"Каратєль": 5 успішних кейсів з асфальтування ям на дорогах

На сьогодні команда проекту опрацювала близько 500 звернень щодо ям на дорогах. З них понад 250 надіслали кияни. Відповідь ми отримали більше ніж на 140 "столичних" звернень, позитивний результат мають 114 скарг.

Кейс 1

Що: "ямкове" питання на Оболонському проспекті, 14

1 из 2

НА ВЕСЬ ЭКРАН

Користувач скаржився на безліч "дрібних ям розміром від 20х30 см до 40х10 см, які заважають в'їзду та виїзду на прибудинкову територію і змушують робити небезпечні маневри". Небезпеці не місце на столичних дорогах, тому звернення надіслали до Київської міської державної адміністрації. Ефективного рішення від Департаменту транспортної інфраструктури чекали 19 робочих днів.

Кейс 2

Що: неасфальтована ділянка тротуару біля люка поблизу Виборзької, 95

1 из 2

НА ВЕСЬ ЭКРАН

За інформацією користувача неасфальтована ділянка тротуару лишилась з літа 2016 року, коли провели роботи біля люка. Один календарний місяць – і команда отримала відповідь, що по завершенню аварійно-ремонтних робіт відновлять благоустрій території. Користувач надіслав фотопідтвердження проведеного відновлення.

Кейс 3

Що: яма піврічної давнини на Гарматній 4-6

Яма мала площу більше 1 кв. м і глибину біля 40 см. Менше ніж за місяць яму заасфальтували і встановили люк.

Кейс 4

Що: неасфальтована ділянка на Миколи Шпака, 1

1 из 2

НА ВЕСЬ ЭКРАН

Користувач мобільного додатку "Каратєль" повідомив, що "після робіт біля люка не відновлено асфальтне покриття, замість асфальту на дорозі щебінь". За його словами, комунальні служби зруйнували дорожнє покриття понад два місяці тому.

Від Департаменту транспортної інфраструктури КМДА команда проекту дізналася, що асфальт пошкодили у результаті прориву, після чого розриту яму засипали й укріпили щебенем. Вже після офіційної відповіді отримали фотодоказ – все заасфальтовано.

Кейс 5

Що: ями на пішохідному переході на перетині вулиць Вишняківської та Ревуцького

1 из 2

НА ВЕСЬ ЭКРАН

Яма мала щонайменше 15 см в глибину. Звернення направили до Департаменту транспортної інфраструктури, звідки повідомили, що "проведено поточний ремонт, покриття знаходиться в задовільному технічному стані". Єдине побажання до зробленого – якість роботи.

"Наразі категорія з ямами на дорогах є однією з найпопулярніших – вона на другому місці після "Порушення благоустрою". Для всіх автомобілістів не є секретом, що дороги в Україні просто жахливі – яма на ямі. За допомогою додатку "Каратєль" ми допомагаємо не тільки громадянам, але і органам влади, адже передаємо їм точну інформацію, де саме пошкоджене дорожнє покриття і куди треба направити ресурси, щоб його відновити. У більшості випадків ями латають або, за відсутності коштів, планують цей ремонт на наступний період", – зауважив голова громадської організації "Фундація.101" Андрій Богданович.

Нагадуємо, що закачати мобільний додаток можна безкоштовно на Android і iOS. Підримати проект можна за посиланням. 

Читайте також наш матеріал про успішні кейси "Каратєля" в сфері дотримання правил благоустрою. 

Происхождение праздника

Медовый Спас знаменует начало двухнедельного Успенского поста. В этот день верующие вспоминают семь братьев Маккавеев, их мать Соломонию и учителя Елеазара, которые в 166 году до нашей эры отдали жизнь за то, что исповедовали веру в Истинного Бога.

Также церковь отмечает Происхождение честных древ Животворящего Креста. В храмах выносят Животворящий крест, чтобы люди могли поклониться.

Традиции

Букеты-маковейчики. В этот день в церкви освящают букеты цветов — маковейчики. В них обязательно должно быть несколько головок спелого мака. Добавляют к букету также летние цветы. Калина в нем символизирует девичье счастье, овес — достаток и богатый урожай, подсолнечник — солнце и тепло, а полынь защищает от нечисти.

