Перекритий доступ до води, закритий проїзд для екстрених служб під час обстрілів — а ще шанс, що тебе викинуть з території комплексу, навіть якщо ти хочеш купити там квартиру. Це реалії закритих київських ЖК, які урбаністи називають чи не найбільшою проблемою міста. Натомість мешканці радо купують та орендують там квартири, обираючи “комфорт і безпеку”.
Та чи не ілюзорні вони? Поговорили про плюси та мінуси закритих ЖК з двома мешканцями таких комплексів та урбаністкою Іванною Малій.
Коли я тільки переїхав до Києва, то поселився у відкритому ЖК на Позняках. Обрав його через близькість до метро, новий стан, ціну та інфраструктуру навколо.
Далі я переїхав до закритого ЖК на Лівому березі. Це сталося завдяки випадку: наші друзі зʼїжджали з квартири й запропонували нам у них пожити. Ми погодилися, бо раніше вже приїздили у гості: бачили, який ЖК доглянутий, чистий і гарний.
Проте є і мінуси. Наприклад, через те, що він закритий, інколи виникали труднощі з курʼєрами. Також саме у нашому ЖК охорона, бува, “занадто сумлінно” виконувала свої обовʼязки: перевіряла, допитувала, хто ти й звідки. Але щойно показуєш ключі — все ставало на місця.
Зараз ми живемо у напівзакритому ЖК, але вже на правому березі. Придбали тут квартиру, адже це був єдиний забудовник на той час, який дотримувався чітких термінів здачі та давав дуже вигідні умови розтермінування оплати. Що подобається — ти платиш за обслуговування території досить велику суму, але бачиш, куди вона йде. Територія постійно прибирається, оновлюється, доглядається і так далі. Нещодавно у ЖК був “прильот”, то все досить швидко прибрали та відремонтували.
Що означає “напівзакритий ЖК”? Є публічні місця для паркування та вільний підʼїзд до будинків, проте вхід на внутрішнє подвірʼя комплексу закритий. Саме там облаштовані зони для відпочинку, барбекю, дитячі майданчики та ін.
Тож, зізнаюся, мінусів проживання у такому ЖК я майже не бачу. Одні плюси.
Ми з родиною переїхали у закритий ЖК на Лівому березі ще 13 років тому. Обрали його, бо він тільки будувався, а ми якраз продали попередню квартиру.
Однак одразу ЖК сподобався. Він був одним із перших у Києві, що почав розвивати інфраструктуру для мешканців. Футбольні поля, корти, свій супермаркет, купа кафешок… На той час це було ноу-хау. Всі казали: оце у вас комфортно.
Далі я то зʼїжджав, то повертався назад. З війною остаточно оселився у цьому ЖК, бо він безпечний. Ніхто зайвий не зайде на територію, нема “алкашів”, які знайшли лавочку і хочуть на ній випити. Камери, охорона — це також додає відчуття спокою.
Вже під час блекаутів я дізнався, що ЖК має своє опалення та котельню. На екстрені випадки навколо є магазинчики, лікарні, ресторани, пошта. Я нещодавно побував у місцевому хамамі — тільки уявіть це. Я правда не знаю, де ще на квадратний метр є стільки сервісів.
Також у таких комплексах мешканці часто збираються у своєрідні “тусовки”. Наприклад, хтось неправильно паркується — разом йдемо його провчити. У когось згоріла квартира від шахеда — скидаємося грошима, розбираємо завали. Класно відчувати, що є таке комʼюніті.
Так, ми багато платимо за охорону, прибудинкову територію. Але натомість бачимо рівні газони, підстрижені кущики, розвиток і догляд. Приємно виходити — і бачити квіти навколо. Хоча інколи висока “комуналка” може дратувати.
З мінусів можу назвати ту саму охорону. Інколи вони “провтикують”, і ти можеш зайти на територію без ключа. Або, навпаки, впираються і не пускають навіть мешканців. Одного разу через роботу я доїхав додому після початку комендантської — в 00:10. Охорона закрила вхід прямо перед моїм носом й не пустила всередину. Шукати відкриті двері о такій порі — ще той квест, тож довелося лізти через паркан. А на ньому з початку повномасштабки повісили колючий дріт. Як я не порвав штани, досі не знаю.
