25 лютого виповнюється 152 роки від народження Лесі Українки. Постать однієї з провідних українських письменниць продовжує жити в її творчості та ідеях, які вона сповідувала.
Леся Українка була не лише поетесою, професійною перекладачкою та мультимузиканткою. Вона також боролася за права жінок і справедливо може бути названа феміністкою свого часу.
Напередодні до Верховної Ради внесли законопроєкт про встановлення 25 лютого Днем української жінки. Це свято, на думку авторів закону, має замінити 8 березня.
Цікаві факти про Лесю Українку
Лариса Петрівна Косач вперше підписалася, як Леся Українка у 1884. Тоді у львівському часописі "Зоря" вийшов друком її вірш "Конвалія". Вважається, що цей псевдонім поетеса взяла від дядькового "Українець". Водночас він також міг використовуватися, як такий собі знак читачам Галичини, що авторка із Великої України. Лесею ж дівчину називали в родині.
Драматичні твори Леся Українка почала писати в 5 років. Вона подарувала нам не тільки літературні шедеври, а й нові слова. Так, наприклад, завдяки ній в українській мові з’явилися "напровесні" та "промінь".
Письменниця знала 9 мов: українську, російську, польську, болгарську, англійську, німецьку, французьку, італійську, давньогрецьку та латину.
У 10-річному віці, внаслідок операції, дві руки та ногу Лесі зафіксували у гіпс. Пальцями ступні вільної ноги юна письменниця навчилася грати на фортепіано. Якби не хвороба, ми б мали в особі Українки ще й видатку композиторку.
Дивовижно, що попри всі феноменальні здібності Лесі, мати вважала її відсталою.
Поетеса уособлює в собі образ сильних, незалежних та діяльних українок, які протистоять труднощам та боряться за свої права. Письменниця активно просувала ідеї фемінізму та гендерної рівності, зокрема, право жінок на особисте життя, тіло та гроші. Тому не дивно, що саме дату її народження хочуть використати в якості Дня української жінки. Та чи доречно було б замінити ним 8 березня?
Про День української жінки
Як ми вже писали вище, у парламенті зареєстрували проєкт Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення українських свят, яким 25 лютого пропонується відзначати День української жінки. Ба більше, цією датою хочуть замінити Міжнародний день боротьби за права жінок.
Ініціаторами стали Оксана Савчук (позафракційна депутатка), Наталія Піпа, Соломія Бобровська, Ярослав Юрчишин ("Голос"), Ростислав Тістик ( "Слуга народу") та Ігор Гузь ("За майбутнє").
Заміну Міжнародного дня жінок автори законопроєкту пояснюють бажанням провести декомунізацію державних свят. Зокрема, в пояснювальній записці йдеться про 8 березня, як про встановлену окупаційним московським режимом дату з метою популяризації власного погляду на роль і місце жінок. Також автори наголошують, що святкування цього дня "впроваджено за ініціативи Клари Цеткін у 1921 році з прив’язанням до початку Лютневої революції в росії 1917 року".
Чому привід для заміни 8 березня на 25 лютого маніпулятивний
Чи то через незнання історії, чи для отримання додаткових політичних балів на фоні тотальної відмови від усього російського, депутати вдалися до маніпуляцій. Зокрема, заява про 8 березня, як про радянське свято, — не відповідає дійсності.
Звідки пішло 8 березня
За офіційною версією, цей день пов'язаний із "маршем порожніх каструль", який пройшов у Нью-Йорку 8 березня 1857 року. Під час акції працівниці текстильних фабрик вимагали надати їм 10-годинний робочий день замість 16-годинного, рівну з чоловіками зарплату та виборче право. Під час маршу жінки били в каструлі, звідки й пішла назва демонстрації.
За іншою версією, на протест у США тоді вийшли не текстильниці, а повії. Вони вимагали виплатити зарплату матросам, які через затримки не могли оплатити послуги жінок.
Згодом — 8 березня 1894 року — вже паризькі повії вийшли на мітинг, вимагаючи визнати їхні права нарівні з іншими представницями сфери послуг і заснувати спеціальні профспілки.
Щодо Клари Цеткін, то німецьку комуністку дійсно часто називають засновницею свята. У 1910 році на форумі жінок в Копенгагені вона закликала світ заснувати Міжнародний жіночий день 8 березня, але не як свято весни і краси, а як день, коли жінки влаштовуватимуть демонстрації, звертаючи увагу громадськості на свої проблеми.
Таким чином 8 березня пов’язане з радянським режимом тільки підміною поняття свята й аж ніяк не його походженням.
День української жінки замість 8 березня: критика
Здебільшого українські активістки та правозахисниці сприйняли ініціативу негативно. Ми виокремили деякі з тез, які використовують противники заміни 8 березня на 25 лютого.
Критика часто стосується перебування авторів законопроєкту поза історичним контекстом.
На захист представниць різних національностей, що проживають в Україні виступила керівниця ГО "Асоціація "Жінки в медіа" Ліза Кузьменко.
Серед критиків популярною також є думка, що подібні законопроєкти несуть в собі виключно популістичні цілі.
Також, крім відокремлення від міжнародних традицій, створення штучного свята замість 8 березня в День народження Лесі Українки може призвести до поступового забуття письменниці. Адже замість того, щоб шанувати її пам'ять, суспільство дискутуватиме щодо доцільності Дня української жінки. Так само, як це відбувається зараз.
