Статьи 08.11.2017

ОПГ ГПУ и АТБ: кто участвует в фальсификации дел в Генпрокуратуре

Дмитрий Сус в скандальном интервью американскому журналисту Тодду Вуду передал реальную атмосферу ежедневно царящего в стенах Генеральной прокуратуры безумия.

Что известно об участниках схемы из скандального интервью Дмитрия Суса

Недавно одиозный экс-замначальника управления ГПУ по расследованию особо важных дел в сфере экономики (т. наз. "департамент спецзаказов") Дмитрий Сус рассказал в подробностях о том, как в стенах этого ведомства фальсифицируются уголовные дела. Фактически Сус вскрыл деятельность организованной преступной группы (ОПГ), которая планировала и реализовывала незаконные негласные действия в отношении народного депутата. Что известно о ее участниках?

Дмитрий Сус в скандальном интервью американскому журналисту Тодду Вуду передал реальную атмосферу ежедневно царящего в стенах Генеральной прокуратуры безумия. Бывший заместитель министра внутренних дел на правах хозяина приходит не просто в одно из подразделений – а в "элитный" специально созданный департамент по расследованию особо важных дел в сфере экономики – и расписывает "дорожную карту" о том, как нужно вести себя прокурорам и следователям, чтобы добиться "нужного" результата в конкретном деле.

 

Дмитрий Сус называет это нормальной ситуацией, похожие с которой происходили в департаменте и ранее. То есть по сути признает, что Генпрокуратура – это проходной двор, куда "заказчик" может не просто "спустить" задание, но и откомандировать конкретного "смотрящего" координировать действия "пешек" - прокуроров и следователей ГПУ – в отношении выполнения заказа. Остается только догадываться, что происходит в прокуратурах на местах и не подает ли прокурор области заказчику кофе в постель ради получения финансовой или политической выгоды.

Напомним кратко фабулу "дела Рыбалки", которое департамент, где работал Сус, должен был раскрутить в интересах совладельца "АТБ-Маркета", бывшего тестя Рыбалки Геннадия Буткевича.

Сначала в департамент поступило указание Генпрокурора "поднять" в областных прокуратурах все дела, как либо касавшиеся Рыбалки за последние несколько лет. Уголовное преследование компаний семьи Рыбалки длится еще с 2013 года, когда он развелся с дочерью Буткевича. Соответственно, речь шла о десятках уголовных дел. По словам Суса, они были достаточно объемными – для примера он приводил одно дело на 80 томов. Поскольку все дела к тому времени уже были закрыты за отсутствием состава преступления (так как были в тупую сфабрикованы в прокуратурах разных регионов), задача Суса и его подчиненных состояла в том, чтобы выяснить, насколько законно эти дела были закрыты.

После того как следователи не нашли ничего противозаконного в закрытии десятков дел по самым разнообразным статьям – "все что ему могли, ему влепили", говорит Сус в интервью – в департамент пришел экс-замминистра Владимир Евдокимов. У него на руках была не только информация относительно тех дел, которые Сус уже видел и которые были отправлены назад в регионы. Он также принес информацию и о делах, возбужденных и расследуемых в Службе безопасности и Национальной полиции. Из чего несложно сделать вывод, что аналогичные совещания он проводил и в этих органах также по поручению Г. Буткевича. И если в Генпрокуратуре этот процесс происходил по прямому указанию руководства ГПУ, то вполне вероятно, что о похожих совещаниях в Нацполиции и СБУ могли знать и их руководители.

По словам Суса, Евдокимов настаивал на реанимации старых дел и их переквалификации по "тяжелым" статьям. Это нужно было для того, чтобы получить разрешение на негласные следственные действия – наружку, прослушку, взлом электронной почты, проникновение в квартиру для установки камер видеонаблюдения. Впрочем, даже на момент обсуждения этого плана, у Евдокимова на руках уже были распечатки отчетов наружного наблюдения, расшифровки телефонных разговоров и электронной почты в сотни страниц: "тяжелая" квалификация от Суса нужна была лишь для того, чтобы легализовать эти материалы.

