі, може, трішки пізніше. Це треба зробити так, як колись Джимі Пейдж перевипустив Led Zeppelin у 90-х роках. Так, це було дійсно революційно. 

Я хочу, щоб в Україні з’явилася студія, і на ній можна б було записати альбом не гірше, ніж у Парижі. До сих пір те, що ми зробили 20 років тому, ми не можемо тут реалізувати в Україні. Майстеринг перевидання альбому "Музіка" був зроблений в Нью-Йорку.

Ви потроху вже починаєте презентувати пісні з майбутнього альбому. Вже є розуміння, яким він буде?

Ми його потрошку пишемо, але я поки не бачу технічних можливостей зробити його в Україні. Знову ж таки, якщо повертатися до альбому "Музіка", 20 років тому він був створений у класній паризькій студії, і тому він так зайшов.

Українська проблема звуку кадрова чи технічна?

Більше кадрова, хоча і технічна також, дуже мало фахівців із досвідом. Альбом "Музіка" ми писали в студії, що була запакована обладнанням наприкінці 70-х – на початку 80-х, тобто, це реально той рок-н-ролл, який грався в ті роки і на тому обладнанні: плівка, пульти. Все справжнє, рок-н-рольне, вкладена була ще та якість і той менталітет. У дев’яності-нульові роки відбувся перехід до цифри, і якщо говорити про звук, то світова музика більше втратила, але зараз є новий цифровий звук, не гірший за той давній  звук. В Україні, на жаль, ще нема такого досвіду, щоб зробити дійсно рок’н’рольний звук. З електронною музикою у нас все гаразд, а коли мова йде про живі барабани, живі гітари, то ми шукаємо.

Фото: Фото: прес-служба гурту "ВВ"

Якщо не зважати на технічні аспекти, якою зараз є група "ВВ"? У 90-ті ви були панками, у нульові превалював фолк-рок, що зараз?

Насправді, фольклор у нас завжди був, але всього відсотків десять, скажімо. А в основному це класичний рок-н-ролл и хард-рок з різними елементами панку. Моя соціальна діяльність, пов’язана з фестивалями "Країна мрій" та іншими, яка не стосується "ВВ", в масовій свідомості змішалися в одну купу, і "ВВ" сприймається як фольклорний колектив, яким він не є. Отака штука – я не думаю, що варто загравати з публікою, і от на новому альбомі буде одна-дві народні пісні. 

Зараз в ефірах ми теж презентуємо народну пісню "Несе Галя". Розкрию карти: ми принесли на один музичний канал декілька наших пісень, спитали, от такі пісні, ми вже готові працювати над кліпами, але який краще зробити? Нам порекомендували фольклорну "Несе Галя", тому що нас так сприймають. От, а рок, йому все важче і важче відвойовувати свої позиції. 

Щойно ми приїхали з Америки. Там рок-н-ролл дуже добре себе почуває, до того ж, є нова рок-н-рольна музика. І паростки такого я відчуваю в Україні. Наприклад, оце літо було дуже плідне на фестивалі, з них два дуже показових "Бандерштадт" і "Схід-рок"  схід-захід України, і та ж сама ситуація. 

Дуже молода публіка їде на фестивалі, вони знають і слухають рок-н-ролл, нігті фарбують в чорний колір, відпускають довгий хаєр, у них футболки Nirvana  це приємно спостерігати, це мене надихнуло на те, що все ж таки треба робити рок-н-рольний альбом.

Фото: прес-служба гурту "ВВ"

Що можна сказати тим, хто чекає на фестиваль "Країна мрій"?

Фестиваль "Країна мрій" — це культова подія, і я зізнаюся, що втомився говорити, що без підтримки держави дуже важко, і на сьогоднішній день вкрай важко його проводити. Є меценати, є спонсори, які допомагають, але на сьогоднішній день з’явилося багато подій масових, фестивалів, які базуються на фуд-корті, і за рахунок продажу пива та шашликів окуповуються. 

І я зізнаюся, що дуже важко конкурувати, тому що в тебе ідейний фестиваль, без великого об’єму фінансування, і ти не можеш перетворити його на "наливайку". В умовах конкуренції зараз ми визначаємося, як рухатись далі. Два роки ми співпрацювали із Atlas Weekend. Є плюси — фестиваль "Країна мрій" мав доступ до публіки, і ми там могли реалізувати свою програму. А з іншого боку, знову ж таки, в такій ситуації не просто тримати свій вектор, дуже непросто.

Все ж таки, буде фестиваль, чи в тебе поки немає відповіді?

