Українське мистецтво має багаті традиції та глибоке коріння, що сягає сивої давнини. Сучасне та класичне українське мистецтво добре відоме і шановане у всьому світі, завдяки талановитим художникам, які зробили свій внесок у культуру України та стали її амбасадорами за кордоном.
Ось десять українських художників, чиє ім’я добре відоме в усьому світі:
Марія Примаченко (1909 —1997)
Фольклорне мистецтво Марії Примаченко захоплює своїм унікальним стилем. Її яскраві, детальні й фантазійні картини — яскравий приклад українського "наївного мистецтва".
Марія Примаченко народилася в 1909 році в селі Болотня на Київщині. Вона не мала професійної художньої освіти, але її роботи стали відомими по всьому світу завдяки унікальному стилю та яскравій уяві. У дитинстві Марія захворіла на поліомієліт, через що мала проблеми з ногами і важко пересувалася. Вона багато часу проводила вдома, де почала малювати й вишивати.
Однією з найпопулярніших тем художниці є вигадані звірі. У своїх роботах вона створювала яскравих, фантастичних тварин з великими очима, які поєднували у собі риси казкових істот та реальних тварин.
Перша виставка Примаченко відбулася у Києві в 1936 році. Вона швидко привернула увагу критиків та глядачів, а її роботи стали широко відомими в Україні та за її межами.
Роботи Примаченко виставлялися в Парижі, Празі, Варшаві, Монреалі та багатьох інших містах світу. Вона отримала міжнародне визнання, і її творчість стала прикладом унікального "наївного мистецтва".
Легенда свідчить, що після виставки у Парижі роботи Марії Примаченко вразили Пабло Пікассо, і він сказав, що "вклонився б перед цією жінкою на коліна".
У 2009 році, до 100-річчя від дня народження художниці, ЮНЕСКО оголосило цей рік роком Марії Примаченко.
Іван Марчук (1936)
Іван Марчук — один із найвизначніших сучасних українських художників, якого внесли до рейтингу "100 геніїв сучасності" за версією британської газети The Daily Telegraph. Це єдиний українець, який потрапив до цього престижного переліку.
Марчук створив унікальний стиль живопису, який він назвав "пльонтанізм". Його роботи виконані за допомогою складної техніки, схожої на переплетення ниток чи плетиво мережива. Цей стиль робить його картини впізнаваними і неповторними.
Творчість Марчука охоплює понад 12 циклів, серед яких можна знайти абстрактні, символічні, пейзажні, портретні та навіть сюрреалістичні роботи. Від природи і філософських мотивів до метафізичних тем — художник охоплює широкий спектр жанрів.
Марчук створив понад 5 тисяч творів мистецтва. Він є автором сотень картин, кожна з яких містить глибоку філософську ідею та власну унікальну атмосферу.
У 1989 році Марчук змушений був емігрувати. Він прожив багато років у США, Канаді та Австралії. Повернувся в Україну на початку 2000-х, де його творчість стала ще більш шанованою. Марчук є народним художником України та лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка. Його твори визнані культурним надбанням України.
У 2024 році картину Марчука "Зійшов місяць на Дніпром" на київському аукціоні Goldens продали за 250 тисяч доларів США, рекордну вартість для твору сучасного українського художника.
Олександр Архипенко (1887—1964)
Український скульптор і художник, один із засновників кубізму в скульптурі. Він був першопрохідцем у використанні простору та об’ємів, що зробило його світовою іконою у сучасному мистецтві. Архипенко залишив свій відбиток у світовій художній думці, переважно у США, де працював більшу частину свого життя.
Архипенко став одним із перших митців, хто створював рухомі скульптури, схожі на мобілі. Він вірив, що рух є важливою частиною мистецтва, і прагнув зробити свої роботи динамічними.
Окрім скульптури, Архипенко також займався живописом, графікою та створював унікальні художні об'єкти. Він експериментував з кольором та текстурами, зокрема у поєднанні пластичних матеріалів.
Також він створив власний метод мистецтва — "архипентуру", що поєднував скульптуру, живопис і архітектуру в одне ціле.
Архипенко активно виставляв свої роботи у великих міжнародних виставках, включаючи легендарні паризькі Салони. Його роботи отримали високе визнання серед провідних митців та критиків того часу. У 1923 році Архипенко відкрив у Нью-Йорку свою школу скульптури та мистецтва. Це був перший подібний навчальний заклад у США, який пропонував навчання за сучасними техніками і підходами.