Признаки ОПГ

Деятельность связки Буткевича, Евдокимова, Гуцуляка и Варченко (зам Гуцуляка) в данном случае прямо совпадает с определением организованной преступной группы, которую дает Уголовный кодекс Украины. Согласно этому документу, преступление признается совершенным организованной группой, если в его приготовлении или совершении принимали участие несколько человек (три и более), предварительно организовавшись в устойчивое объединение для совершения этого и другого преступлений, объединенных единым планом с распределением функций участников группы, направленных на достижение этого плана, известного всем участникам группы.

План ("дорожная карта") точно был известен всем участникам, в нем точно имело место "распределение функций" и "группа" явно организовалась для совершения более, чем одного преступления, поскольку фальсифицировать дела собирались массово, а незаконная прослушка, наружное наблюдение, проникновение в квартиру и другие злодеяния, да еще и касающиеся народного депутата – это явно тяжелые и массовые нарушения закона.

Особый цинизм заключается в том, что в группу объединились как раз люди, причастные к деятельности правоохранительных структур, готовые в интересах крупного олигарха (а состояние Буткевича оценивается минимум в 150-200 млн долл. США, годовой оборот "АТБ" достигает $2 млрд.) использовать собственное служебное положение и фабриковать уголовные дела.

Начать стоит с заказчика. Геннадию Буткевичу не чужды бандитские разборки 90-х, ведь он был руководителем охраны корпорации "ЕЭСУ", которую контролировал Павел Лазаренко. Некоторые источники приписывают Буткевичу едва ли не полную организацию убийства Евгения Щербаня по поручению Лазаренко, однако не предоставляют достаточных доказательств для этого. В частности, недавно в СМИ фигурировали данные, согласно которым Буткевичем могли интересоваться в ФБР США именно в контексте расследования по делу Щербаня, которое якобы получило новый резонанс в Америке.

Среди других признаков близости Буткевича с бандитским миром и его методами – организованное им покушение на самого себя в августе 2014 года, которое он хотел "повесить" на своего зятя. Дело было шито "белыми нитками": записи на камерах, фиксация телефонных переговоров и другие факторы свидетельствовали о том, что подставить зятя не выйдет. В те дни наблюдатели открыто вспоминали о другом "самопокушении" - на Павла Лазаренко в июле 1996 года, которое, по слухам, тоже организовывал не кто иной как Буткевич.

Связи Буткевича с Владимиром Евдокимова также, очевидно, далеко не один и не два года. Дело в том, что в родную для Буткевича Днепропетровскую область Евдокимова перевели в 1998 году. Именно в это время в городе начинает активно развиваться основанная Буткевичем корпорация "АТБ". Общеизвестно, что Евдокимов специализировался на "решении вопросов" с бизнесом. В частности, в свою "каденцию" в Днепропетровске (к 2001 году он уже возглавлял уголовный розыск) – он "отличился" среди прочего "отжатием" рынка "Озерка" в пользу уголовных авторитетов.

Кстати, именно из-за близкой связи с донецкими и луганскими уголовниками Евдокимова якобы и перевели с аналогичной должности в Луганском УМВД. Кроме того, по информации, которую публиковали интернет-издания в 2004 – 2005 годах, Евдокимов якобы передавал Генпрокуратуре "подопечных" уголовников в качестве подозреваемых по делу об убийстве Вадима Гетьмана. Эти лица должны были подставить под удар находившегося тогда уже в опале экс-премьер-министра Павла Лазаренко.

Очень интересным является попадание Евдокимова в обойму к Юрию Луценко. Опытный "уголовщик" стал заместителем министра как раз после известного скандала "любых друзив" несмотря на то, что еще за год до этого возглавляемая самим же Луценко газета "Грани Плюс" по полочкам раскладывала злодеяния генерала на своих должностях в Днепропетровске и Луганске.