Освященный маковейчик становится оберегом. Его нужно хранить дома, желательно возле икон. Маком из него осыпают дом и скот, чтобы зло обходило хозяйство десятой дорогой.

Мед. Традиционно именно к этой дате начинают собирать мед из ульев. Затем его также несут в церковь святить. Считается, что после этого он обретает чудодейственную силу и им можно лечить даже тяжелые болезни.

Вода. Спас 14 августа еще называют Водным. В этот день целебные свойства приписывают и воде. В колодцы и реки бросают немного трав и цветов, что перед тем посвятили в церкви.

Угощения. Из освященного меда пекут булочки, пироги и пряники, готовят вареники и блинчики. Еще одно традиционное для этого дня угощение — выпечка с маком. Также пекут лепешки-коршуны, которые потом ломают и заливают медом с растертым маком.

Помощь окружающим. С Медового Спаса начинается период Спасовки. В это время принято помогать окружающим, особенно тем, кто в этом нуждается. Люди устраивали "вдовьи и сиротские помочи" — приносили еду и помогали по хозяйству. При этом приговаривали: "Ты — за себя, Мы — за тебя, А Христов Спас – за всех нас!".

Читайте также: "Что показать туристу в Киеве: часть первая, музейно-монументальная".

Фанати епічного твору Стівена Кінга корчилися від сильного душевного болю за святиню й передчували недобре. Як виявилося, недаремно.

Прокляття екранзації

"Темна вежа" наробила шелесту ще задовго до релізу. По-перше, тому, що це за романом Стівена Кінга, великого і моторошного. За його творами зняті дуже хороші картини, скажімо "Зелена миля", "Сяйво", і, звичайно ж, "Втеча з Шоушенка", яка десятиліттями очолює рейтинги найкращих фільмів. Кінг значиться у титрах більш як двох сотень стрічок (там переважно треш) і є одним із найбільш екранізованих авторів.

"Темна вежа" – це особливий випадок, це величезний роман на вісім томів, який сам Кінг називає головною роботою свого життя (козиряє латинською фразою Magnum opus). Тому армія шанувальників Кінга сильно нервувала, що якесь там кіно сміє своїми брудними руцями лізти до канонічного тексту й переставляти місцями літери. 

Зізнаюся, я роман не читала. І не підтримую стогонів із приводу того, що Стрілець (Ідріс Ельба) не расово правильної арійської зовнішності, та ще й – жах який! – не носить капелюха. Завивання "усе не так, як у книжці" є передбачуваним та безглуздими, тому що екранізація у принципі не може співпасти з усіма картинками, які собі в голові малював кожен окремо взятий фанат. І неможливо вкласти вісім томів в одненький повнометражний фільм.

Але можливо зробити просто хороше кіно. Чого не трапилося.

Кіно для аудиторії "12+"

Хвилин через 10 після початку у мене з'явилися підозри, що це причепурена версія "Пригод Електроніка" чи чогось подібного. Звичайно, тут не було капіталістичних шпигунів та радянських піонерів, але загальна нехитрість екранної дії нагадувала старі дитячі фільми, які ти дивишся, коли тобі 12, і забуваєш через тиждень.

Під кінець я прийшла до висновку, що до його нижнього прокатного обмеження "12+" було би незле додати верхню межу "18-", щоб відразу налаштувати глядачів на правильну ноту.

Чому саме така аудиторія? Тому що для молодших це занадто жорстока історія, а для старших – занадто примітивна. Тому що лише підлітки в силу наївності та недосвідченості можуть бути задоволені не надто струнким сюжетом про хлопчика Джейка (Том Тейлор), якого ніхто не розуміє, навіть мама (її, до речі, зіграла Кетрін Винник, українка за походженням). Джейк особливий, бо бачить якісь чужі світи й малює їх. А потім потрапляє до тих світів і знаходить там крутого чувака Роланда, він же Стрілець. А потім там усякі чудовиська, а потім треба рятувати світ…

Десь після третини фільму сюжетні лінії втрачають стрункість і починають плутатися. Діалоги простенькі, й потрібні вони лише для того, аби пояснити міфологію та нехитру мотивацію героїв. Герої одновимірні і нецікаві: або хороші, або погані, без напівтонів. 