Я можу дати відповідь, коли в мене буде чіткий бюджет. На квитках прибутку немає, коли 90% програми фестивалю – це ті артисти, яких люди не знають. Це фішка фестивалю "Країна мрій" була така, що люди приходили довідатися чогось нового. Але людина – таке створіння трішечки ледаче, її витягнути на нове дуже тяжко. Люди ідуть на відоме, їдять шашлики під відому музику, а так, щоб прийти на щось незнайоме – непросто, але це – наша місія.

Два роки тому ти показав дві пісні із сольного альбому, яка в нього доля?

Робота триває, це такий симфо-поп, продовжуємо писати пісні. Чи складеться з цього сольний альбом, я не знаю, але мені цікаво в цьому стилі попрацювати, просто пошуки нового звуку. Але я скажу, що приблизно в такому напрямку я працював колись з Меладзе – пісня "Доля" до мюзикла "Попелюшка". Проектів, як завжди, багато, немає часу на їх втілення.

Читайте також: "10 думок про Київ: синоптик Наталка Діденко".

Люди 19.10.2017
Леонид Каденюк: "Ответ на вопрос о боге в космосе возник сам по себе"

О мечте и страхе, о Земле и гравитации, о космосе и силе человеческого организма, об ощущениях при полете и вере в высший разум, — что рассказывал первый украинский космонавт на презентации своей книги-экскурса в историю мировой космонавтики.

На прошлой неделе украинский космонавт Леонид Каденюк представил  в "Букве" свой переизданный бестселлер "Миссия "Космос". Мы побывали на презентации и записали самые интересные мысли от единственного нашего соотечественника, побывавшего на орбите.

О силе мечты

12 апреля 1961 года у меня родилась мечта. Мое детство совпало с началом космической эры, тогда многие мечтали о космосе. Моя мечта была высокой, и я знал, что для ее достижения нужно много работать, много знать. Жизнь человека должна начинаться с мечты, я всегда об этом говорю на встрече со студентами и школьниками. Не обязательно мечтать именно о космосе, человек может хотеть стать врачом, бизнесменом, политиком и так далее. Но мечтать нужно обязательно, это очень помогает и мобилизирует. 

О страхе

Меня часто спрашивают, было ли мне страшно перед полетом. Я всегда отвечаю: "Было страшно интересно". Профессия космонавта очень опасна. К полету в космос жестоко готовят, это огромная нагрузка на организм и тяжелые испытания. Есть случаи, когда люди в космосе погибали. Также есть случаи, когда не выдерживали подготовку и сходили с ума. Конечно, я это осознавал, но мне не было страшно. Я долгое время работал летчиком-истребителем, возможно, это меня как-то подготовило к полетам.

Об ощущениях при полете

Когда корабль стартует, такое впечатление, что в тебе происходит мощнейший взрыв, который превращается в постоянный звук. Затем начинается разгон, корабль проходит скорость звука. В конце концов, грохот остается внизу, и в кабине слышится нечто подобное шелесту листьев в лесу. Вообще, момент вывода корабля на орбиту воспринимается как борьба двух сил. С одной стороны – это сила гравитации Земли, а с другой, образно говоря, сила человеческого разума, которая заложена в мощности ракетных двигателей.

Переход от гравитации в невесомость длится долю секунды. Как будто вы переходите из одной комнаты, где есть гравитация, в комнату с невесомостью. Корабль летит со скоростью почти 8 километров в секунду, но внутри корабля это не чувствуется. Там абсолютно нет ощущения пространства и точки опоры. Понятия пола и потолка чисто психологические, так проще себя настроить. Классических стен и пола на корабле нет. Нет разделения на день и ночь, опять же, чисто психологическая установка работает.

О космосе

Когда смотришь в космос, видишь идеальное пространство, в котором глазу не за что зацепиться. По-особому воспринимаются его меры, его геометрическая сущность. Он многомерный, и я думаю, что когда мы научимся стоить многомерные системы и начнем использовать их для полетов, мы будет совсем по-другому двигаться. Космос выглядит как пустота, однако это только на первый взгляд. Там можно найти ответы на многие важные вопросы, поэтому его обязательно нужно осваивать. Чем больше я там находился, тем больше убеждался в том, что космос наполнен огромным количеством знаний.

О планете Земля

Во время полета в космос очень бросается в глаза огромное количество электрического света, которое отражается от земли. Это говорит о том, что мы до сих не научились использовать солнечный свет и энергию себе на пользу. Вообще, мы крайне неправильно живем на своей планете. Земля очень красивая, когда на нее смотришь, думаешь, что на такой красивой планете должна быть красивая жизнь. Но когда вспоминаешь, как мы относимся к природе, какие законы создаем, как строим отношения между государствами, становится очевидно, что человеческое общество не идеально. 