Тем не менее, с Луценко Евдокимов наверняка сработался – ведь он оставался в должности уже при правительстве Виктора Януковича. У Юрия Витальевича остались о сотрудничестве самые теплые чувства: в 2016 году на одном из совещаний он посоветовал Хатии Деканоидзе, главе Нацполиции, "вернуть" Евдокимова в ряды правоохранителей.

Отдельного внимания заслуживает и Владимир Гуцуляк – глава скандального "департамента спецзаказов" и фигурант совсем недавнего расследования программы "Схемы".

 

Гуцуляка журналисты заподозрили в незадекларированных доходах – исходя из того, на каком автомобиле он ездит, почему его двоюродный брат, который долгое время жил скромно в Хмельницкой области, вдруг стал зажиточным фермером и почему он решил жить в арендованном у подруги жены доме, который раньше сам и построил и т. д.

Однако гораздо более скандальным оказался момент с покупкой новой машины на имя родственника одного из фигурантов расследуемого департаментом уголовного производства. Речь идет о печально известном похищении бывшего главы "Нефтегаздобычи" Олега Семинского, которого злоумышленники три года удерживали то ли в подвале, то ли в сарае. Именно на тестя Семинского, по данным "Схем" и был оформлен автомобиль, которым пользовался Гуцуляк. Что вызывает закономерные вопросы к глубине связей и объективности расследования, которое ведется в отношении дела его зятя сотрудниками "спецдепартамента". Гуцуляк также известен системным давлением на Центр противодействия коррупции – одну из ключевых общественных организаций, лоббирующих создание антикоррупционных органов в Украине.

В департамент, созданный еще предыдущим Генпрокурором Виктором Шокиным, Гуцуляк, по слухам, попал как доверенное лицо "деда": до создания этого "элитного" подразделения Гуцуляк якобы занимался деликатными поручениями – по личной просьбе Шокина организовывал платное закрытие / открытие уголовных дел против крупных коммерческих компаний, о которых широкой общественности знать было не нужно. Самыми прибыльными стали уголовные производства, в которых фигурировали всем известные: сеть гипермаркетов "Эпицентр", "Леруа Марлен", "Дельта банк", "Фокстрот", которые неожиданно мягко закончились для подозреваемых, писали СМИ.

Не мудрено, что после прихода Евдокимова в департамент по делу Рыбалки да еще и по личному указанию "содействовать" со стороны Юрия Луценко, Гуцуляк почувствовал себя в своей тарелке и был готов максимально способствовать "решению вопроса". Поэтому же его наверняка удивило непонимание со стороны Суса и его нежелание участвовать в копании в грязном белье, "называть черное белым", как выразился Сус в интервью Тодду Вуду.

В цивилизованной стране после таких заявлений и полностью расписанной схемы взаимодействия, не дожидаясь решения суда, Генеральный прокурор должен был бы подать в отставку, а антикоррупционные органы – инициировать роспуск "спецдепартамента". Однако в Украине, к сожалению, участие в преступной схеме до самого крайнего случая признается добродетелью, а любые обвинения или раскрытия таких схем – действиями диверсантов на подрыв государственности. 

Источник: "Антикор"

Постріл у природу: як військові дії руйнують довкілля в зоні АТО

Говорячи про війну, найчастіше згадують про вбитих та поранених, про вимушених переселенців, зруйновану інфраструктуру та реабілітацію ветеранів. Але у війни є ще один страшний наслідок: руйнівний вплив на довкілля, а значить, і на здоров`я людей та тварин, які перебувають поруч. За допомогою експертів ми з`ясували, як конфлікт на сході України впливає на довкілля.