Ви не повірите, але навіть чисто візуально фільм не вражає. Фантастичні пейзажі та спецефекти намальовані якісно, але нічого надзвичайного. Екшн – погоні, перестрілки, бійки – теж зняті без особливої фантазії й натхнення.

Я, само собою, не буду розказувати, чим усе закінчилося. Тільки скажу, що закінчилося все так, як начебто будуть іще сіквел, тріквел і т.д. І режисер Ніколай Аркель обіцяв, що буде продовження. І серіал іще планують знімати. Ой, людоньки, що ж то воно буде.

Головний злодій

Повернемося ж до персонажів, і я на прикладі головного негідника поясню, що було не так із ними.

Я була налаштована полюбити фільм уже за те, що там є Меттью МакКонахі, який грає Уолтера, головного злодія.

Всі ми знаємо після серіалу "Справжній детектив", що МакКонахі уміє "порвати" глядачів. Але тут сталася халепа, і в деяких сценах МакКонахі виглядає дуже по-дурному. Чесне слово, важко не реготати вголос, коли його суворий персонаж наказує рендомній дівчинці у парку зненавидіти маму. 

Проблема в тому, що Уолтер просто злий, без жодних напівтонів. Ми не знаємо, чому він злий, чому він хоче панування над світом і як він став таким сильним. Він просто ходить і злиться, і вбиває одним поглядом. Він нікого не любить, його ніщо не зачіпає, у нього нема слабких сторін. Його можна перемогти лише у прямому бою, підловивши на тактичній помилці. Тобто, у нього замало функцій, а тому він передбачуваний і нецікавий. Він не викликає співчуття й бажання його зрозуміти.

Звичайно, ці тонкощі є в книжках. Але для тих, хто книжку не читав, цей персонаж виглядає саме так.

І все ж треба віддати належне МакКонахі – він з усієї сили старався. Він був стильним, харизматичним і нестримно поганим. Він дивився на всіх, як на лайно, і був дуже сексі. Одним словом, допоміг мені пережити ці півтори години в кінотеатрі, не сильно оплакуючи викинуті гроші на квиток.

Вирок

Якщо ви фанат Кінга – не йдіть в жодному разі. У вас у голові сидить прекрасний світлий (чи темний) образ "Темної вежі", не псуйте його цим непорозумінням. 

Якщо ви не фанат Кінга, то теж не йдіть. Подумайте, зараз така чудова погода, а гуляти на свіжому повітрі так корисно для здоров'я. 

Читайте також: "Дивитися чи не дивитися: "Дюнкерк".

Надворі літо, в кінотеатрах затишшя. Більшість гучних прем'єр трапляться вже з вересня, а поки що нас годують усякими не сильно видатними комедіями та бойовиками. Афіша "Дюнкерка" на цьому фоні радує око похмурим бірюзово-сірим пейзажем.

Про що це?

Червень 1940 року, триває Друга світова війна. Армія союзників опиняється затиснута німцями в містечку Дюнкерк у Франції. З одного боку ворог, з другого – море, діватися нікуди, жесть, зрада, все пропало. Рятівні кораблі можуть прийти з Британії, перетнувши протоку, але німці бомблять їх з повітря. І тоді у гру вступають британські рибалки на своїх маленьких суднах.

Це були не спойлери, а історичні факти. Спойлери цьому фільму не страшні – бо це той випадок, коли важливо не що показують, а як.

Загалом я – панянка нервова, полохлива й тонкосльоза, я боюся фільмів про війну, бо там завжди помирає хтось хороший, після чого я починаю плакати. Але режисером є Крістофер Нолан, а він зняв "Темного лицаря", "Початок", "Інтерстелар" та багато інших фільмів, які вже класика. 

Ще у фільму вражаючий кастинг – тут є Кеннет Брана, Кілліан Мерфі, Том Харді (будете сміятися, він знову в масці!). І навіть обов'язковий для фільмів Нолана Майкл Кейн, хоч він і не значиться в титрах, бо зіграв лише голос авіадиспетчера.

"Ладно, - думала я. – Там пляж, море, літо. Ти була на морі цього літа? Ні. Ну то йди, хоч у кіно на море подивишся". 

Тож я закупила пачку серветок, налила у фляжку коньяку для сміливості й таки пішла.