Сейчас идут разговоры о том, что нам нужно осваивать и переезжать на другие планеты, но я считаю, что не нужно этого делать, нужно беречь свою планету и уменьшать пропасть между человеком и природой. Наша Земля – это единый живой организм, и человек сам себе вредит.

О боге 

Вы знаете, ответ на вопрос о боге в космосе возник сам по себе. Американский астронавт Джон Гленн, который в возрасте 77 лет второй раз полетел в космос, сказал: "Когда смотришь в иллюминатор космического корабля, не поверить в существование бога невозможно". Такие же ощущения были и у меня. Было чувство, что я смотрел на результат чьей-то работы, что Земля и Вселенная – это чье-то творение. Тем более, что наука все еще не может объяснить некоторые природные явления. Лично меня полет в космос приблизил к мысли о том, что высший разум существует.

О связи между созданием колеса и освоением космоса

Первый полет человека в космос и запуск первого спутника – это не просто планетарные события, это вселенские события. Во Вселенной миллиарды планет, и на одной из них цивилизация смогла создать такие технические средства, которые преодолели земное притяжение. Это было началом новой эры в истории человечества. А перед этим, тысячи лет назад, человечество придумало колесо, и это также было открытие, подтолкнувшее дальнейшее техническое развитие. Это сейчас для нас нет ничего особенного в колесе, а тогда оно было символом новой эры в истории человечества. Я считаю, что создание спутника и космического корабля было венцом создания колеса.

Об инопланетянах

Вы знаете, у меня так часто спрашивают об инопланетянах, что я уже жалею, что не видел их. Единственное, что могу сказать – это то, что примерно в 1985 году, когда я много летал на истребителях, из Москвы пришло секретное указание на случай встречи с неопознанный летающим объектом. Запрещалось устанавливать какие-либо контакты и приближаться к ним. NASA никаких указаний не давали. Лично я думаю, что все-таки что-то существует во Вселенной, просто мы еще об этом не знаем.

О человеческом организме

Перед тем, как человек впервые полетел в космос, ученые сомневались в том, что человеческий организм это выдержит, ведь он привык к условиям гравитации. И правда, не каждый с этим справится.Но сам факт того, что человек полетел в космос, уже говорит о том, что наш организм – чрезвычайно гибкий, и он способен приспосабливаться к таким условиям, которые для него в принципе неприемлемы.

О современной украинской космонавтике

Украина – это, без сомнений, космическое государство. Даже советская космонавтика делалась фактически украинцами – все генеральные конструкторы космических кораблей были украинцами. Кроме того, сейчас Украина входит в число государств, которые имеют полный цикл выработки космических ракет – от проектирования до запуска. 

Очень приятно наблюдать за украинской молодежью, она талантлива, стремится к космосу. Также Украина сотрудничает с США в сфере космонавтики. На украинском заводе "Южмаш" изготавливаются ракетные носители и двигатели для американцев. 

Но, к сожалению, наше государство очень мало внимания уделяет космической отрасли. Власти не понимают, насколько эта отрасль важна и связана со всеми сферами, которые есть на Земле. 

Фото Александра Зубко.

Читайте также: "10 мыслей о Киеве: режиссер Влад Троицкий". 

Люди 10.10.2017
Дмитро Логгінов: "Волонтери зробили все можливе, щоб врятувати життя чоловіку"

У минулі вихідні в Києві вже в восьмий раз пройшов Wizz Air Kyiv City Marathon, під час якого помер 54-річний директор тернопільского м`ясокомбінату Віктор Малюта. Чи можна було врятувати чоловіка, наскільки часто помирають на марафонах і хто в цьому винний? Гострі питання ми обговорили з волонтером загону швидкого реагування Червоного Хреста України.

Фото: Дмитро Логгінов, особистий архів

Дмитро Логгінов — директор креативного агентства Michurin і волонтер Загону швидкого реагування Товариства Червоного Хреста України, який часто чергує на масштабних заходах у столиці. 8 жовтня колеги-волонтери Дмитра також були на чергуванні і надавали першу допомогу бігуну Віктору Малюті.  

Про загони швидкого реагування Червоного Хреста

Загони швидкого реагування Червоного Хреста існують у всьому світі. В Україні до 2013 року їхня діяльність була сфокусована на роботі з потенційними біженцями, а з грудня того ж року волонтери майже щодня працювали на Майдані. Пізніше з'явились регіональні підрозділи.