Антитерористична операція на сході України охопила приблизно 40 тис. кв. км, або майже 7% території країни. Серед основних проблем, які виникли тут внаслідок військових дій, екологи називають забруднення атмосфери, ґрунту та вод, суттєві зміни в екосистемах. 

Зазначимо, що останні ретельні дослідження екологічної ситуації проводились в зоні АТО у 2015 році. Моніторингу на постійній основі, як і точних даних, наразі немає через складні умови роботи для експертів: обстріли, заміновані поля та неможливість потрапити на непідконтрольні території. Визначити стан довкілля та загальні тенденції розвитку екологічної ситуації вченим допомогає інформація з досліджень на підконтрольній території та від власних джерел на окупованій. 

Екологія східних областей до війни

Експерти сходяться на думці, що руйнування екології на сході країни почалося задовго до початку військових дій.

Зокрема, екс-директор ДП "Центр геотехнологій" НАН України Дмитро Подтуркін зауважує, що ще за радянських часів на сході України було сконцентровано десятки могильників хімічних речовин (в тому числі тих, що застосовувалися при виробництві хімічної зброї), шламосховища шкідливих хімічних і металургійних виробництв, як діючих, так і вже давно ліквідованих. 

І все це зберігалося просто неба, в кращому випадку під тонким шаром ґрунту або полімерною плівкою. Ртуть, феноли і десятки інших шкідливих речовин не ховали в спеціально обладнаних могильниках, а закидували землею у старих гірничих виробках, без будь-якої гідроізоляції, в безпосередній близькості від місць проживання людей, або прямо в межах міст — Горлівки, Єнакієвого, Шахтарська.

Фото: Вивезення небезпечної "кров`яної отрути" з території Горлівського хімзаводу у 2013 році (ostro.org)

І хоча з початку незалежності України до початку конфлікту на Донбасі не було вжито кардинальних заходів для нівелювання техногенного впливу на довкілля промислових районів Донецької та Луганської областей, проте вживалися заходи для того, щоб складна екологічна ситуація не перетворилася на екологічну катастрофу.

Військові дії як каталізатор руйнації

Крім руйнування промислової та цивільної інфраструктури військові дії призвели до втрати нагляду на окупованих територіях з боку державних екологічних органів та організацій з дотримання правил зберігання шкідливих речовин, функціонування заводів, шахт тощо. А влада самопроголошених "республік", як зазначає Дмитро Подтуркін, просто не має коштів на здійснення такого контролю. 

Внаслідок відсутності регулярного нагляду і моніторингу стану численних сховищ отруйних речовин,  шахт та промислових підприємств, що виходять з ладу, під ураженням — ґрунти, води (як водойми так і шари підземної питної води) й повітря. І, звичайно, здоров`я людей. 

Серед найбільш небезпечних промислових об'єктів Донбасу наразі — шахта "Юнком", де у 1979 році був проведений ядерний вибух; Горлівський та Донецький хімічні заводи з великою кількістю сховищ отруйних речовин; виробництва концерну "Стирол"; радіоактивний могильник посеред вибухового полігону у Донецьку; Авдіївський коксохімічний завод, відключення фільтрувальної системи якого може призвести до викидів великої кількості смертельно небезпечних речовин у повітря, а також численні дамби ТЕС та фільтрувальні станції.

"Сіль землі"

Найголовнішим ризиком для грунтів під час бойових дій є зупинка діяльності вугільних шахт. Наразі відомо, що на території Донбасу затоплено близько десяти шахт, а також існує ризик зупинки повного виробництва і затоплення ще такої ж кількості вугледобувних підприємств. 

Фото: Затоплена шахта (aspi.com.ua)

Під час життєвого циклу шахт постійно здійснюється відкачка зливних вод, які потрапляють у виробки з ґрунту. Зупинка відкачки призводить до затоплення шахт та підняття рівня вод. Шахтні води насичені великою кількістю шкідливих солей, важких металів та ртуті. Піднімаючись горизонтом вище, невідкачані шахтні води насичують солями з нижніх шарів ґрунту родючі шари землі на поверхні, перетворюючи їх на непридатні для сільскогоподарської діяльності солончаки.