Війна, як її бачить Нолан

Серветки не знадобилися. Нолан вибрав зовсім не ту інтонацію, яка передбачає сльози. У нього вийшов історичний трилер, який тримає в напрузі всі дві години. Напругу створює постійна активна дія, фірмові ноланівські часові зсуви, а також музика.

Герої у Нолана зовсім не героїчні. Не всі вони навіть удостоєні імені. Вони мало говорять і роблять лише те, що мусять: це або їхній обов'язок, або питання виживання. Ну, крім містера Даусона, який не мусив, але поплив рятувати солдатів сам. Йому навіть дозволено кілька емоційних відступів розміром в одну репліку. Але Даусон робить подвиги спокійно, без метушні, без жодного пафосу. Так, ніби це його щоденна рутина.

Загалом же всі персонажі "Дюнкерка" є масовкою у великій історичній драмі, тому їхні емоції, їхня індивідуальність не є головними у цій історії. Персонажі – це лише спосіб показати війну.

А війну Нолан бачить як гігантську м'ясорубку. Як стихійне лихо. Їй плювати на окремих учасників, вона мислить масштабно. Убивати – так сотнями тисяч за раз.

Ідеї війни Нолан протиставляє ідею батьківщини, дому. На початку фільму офіцер Болтон (Кеннет Брана), вдивляючись кудись далеко в море, каже, що майже бачить дім. І коли човни рибалок приходять до берега Дюнкерка, офіцер називає їх "батьківщиною".

Тож навіть у найстрашнішому пеклі війни надія у людства є, тому що знаходяться безумці, які в кидаються на порятунок собі подібних. Перемога у битві – це не обов'язково саме те, за що треба боротися. Іноді боротися треба просто за життя своїх. Війну виграє не армія, війну виграє увесь народ, і в Дюнкерку перемогли ті рибалки, які рятували своїх солдатів. 

Ефект присутності

Нолан зробив фільм, який повністю затягує. Зображення в "Дюнкерку" – одне з найепічніших із того, що маємо в сучасному кіно. Нолан використовував 70-міліметрову плівку IMAX та 65-міліметрову плівку, а це означає дуже якісну картинку. Режисер відмовився від комп'ютерної графіки, і в масових сценах використовуються такі олдскульні технології, як картонні фігурки людей замість статистів. Знімали справжні літаки і справжні кораблі.

1 из 6

НА ВЕСЬ ЭКРАН

І знаєте що, оця взаправдашність працює. Вона створює ефект присутності краще, ніж 3D і комп'ютерна графіка у більшості фільмів. Ти відчуваєш пісок на зубах, і відчуваєш, якою важкою стала військова форма від води, і відчуваєш сіль і мазут на шкірі. Ти відчуваєш себе в кабіні літака, що падає на воду, і ти задихаєшся в трюмі корабля, який тоне.

І тобі нема коли плакати, нема коли співчувати, нема коли осмислювати те, що відбувається. І ти почуваєшся у шкурі цих солдатів, у яких одне лише бажання – вижити.

Вердикт

Ми ходимо в кіно за емоціями. За поржать, попереживать, посумувать. І ми хочемо, щоб фільм зірвав нам дах, довів до мурашок по шкірі і до цього загадкового почуття катарсису, котре майже як оргазм, тільки пристойніше. Так от, "Дюнкерк" усе це з вами зробить.

"Дюнкерк" треба дивитися, навіть якщо ви не любите фільми про війну. Ну просто тому, що це один з найкращих і найвидовищніших фільмів поточного десятиліття.

Якщо є в пеклі котел, куди кидають за порушення авторських прав, то я там буду, бо качаю піратські фільми регулярно. Але в цьому випадку сильно раджу сходити в кіно, аби побачити всю красу в хорошій якості. Спробуйте на зуб пісок із дюнкерського пляжу, воно того варте. 

Читайте також: "Дивитись чи не дивитись: "Нікчемний я 3".

Все выступления пройдут на крыше одного из заведений в центре Киева и на Трухановом острове.