Соня Делоне (1885 — 1979)
Художниця, дизайнерка текстилю та модельєрка Соня Делоне (уроджена Софія Штерн) народилася у 1885 році в місті Градизьк на Полтавщині. Вона провела раннє дитинство в Україні, а пізніше жила у заможних родичів з Санкт-Петербурга, які підтримували її мистецькі інтереси.
Разом зі своїм чоловіком, французьким художником Робером Делоне, Соня стала співзасновницею художнього напрямку "орфізм" — це різновид кубізму, який поєднував яскраві кольорові композиції з динамічними формами, створюючи відчуття руху та ритму.
Делоне була не лише художницею, але й успішною модельєркою. Вона створювала яскраві вбрання, текстиль, театральні костюми та аксесуари, які стали знаковими в стилі артдеко.
У 1925 році Соня Делоне розмалювала автомобіль у своєму характерному стилі, перетворивши його на рухому картину. Це був перший в історії автомобіль з абстрактним дизайном, який викликав сенсацію на автомобільній виставці в Парижі.
У 1964 році Соня Делоне стала першою жінкою-художницею, яка отримала персональну ретроспективну виставку у Луврі за життя.
Під час Першої світової війни Соня Делоне переїхала до Іспанії та Португалії, де створила багато художніх робіт, включно з текстильними проєктами, які дозволили їй підтримувати родину в часи економічної кризи.
Делоне є однією з найбільш впливових жінок у мистецтві XX століття. Вона не тільки зробила значний внесок у розвиток модерністського руху, але й проклала шлях для інших жінок у мистецтві.
Ілля Чичкан (1967)
Ілля Чичкан є одним із найвідоміших представників українського сучасного мистецтва, який належить до руху "Нова хвиля". Це покоління митців, яке активно діяло у 1990-х роках і відоме своїм експериментальним підходом та провокативністю.
Чичкан належить до відомої мистецької родини. Його дід, Леонід Чичкан, був відомим українським художником, як і його батько, Аркадій Чичкан, що був учасником легендарної "Виставки 13-ти" (1979). Вона була виявом пасивного опору українського живопису проти соцреалізму.
Чичкан любить провокувати своїх глядачів, використовуючи сюрреалізм, гумор, іронію та соціальну критику у своїх роботах.
Художник відомий своїми творами, у яких зображує мавп у різних соціальних ролях та ситуаціях. Він використовує цей образ як метафору людських стосунків, суспільних структур та еволюційного процесу. Також Чичкан активно співпрацює з іншими сучасними художниками, дизайнерами та музикантами.
Роботи Чичкана демонструвалися на багатьох міжнародних виставках, включно з Венеційською бієнале, яка є однією з найпрестижніших мистецьких подій у світі. Його творчість була представлена в арт-галереях та музеях по всьому світу.
Анатолій Криволап (1946)
Анатолій Криволап є одним із найуспішніших українських художників за аукціонними результатами. Його роботи неодноразово встановлювали рекорди з продажів серед українських митців. Зокрема, картину "Кінь. Вечір" продали за понад $186,200.
Криволап відомий своїми яскравими та емоційними полотнами, що поєднують елементи абстракції та експресіонізму. Більшість його робіт — це пейзажі, що зображають природу України. Однією з головних особливостей творчості художника є робота з кольором. Криволап створює полотна, де колір грає ключову роль у створенні емоційного ефекту.
Криволап є одним із засновників мистецького об'єднання "Живописний заповідник", яке ставило собі за мету осучаснити український пейзажний живопис і зробити його частиною сучасного мистецького процесу.
Щоб зануритися у природу і знайти джерело натхнення, Криволап свого часу переїхав із Києва до села, де він активно працював над своїми пейзажами.
У 2012 році Анатолій Криволап отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за серію робіт "Український мотив". Його роботи експонуються в провідних галереях світу, зокрема у Нью-Йорку, Лондоні та Парижі.
Тетяна Яблонська (1917 — 2005)
Тетяна Яблонська здобула визнання як одна з провідних українських художниць і отримала звання народної художниці України. Вона також стала лауреатом численних премій, включно з Державною премією України імені Тараса Шевченка.
Одна з її найвідоміших робіт — картина "Хліб", яка зображує жінок на полі під час жнив. Вона стала символом відбудови після Другої світової війни та життя простих людей. 
Творчий шлях Яблонської проходив через декілька етапів – від соціалістичного реалізму до більш вільних стилів, які включали імпресіонізм та пленерний живопис. Яблонська часто зображувала простих людей у своїх роботах – селян, робітників, дітей. Художниця приділяла велику увагу національним мотивам у своїй творчості. Вона зображала традиції, побут і звичаї українського народу.