Щиро не розумію, чому ЖК мають обовʼязково бути відкритими. Якщо забудовник встановив такі правила, а я на них погоджуюся, — то все чесно? До того ж ЖК не відрізаний від світу: гості можуть легко до нас приїхати по заявці, так само на територію заїжджає доставка. Треба потрапити ззовні у стоматологію? Будь ласка. Ніхто тобі не заборонить.
ЖК закритий саме для тих, хто просто хоче зайти — випити на лавці або полазити у баках для сміття, бо і таке бувало. Для всіх інших ЖК насправді відкритий — просто по заявці.
Тому я за закриті ЖК – це правда топ з купою переваг.
То закритий ЖК — це плюс чи мінус?
Для будь-якого міста закриті ЖК — мінус. Це дуже глибока соціологічна проблема. Вони сегрегують людей за класовістю, тим самим роблячи місто небезпечнішим. У той час безпека всередині паркану ілюзорна, адже простір вздовж будь-якої глухої стіни чи паркану автоматично стає небезпечним. І про це говорить кількість крадіжок у в одному із закритих ЖК.
Справжня безпека в місті створюється мультифункціональними районами з жвавими вулицями, якими користуються люди, а не закритими ЖК.
Ще одна проблема — паркан ламає структуру міста. Те, що раніше було вулицею, стає відділеною ділянкою. Саме тому в ДБН є норма, що перекрити парканом можна лише приватну територію. Однак багато закритих ЖК стоять на комунальній території, тож вони незаконно закривають свій комплекс.
Також за ДБН заборонено перекривати будь-яку транзитну дорогу, навіть якщо вона на приватній території. Тож людям часто доводиться обходити по колу закриті ЖК, як це, наприклад, сталось з ЖК Республіка.
Ще один помітний мінус — екстрені служби. У закритих ЖК часто відбуваються ситуації, коли рятувальники не можуть потрапити на місце влучання шахедів, бо вони закриті.
Чому саме в Києві так багато подібних комплексів? Все через потребу в екслюзивности простору. Порівняно з іншими країнами, Україна загалом дуже безпечна на вулицях. Тож, думаю, коли йдеться про побудову закритих ЖК, справа не в безпеці, а саме в ексклюзивности простору.
Також проблема в хаотичному паркінгу. У закритих ЖК ніби зʼявляється більше місця для машин мешканців. Однак спойлер: це не вирішує проблему, бо машин усе одно забагато. Вирішити її можна, не закриваючи ЖК, а просто не дозволяючи машинам заїжджати у двори, що є адекватною практикою.
Переважно закриті ЖК з'являються в містах, які є некомфортними. Тоді мешканці намагаються вирішити це, сегрегуючи себе від ''поганого міста''. Тим самим вони роблять решту міста ще гіршою.
Я дотримуюсь думки, що більшість проблем, від яких ховаються мешканці закритих ЖК — самоцензура і комплекс меншовартости українців. Бо в Києва немає проблем з безпекою на вулицях. Вона створюється складнішими методами — на рівні міста і на рівні кожної громади. Сам концепт 25-поверхових ЖК, де є лише житло, уже руйнує комфорт і безпеку міст. Тому мультифункціональні райони середньої поверховости значно краще рішення. Забудовники, своєю чергою, могли б створювати градацію між “публічним-напівпублічним-напівприватним” простором замість фізичного бар'єра.
Наприклад, у Копенгагені сучасні ЖК виглядають як традиційні закриті квартали. Тобто забудова йде по периметру вулиць. Тільки закритий квартал лише умовно, бо через арку туди може потрапити хто завгодно. Так виходить, що транзитна вулиця навколо є повністю публічним простором, а двір усередині — напівпублічним. Благоустрій, тип забудови і особисті речі мешканців прямо на вулиці створюють враження, що ти ''в гостях'', і це регулює поведінку чужинців.
Що ж можуть зробити конкретно жителі уже побудованих ЖК у Києві? Познайомтесь з сусідами. Створіть спільноту, у якій ви почуватиметесь безпечно. Тоді ви захочете створювати спільний простір, спільний благоустрій і ніхто не захоче ''ламати лавочку'' чи ''пити під вікнами''.