Вторник, 25 июля

Стихи Джаз на Крыше – Каша Сальцова

Во вторник, 25 июля, на крыше Bel étage будут звучать стихи от Каши Сальцовой, вокалистки группы "Крихітка". Будут представлены лучшие работы выдающихся украинских писателей, а джазовая музыка подчеркнет глубокий подтекст.

Marco Concert открывает двери на крышу Bel étage с новым проектом "Любовь и Киев", где прозвучат трогательные стихи Коцюбинского, его жены, откровения Винниченко из личного дневника, переписка Ольги Кобылянской и Леси Украинки. Наполненные любовью строки, которые объединяют великие имена!

Адрес: ул.Шота Руставели 16А

Начало: 20:00

Билеты: 350 грн 

Среда, 26 июля

Джаз на Крыше – Bossa Nova

В среду, 26 июля, на крыше Bel étage прозвучат зажигательные ритмы Bossa Nova в исполнении квартета Руслана Егорова. Музыканты славятся аранжировками к джазовым хитам, а их музыка всегда звучит оригинально.

Bossa значит "новый". Когда-то стиль звучал исключительно для знати, но его драйв был настолько желаемым для простых людей, что перекочевал в клубы, бары и на улицы. Благодаря зажигательному Bossa Nova мир стал не только слушать, но и танцевать под джаз.

Адрес: ул.Шота Руставели 16А

Начало: 20:00

Билеты: 250-350 грн 

Четверг, 27 июля. Пятница, 28 июля

Джаз на пляже - Swing

В четверг, 27 июля, и в пятницу, 28 июля, на пляже ЮБК состоятся концерты Aniko Dolidze Big Band. В этот вечер будет царить магия свинга и джазовые хиты, под которые в свое время танцевали Мэрилин Монро и Кларк Гейбл. В программе оригинальные аранжировки композиций Дюка Эллингтона, Бенни Гудмена, Джина Крупы, Стена Кентона, Эллы Фицджеральд и других джазовых легенд.

Aniko Dolidze Big Band – музыкальная машина времени, которая возвращает нас в 30-50 годы прошлого века, в атмосферу нью-йоркских танцклубов с их биг-бендами и "чаем" тридцатилетней выдержки.

Адрес: ЮБК, Труханов остров (200 метров от Пешеходного моста)

Начало: 20:00

Билеты: 250 грн 

Четверг, 27 июля

Джаз на крыше – New York ’40

В четверг, 27 июля, на крыше Bel étage будет звучать музыка Чарли Паркера, корифея и основоположника жанра "бибоп". В этот вечер играет классика этого жанра в исполнении международного коллектива: труба - Джейсон Хантер (США), альт саксофон - Манвидас Праткялис (Литва/Голландия), гитара - Мартин Майоров (Литва/Голландия), контрабас - Олександр Емец (Украина) и барабаны - Роман Гуменюк (Украина).

Бибоп – джазовый стиль, сложившийся в начале-середине 40-х годов XX века, который характеризуется быстрым темпом и сложными импровизациями, основанными на обыгрывании гармонии, а не мелодии. Бибоп сделал революцию в джазе, боперы создавали новые представления о том, что такое музыка.

Адрес: ул.Шота Руставели 16А

Начало: 20:00

Билеты: 250 грн 

Суббота, 29 июля. Воскресенье, 30 июля

Джаз на крыше – Ray Charles

29 и 30 июля на крыше Bel étage играют хиты легендарного Ray Charles в исполнении квартета Руслана Егорова. На этот раз помимо качественно звука будет очаровательный женский бэк-вокал.

"Истинно американский музыкант" Рэй Чарльз играл на пианино и великолепно пел. На его счету 70 альбомов и 17 премий "Грэмми". Он больше чем звезда. Ray входит в залы славы джаза, блюза, кантри и даже рок-н-ролла. Музыкант — яркий пример человека, который добивается цели. Рэй добился мирового признания, будучи слепым.

На концерте "Джаз на крыше — Ray Charles" квартет Руслана Егорова исполнит хиты великого слепого музыканта. Бэнд Егорова славится аранжировками к джазовым хитам и поэтому хиты Рэя зазвучат живо и интересно.

Адрес: крыша Bel étage (ул.Шота Руставели 16А)

Начало: 20:00

Билеты: 250-350 грн

Читайте также: "Как будут отмечать годовщину крещения Киевской Руси (программа)".