Також в покинутих шахтах відбувається просідання гірничих виробок і, як наслідок, провали ґрунту, зсуви та руйнація споруд.

"Жива" і "мертва" вода

Шахтні води, про які йшлося вище, піднімаються до поверхні землі, забруднючи ґрунтові води та водойми. Змішуючись з ґрунтовими питними водами, невідкачана вода насичує їх солями та отруйними речовинами з нижніх шарів. Внаслідок цього води стають непридатними для вживання як питні, а у водоймах спостерігається отруєння риби. Чималу загрозу також становить руйнація каналізаційних споруд, через яку стоки потрапляють до річок, забруднюючи їх патогенними бактеріями, сульфатами та нітратами.

Повітря війни

З одного боку, за роки проведення АТО забруднення атмосфери значно зменшилось через зупинку промислового виробництва. З різних джерел повідомляють про зупинку таких промислових гігантів, як Донецький, Єнакієвський та Макіївський металургійні заводи. Проте, незважаючи на офіційно діюче перемир’я, вздовж лінії розмежування відбуваються постійні обстріли як стрілецькою зброєю різних калібрів, так і з застосуванням мінометів і артилерії. 

Під час вибуху одного кілограму тротилу виділяється близько 300 літрів оксиду азоту та чадний газ. Виділені під час обстрілів в повітря оксиди азоту в атмосфері з’єднуються з водою і утворюють кислотні дощі.

Окрему небезпеку від підтоплення становить зниження міцності гірничих пород. Метан, який через відсутність комплексних заходів з дегазації пластів витісняється на поверхню, накопичується в підвалах житлових приміщень. Слід зазначити, що накопичення метану і навіть вибухи в будинках були і до початку бойових дій, але тоді вчасно пробурювалися дегазаційні свердловини і ситуація бралася під контроль.

Тварини і рослини — заручники конфлікту

Окремо слід виділити вплив бойових дій в Луганській та Донецькій областях на тваринний і рослинний світ.

За словами Ігора Загороднюка, старшого наукового співробітника Науково-природничого музею НАН України, який досліджував зміни в екосистемах Донбасу на лінії зіткнення, за майже 200 років активного заселення Донбасу місцева екосистема відчувала на собі потужний антропогенний тиск, який став природним для неї. Та за понад три роки бойових дій екосистеми Донецької та Луганської областей зазнали суттєвих змін. Зона АТО, по суті, стала заповідним об'єктом за режимом природокористування.

Полювання у зоні АТО повністю заборонене, риболовля, збір грибів і ягід стали небезпечними. Через ризик ураження свійської рогатої худоби на розтяжках і мінах значно знизилась кількість пасовищ. Всі ці фактори ведуть до посилення відновних процесів, аналогічних до процесів у Чорнобильській зоні.

Тварини

За даними Загороднюка, через заборону полювання значно зросла кількість лисиці, що в подальшому може призвести до "виїдання" багатьох видів-жертв і поширення інфекції сказу. Сильно збільшилась також чисельність фазанів та диких кіз (сарн). Крупні ссавці та птахи мігрують з зони бойових дій до інших регіонів.

Фото: Лисиця на полюванні (Pinterest)

На півдні Донецької області спостерігається також значне зростання популяції мишей. Причина — незібраний через бойові дії врожай зернових, що став кормом для дрібних гризунів. Внаслідок їх неконтрольованого розмноження виник значний ризик поширення небезпечних для людини інфекційних хвороб, зокрема туляремії та лептоспірозу.

Рослини

На рослини впливає два фактори: зміна господарської діяльності та безпосереднє ураження внаслідок військових дій.

