Наталія Могилевська — корінна киянка. Народилася та виросла на Березняках, зараз проживає на Осокорках, біля Дніпра.
У свій день народження, для рубрики “Про Київ", співачка розповідає, чому рідко ходить по закладах та як київський торт став для неї відкриттям, яке неможливо забути.
Чи маєте ви улюблені кав’ярні, бари та заклади в Києві? Чому вони?
Відношуся до тих людей, які ходять в одні й ті самі кав’ярні чи ресторани та замовляють одні й ті самі улюблені страви. Це коли на вході зустрічає офіціант і каже:
У мене в житті стільки непостійності, переїздів, гастролей і квестів, що дуже не вистачає чогось постійного. Та й часу не вистачає на пошуки та експерименти з чимось новим. Подобається, і слава Богу.
20 років я ходила в ресторан “Майями”, а потім – ресторан “Одеса”. Так дивно, я обрала їх не заради місця розташування, а завдяки дійсно гарній кухні, обслуговуванню, атмосфері. Ну, і знову ж – я так звикла до них.
І дивно, що в Києві ці ресторани знаходились в одному і тому самому будинку — навпроти Палацу “Україна”. Це основне місце моїх концертів вже скільки років. Тут буде проходити і мій наступний ювілейний концерт 1 листопада.
До речі, не так давно я вперше спробувала новий для себе десерт – київський торт. От є речі, які в житті краще не знати, тому що це забути неможливо (сміється).
Уявіть, що в Київ вперше їдуть ваші знайомі. У які місця, на які вулиці ви б їх повели, щоб показати трушний дух міста?
Я б пройшлася з ними швидкою ходою на світанку, коли місто ще спить, від Маріїнського палацу до Андріївського узвозу. Там би знайшла, де випити кави та поснідати. Показала б Лавру, Пасаж, звичайно – Хрещатик, Маріїнський парк. Можна зайти в ЦУМ, пообідати в Milkbar. А вдень обов’язково до води, адже Дніпро – це місто моєї сили. Я дуже люблю воду, дуже люблю плавати – причому саме в річці.
Знаєте, якби до мене приїхали гості й мені треба було б показати їм сучасний Київ, треба було б підготуватися. Такий час – я стала дуже домашньою, як, напевно, і багато інших людей після ковід-19. Тим паче, що вдома у мене дуже гарно – там природа, родина, завжди смачна їжа.
Я люблю Київ, тому що, і не люблю Київ, тому що…
Я люблю Київ, як свою шкіру, як своє життя, як свій голос, як своїх батьків. Це моя земля, моя батьківщина, моє “гніздо”, моє коріння. Батьківщину дійсно не обирають. Вона одна та на все життя. Люблю Київ за прекрасних людей, за можливості, за те, що знаю кожний його шматочок.
Не подобається, що перестали слідкувати за архітектурним обличчям міста. За гроші дозволяють будувати, де завгодно та що завгодно. Тут я заздрю Парижу, в якому це категорично заборонено. Мені не подобається, що з'являються будинки вище за Лавру. Мені не подобається, що наче й будують паркінги, але все одно знайти вільне паркомісце у центрі дуже складно.
Якби столиця була людиною, то якою?
Жінка. Вдень монашка, вночі – відьма, у ліжку з чоловіком – найгарячіша. Пристрасна, прекрасна, мудра та красива.
