З 30 листопада у всіх кінотеатрах країни стартує комедія від студії “Мамахихотала” та United Heroes Group “Батьківські Збори”. Одну з головних ролей фільму виконав актор, інфлюенсер та ведучий Євген Янович. Він проживає у Києві з 17 років, а відтак встиг змінити багато районів і стати по-справжньому киянином.
Тож для рубрики “Про Київ” ми розпитали Євгена, чому він вважає столицю “Ельдорадо для гастроподорожей” і в який бар ходить за унікальним коктейлем.
— Чи маєте ви улюблені кав’ярні, бари та заклади в Києві? Чому вони?
Їх купа! Це і “Shalom” на Петлюри, і Namelaka на Межигірській, і “Китайський Привіт” на Фролівській, і Honey на ЯрВалу, і WinBar на Хорива, і Vino e Cucina на Січових Стрільців. Це якщо заклади (усміхається). Кавʼярні завжди на льоту, бо я не так щоб апологет кави, радше їжі. З барів виділю класику: БарменДиктат та Parovoz. Додам харківських хлопців з Beatnik і єдиний бар Києва, де подають коктейль на вимпелі клубу Торіно — Vermuteria.
— Уявіть, що в Київ вперше їдуть ваші знайомі. У які місця, на які вулиці ви б їх повели, щоб показати трушний дух міста?
Ми б погуляли маршрутом Пейзажка – Андріївська – Алея Художників – Володимирська гірка – Михайлівський – Софія. Випили молоко з маковим рулетом в “Завертайло”. Прогулялися Рейтарською, взяли каву у “Каштані”, дійшли до Оперного, звідти на Хрещатик, щоб вхопити перепічку. Через Шовковичну і Липську вийшли до Маріїнки, далі легкий піт-стоп на Kyiv food market за коктейлем чи десертом. Обовʼязково б забігли у Readeat. А далі гуляти повз готель “Салют”, Парк Вічної слави й Музей Голодомору до Лаври. Фінальною точкою стала б Батьківщина-Мати.
Маршрут займе +- 5 годин в легкому темпі. Це той Київ, який я люблю.
— Назвіть улюблені місця та способи відпочинку в Києві.
Та все вище і є для мене цим (усміхається).
— Я люблю Київ, тому що, і не люблю Київ, тому що…
Я люблю Київ, тому що він приймає тебе, якщо ти готовий. І відпускає, коли тобі це треба.
Я не люблю Київ, тому що тут ніколи не було нормального мера.
— Якби столиця була людиною, то якою?
Може, це й банально. Але це був би Степан Радченко із “Міста” Підмогильного. Не найприємніший персонаж, зізнаюся. Але Київ дуже на нього схожий. Він ніби поділений на дві частини: одну для інших, а іншу для себе. І ніби ота друга частина досі не заповнена.