Зараз волонтери надають не лише домедичну, а й гуманітарну допомогу майже у всіх великих містах. Так, загони швидкого реагування чергували на спортивних заходах (NovaPoshta half marathon, Велосотка, Гонка Нації), футбольних матчах, фестивалях (ГогольFest, Koktebel Jazz Festival і Z-Games), концертах "Океану Ельзи" і RHCP, під час сутичок на будівельних майданчиках (біля заправки на Ревуцького, у Cвятошинському провулку тощо) та вибухів в Калинівці і Балаклеї.

Фото: Дмитро Логгінов, особистий архів

Волонтери загону — люди різних професій, які добровільно, у вільний від роботи час вирішили допомагати людям. Серед них — бізнесмени, менеджери, юристи і студенти.

Про смерті під час марафонів

Трагедія на марафоні 8 жовтня не єдина в своєму роді, бо марафони — це сильне навантаження на організм. Американці проаналізували смертність на подібних заходах в США за останні 30 років (26 марафонів, близько 3 мільйонів бігунів і 23 мільйонів кілометрів). Виявилось, що шанс померти таким чином складає менш ніж 1 на 100 тисяч.

Марафонська дистанція  42 км 195 м. Віктор Малюта біг 10 км, а недобре йому стало десь на половині дистанції.

Про винних

Цю смерть не можна комусь поставити в провину. У нас люди, не займаючись спортом, гинуть на вулицях від тромбів, зупинки серця, інфарктів і інсультів. Чия це вина? Є життя, є смерть. Все.

Організатори марафону — професіонали, які діють згідно міжнародних стандартів. Ти приносиш довідку, і ти береш відповідальність за своє рішення.

Фото: Wizz Air Kyiv City Marathon

Про надання допомоги Віктору Малюті

На марафоні працювали дві волонтерські організації: MotoHelp і Загони швидкого реагування Товариства Червоного Хреста України. Перший волонтер від MotoHelp був поруч вже за дві хвилини після того, як чоловік втратив свідомість. Вважаю, це дуже оперативно.

Через 5 хвилин приїхали волонтери Червоного хреста і приєдналися до реанімаційних заходів. Серед них був Євген Черенок, кандидат медичних наук і практикуючий хірург.

Віктора вдавалося декілька разів реанімувати: на короткий період чоловік починав дихати, потім життєві показники знову падали. Трохи згодом приїхали дві бригади швидкої допомоги, і всі разом ще 30 хвилин боролися за життя. На жаль, врятувати Віктора не вдалося.

Волонтери зробили все відповідно до протоколів надання домедичної допомоги, що відповідають чинному українському та міжнародному законодавству. Зазначу, що домедична допомога волонтерів суворо регламентована, і є багато речей, які ми не маємо право робити. Наприклад, використовувати медичні/ інвазійні процедури (колоти ліки, інтубувати тощо). Я впевнений, що волонтери зробили все можливе, щоб врятувати життя чоловіку.

Про правила безпеки

Є багато професійних порад від лікарів, спортсменів, рятувальників. Більшість акцентують увагу на тому, що до навантажень необхідно підходити поступово. Якщо ви хочете пробігти марафон, не можна починати з 42 км. Спочатку варто бігати вдома на стадіоні 1, 2, 5 км і намагатися відчути, як навантаження впливають на організм.

Фото: Wizz Air Kyiv City Marathon

Про навички домедичної допомоги

Найшвидше допомогу можуть надати свідки події, які знаходяться поруч. Наприклад, десь сталася аварія, або комусь в офісі стало погано. Якщо ви не володієте базовими навичками надання домедичної допомоги, то максимум, що ви зможете, — це телефонувати в "швидку". Але якщо по дорозі будуть затори, то при всьому бажанні "швидка" зможе приїхати лише хвилин за 15-20. 

Тому відповідальність за надання допомоги в першу чергу лежить на кожному з нас. Можу точно зазначити, що нічого складного та важкого в наданні домедичної допомоги немає. Всі процедури/ алгоритми дуже прості. Перекладати відповідальність, звичайно ж, легше, однак такий підхід точно не рятує людей.

Фото: Дмитро Логгінов, особистий архів

Просто почитати про домедичну допомогу немає сенсу. Це як почитати про керування автомобілем. Виділіть день чи два, пройдіть спеціальні курси. Ви отримаєте знання і необхідні навички.

В Києві є багато місць, де можна пройти такі курси. Це Червоний Хрест, Центр спеціальної підготовки44-й навчальний центр, навчальний центр FAST та інші. Просто введіть в Google "курси домедичної допомоги". І не будьте байдужими!

Читайте також: "Марш за права тварин: хто прийде на акцію і чому".  