Зміна господарської діяльності викликає ризик ерозії ґрунтів через значні руйнування штучно створених упродовж попереднього господарювання екокоридорів: лісосмуг, каналів, придорожніх дерево-чагарникових смуг. Часто штучні лісові насадження неконтрольовано вирубуються місцевим населенням на опалювальний матеріал, а військовими — задля господарських потреб та прорідження "зеленки", яка може виступати укриттям для диверсійних груп.

В зоні АТО у великій кількості воронок від вибухів виростають чужорідні види рослин, які витісняють аборигенні види.

Фото: Трьохізбенський степ у Луганській області (Ігор Загороднюк)

Внаслідок артилерійськіх обстрілів виникало чимало пожеж в лісах заповідних зон. Так, за данними організації "Екологія. Право. Людина", станом на 2015 рік пожежі, викликані обстрілами, охопили близко 17% лісів і 24 % степів у зоні АТО. Пожеж в зоні бойових дій було в 14 разів більше, ніж в інших регіонах України. В абсолютних цифрах від вогню на той час постраждало 36 266 га землі, 114 га пасовищ та сінокосів, 147 га орних земель. Станом на 2015 рік військові дії нанесли збитків заповідним об’єктам сходу України щонайменше на 14 мільярдів гривень. Складно навіть уявити, як зросли ці цифри сьогодні.

Ігор Загороднюк стверджує, що в екосистемі зони АТО наразі формуються нові і дотепер неочікувані зміни, спалахи чисельності окремих видів тварин і рослин, зміна ландшафту та ерозії ґрунтів. Все це може призвести до появи нових шкідників та хвороб, суттєвих змін продуктивності і стійкості екосистем.

За декілька років ці зміни можуть стати невідворотними і докорінно змінити флору, фауну, трофічні зв'язки та ландшафт Донбасу. Через складність теренових досліджень спрогнозувати наслідки поки що складно, але те, що вони будуть негативними для природи та людини, не викликає заперечень.

Вплив на здоров`я людини

За словами експертів, накопичення важких металів та отруйних сполук в ґрунтових водах перетворює їх на небезпечні для здоров’я людини. Вживання такої води викликає токсичні отруєння та розлади кишково-шлункового тракту. В комплексі з ризиком радіаційного забруднення через витоки радіонуклідів зі сховищ підвищується вірогідність онкологічних захворювань.

Гази, що утворюються внаслідок розривів снарядів, можуть викликати розлади дихальних шляхів і збільшити кількість захворювань на бронхіти та астму. Також кислотні дощі, про які ми писали вище, переносять з собою на значні відстані сірку, азот та шкідливі сульфати, що мають негативний вплив на дихання людини.

Висновок

Як бачимо, поточна ситуація на сході України є вкрай складною. Неможливість моніторингу екологічної ситуації на непідконтрольних територіях, відсутність робіт з відновлення зовнішнього середовища значно погіршили екологічний стан в Донецькій та Луганській областях. 

Донбас поступово перетворюється на зону відчуження, непридатну для життя. Негативні для екології та людини процеси, що почались ще з радянських часів, під час військового конфлікту сильно загострилися. Чим довше триватиме такий стан речей, тим більше часу знадобиться на відновлення зовнішнього середовища, тим більше грошей доведеться на це витратити.

Через складність, а подекуди неможливість теренових досліджень спрогнозувати наслідки зафіксованих змін поки що складно, але те, що вони будуть негативними для природи та людини, не викликає заперечень.

Проект здійснюється за фінансової підтримки Уряду Канади через Міністерство міжнародних справ Канади.

Такий email не зареєстровано у системі
Введите свой электронный адрес, на который мы отправим вам новый пароль.
Поле не должно быть пустым и содержать кириллицу
Спасибо!

Ваше сообщение принято.

Сожалеем :(

Во время обработки что-то пошло не так.

Bы можете отправить сообщение на электронный адрес betatest@nashkiev.com