Після того, як Яблонська перенесла інсульт, що частково паралізувало її праву руку, вона почала писати лівою рукою.
Роботи Тетяни Яблонської виставлялися у провідних галереях України та за кордоном. Її творчість відзначали на міжнародних виставках, і вона отримала безліч нагород за свій внесок у розвиток мистецтва. Дочка Тетяни Яблонської — Гаяне Атаян — також стала відомою художницею, продовжуючи родинну традицію.
Казимир Малевич (1879 — 1935)
Казимир Малевич — один із найвідоміших українських художників польського походження, засновник супрематизму. Його роботи, такі як "Чорний квадрат", стали світовими іконами авангардного мистецтва. Малевич вплинув на розвиток сучасного абстрактного мистецтва і донині залишається культовою фігурою в історії живопису.
Малевич створював абстрактні композиції, де використовував прості геометричні форми — кола, квадрати, прямокутники, відкидаючи зображення об'єктів реального світу. Його підхід був радикальним, і він прагнув знайти "чисту форму".
Його найвідоміша картина, "Чорний квадрат", стала символом новаторського напрямку в мистецтві — супрематизму. Ця робота часто викликала суперечки та навіть називалася "іконою нової ери".
Малевич народився 23 лютого 1879 року в Києві, в сім'ї етнічних поляків. Він провів значну частину свого дитинства та юності в Україні, що вплинуло на його творчість.
У 2012 році депутати Київради підтримали ініціативу про перейменування у Києві вулиці Боженка на вулицю Казимира Малевича. Тоді вважалось, що саме на цій вулиці (тоді — Бульйонській), народився художник. Подальші дослідження спростували цю версію.
А у 2019 році, до 140-річчя від дня народження художника, Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 2 гривні, присвячену Малевичу.
Микола Пимоненко (1862 — 1912)
Микола Пимоненко відомий своїми жанровими сценами з сільського життя, що відображають красу й побут українського народу. Він вміло поєднував побутовий реалізм із емоційністю та деталізацією, що робило його роботи близькими й зрозумілими глядачам. Художник часто зображав на своїх полотнах українські народні свята, обряди та звичаї. Картини, такі як "Весілля в Україні" і "Свати", є не тільки художніми творами, а й історичними документами, що зберегли настрій епохи.
Пимоненко був членом Товариства пересувних художніх виставок, або передвижників. Це було об'єднання митців, які прагнули нести мистецтво в маси та виставляти свої твори в різних містах, роблячи його доступним для широкого загалу.
Роботи Пимоненка отримували визнання не тільки в Україні та Російській імперії, але й за кордоном. Картини художника демонструвалися на міжнародних виставках у Парижі, Мюнхені, Берліні та інших великих європейських містах.
Пимоненко активно підтримував молодих митців і навчав студентів у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка.
Він помер досить рано, у 50 років. Його поховали на Лук'янівському цвинтарі у Києві. На посмертній виставці в Академії мистецтв у 1913 році експонували 184 картини митця, 419 етюдів, 112 малюнків олівцем. Всього ж малярська спадщина Пимоненка налічує понад тисячу робіт, серед яких кілька сотень закінчених живописних полотен.
Олександр Ройтбурд (1961 — 2021)
Олександр Ройтбурд був однією з ключових фігур у розвитку постмодернізму в Україні. Його роботи, що поєднували сучасні та класичні мотиви з елементами іронії, сатири та філософських роздумів, стали знаковими у контексті сучасного українського мистецтва.
У своїй творчості художник змішував елементи класики, сюрреалізму та поп-арту, створюючи унікальні роботи, які важко було віднести до одного стилю. Ройтбурд не боявся провокацій та експериментів. Його роботи часто викликали різні реакції – від захоплення до обурення.
Також Ройтбурд активно використовував цифрові технології у своїй творчості, поєднуючи традиційний живопис із сучасними технічними можливостями, що дозволяло створювати роботи з новаторським підходом.
Картини Ройтбурда регулярно продавалися на міжнародних аукціонах.
Художник не лише створював мистецтво, але й активно займався громадською діяльністю. Він виступав за збереження культурної спадщини, підтримку молодих художників і розвиток культурних ініціатив в Україні. У 2018 році Ройтбурд був призначений директором Одеського художнього музею, що викликало як підтримку, так і опір з боку місцевих політиків. Його діяльність як керівника мала на меті модернізувати та осучаснити музей, зробивши його популярним серед молоді.