Люди 09.10.2017
10 мыслей о Киеве: американец Мэтт Такер

О первом впечатлении от столицы, трудностях, с которым сталкивается иностранец в нашем городе, разнице между американцами и украинцами, и, конечно же, об украинских девушках и кухне мы поговорили с Мэттью Такером, который живет в Киеве вот уже 4 года.

Мэтт родом из Северной Каролины. Ему 32 года, четыре из которых он живет в Киеве и работает маркетологом в местном подразделении французской IT-компании. Мы поговорили с ним о причинах переезда, впечатлении от столицы и разнице в менталитете украинцев и американцев. 

О первом впечатлении от Киева

В университете изучал славянскую культуру, а потом захотел посмотреть на нее вживую. Два года жил в Грузии. После этого нашел работу в Москве. Приехал в Киев, чтобы оформить документы, потому что посольство в Грузии было закрыто, и остался. Мне здесь понравилось.

Первое, что подумал, — здесь погода лучше. И архитектура красивая.

О том, что в Америке знают про Украину

До Майдана американцы, пожалуй, не знали ничего. Сейчас знают чуть-чуть. Например, точно знают, что Украина — это не Россия.

Когда начался конфликт, я был очень против России. Надеялся, что они хотя бы на Крыме остановятся. Не ожидал продолжения на Донбассе. Верю, что в будущем Украина станет ближе к Европе.

О дешевизне в столице

То, что пишут иностранные журналисты в обзорах, — правда. В Киеве жить дешевле, чем в Америке или Европе. Я был во многих европейских столицах — Берлине, Париже, Лондоне, Праге, Варшаве — и Киев из них самый дешевый. Правда, я вот в Молдове, например, еще не был.

Но, думаю, здесь тоже все будет дорожать.

О недовольных американцах и счастливых украинцах

Люди в Украине, на самом деле, очень выносливы и терпеливы. Мне кажется, они смогут пережить все и всех. Они умеют быть счастливыми с тем немногим, что имеют. Хотя на самом деле это может быть проблемой. Американцы, например, гораздо более недовольные и несчастливые. И это стимулирует их двигаться дальше.

В Америке все намного быстрее. Там все переживают о работе, деньгах, о том, чтобы купить дом побольше, машину получше. Это гонка. Киев гораздо медленнее, расслабленнее, но сюда приходит много иностранных компаний, и я вижу, как он ускоряется.

О знакомствах

В Америке люди приветливее, дружелюбнее. Они без проблем говорят с незнакомцами, потому что там с этим проще.

В Киеве знакомлюсь в барах, на разных мероприятиях, через интернет и иногда через друзей. Но если ты работаешь в IT, то тебя окружают преимущественно мужчины. Но мне нравятся мои украинские коллеги.

Об украинских девушках

Украинские девушки очень красивые. Иногда мне кажется, что большинство из них думает, что красота — это главное.

Я очень радуюсь, когда встречаю красивую и умную девушку. Но обычно к 26 годам они уже все замужем. А так женился бы, почему нет?

О муралах

Я думаю, что это красиво. Они очень необычные и уникальные. Их определенно должно быть больше. Особенно на уродливых старых советских зданиях.

О любимых местах в городе

Самое любимое место в Киеве, пожалуй, — парк Шевченко. Пиво пью в "Клайпеде" и "Лесопилке", грузинская кухня нравится в Mama Manana, китайская — в "Пекине", украинская — в Opanas. Ну а за десертами иду в Milk bar.

О трудностях

Прежде всего это языковые проблемы. Я стараюсь учить русский, но, естественно, он не идеален. Тяжело коммуницировать с людьми. Это другая культура, другой стиль жизни.

Кроме того, если я хочу открыть банковский счет в Америке, это занимает 20 минут. В Украине это недели. У меня складывается впечатление, что украинское правительство не хочет, чтобы сюда приезжали. Получить практически любой документ очень сложно. Тяжело открыть счет в банке, создать бизнес и т.д.

О том, что стоит изменить

Я думаю, этой стране нужно больше организованности. Здесь беспорядок во многих сферах: на дорогах, в общественном транспорте, больницах. Людям нужно сделать свой город немного чище и быть немного открытее. Я думаю, что так Киев станет очень крутой европейской столицей. 

Читайте также: "10 мыслей о Киеве: режиссер Влад Троицкий".

Такий email не зареєстровано у системі
Введите свой электронный адрес, на который мы отправим вам новый пароль.
Поле не должно быть пустым и содержать кириллицу
Спасибо!

Ваше сообщение принято.

Сожалеем :(

Во время обработки что-то пошло не так.

Bы можете отправить сообщение на электронный адрес betatest@nashkiev.com