Олег Скрипка народився не в Україні, а в 1981 році приїхав у Київ на навчання. Певний час після закінчення КПІ жив у столиці, а потім виїхав до Франції. У 1996 році повернувся до столиці, де проживає досі — у Голосіївському районі.
У рубриці “Про Київ” музикант розповідає, у які заклади здорової їжі варто ходити в столиці та чому це місце природної душевності, яку поступово знищують.
— Чи маєте ви улюблені кав’ярні, бари та заклади в Києві? Чому вони?
Мені подобаються оригінальні заклади, що мають свій особливий стиль, де зустрічаються традиції та сучасність, де кожна деталь відображає любов до життя та культури.
Я не можу не нагадати про ресторан “Канапа”. Ще до війни у 2013 році, ми разом з Дмитром Борисовим заснували “Канапу”, і на той час це був перший стильний ресторан української високої кухні. “Канапа” одразу сподобалася киянам та гостям столиці. Дуже частими гостями в ресторані були іноземці, що хотіли скуштувати традиційну кухню. Ресторан розташований на Андріївському узвозі, в історичному центрі міста. І на сьогодні “Канапа” залишається затишним місцем.
Крім того, я прихильник здорової їжі й, безумовно, люблю такі заклади. Один з них — “Імбир”. Це вегетаріанське літературне кафе. Там можна смачно поїсти та почитати книгу з великої бібліотеки. Зараз такі заклади з’являються все частіше, але саме “Імбир” дуже-дуже давній. Там завжди затишно, смачна та здорова їжа.
Також є гарний ресторанчик “Небос” зі здоровою їжею. Він знаходиться прямо у центрі. Також дуже стильний, дуже смачний, ще й десерти неймовірні. Чимось нагадує балійську кухню.
Насправді в Києві дуже багато різних, гарних закладів, і всі можуть знайти щось на свій смак.
— Уявіть, що в Київ вперше їдуть ваші знайомі. У які місця, на які вулиці ви б їх повели, щоб показати трушний дух міста?
Чим Київ відрізняється від інших столиць світу? Тим, що він має природний ландшафт. Якби мої знайомі приїхали вперше до столиці, я обов’язково запропонував би прогулятися по Трухановому острову, або в Голосіївському лісі, або на ВДНГ, або в парку Феофанія. У нас дуже-дуже багато парків та лісів на території міста. Це також і Пирогів.
Для справжнього занурення в мистецьку атмосферу, обов’язково провів би їх по Подолу – цій легендарній частині міста, де минуле зустрічається з сучасністю. Прогулянка вузенькими вуличками дарує натхнення і враження, що залишаються назавжди.
Не можу не згадати Андріївський узвіз – місце, де творчість буквально витає в повітрі. Там завжди можна натрапити на виставки, інсталяції, виступи, що створюють атмосферу непередбачуваності та чарівності.
Я б ще запропонував прогулянку на човні, якщо це тепла пора року, і коли це буде дозволено. Ми віримо, що скоро буде перемога, і це можна буде зробити.
— Назвіть улюблені місця та способи відпочинку в Києві.
Якщо влітку, то, звичайно, це пляж. У Києві та його околицях є прекрасні зони відпочинку біля води.
Ще дуже гарний спосіб відпочинку – катання на велосипедах, наприклад, по Трухановому острову. Щоб відпочити, можна сходити в зоопарк, який у нас дуже хороший.
Також прекрасний спосіб культурно відпочити – театр. Театри сьогодні дуже популярні. Також можна відвідати оперу. Важливо не забувати класичне мистецтво, тому що сучасна драматургія дуже популярна, а опера і балет трохи забуваються. Тож треба пам’ятати про класичні види мистецтва.
— Я люблю Київ, тому що, і не люблю Київ, тому що…
Я б порадив киянам і керівникам нашої столиці не втрачати природний ландшафт Києва, цю затишність й природну душевність. А повернути йому дух столиці. Колись це було найпотужніше місто європейської держави. Для цього потрібна освіта та почуття смаку. На жаль, сучасний Київ бездарно забудований у деяких місцях. І було б добре, щоб він мав сучасне та адекватне планування.
Також я хочу, щоб Київ мав справжнє культурне столичне життя. Більше різнобарвних, різноманітних подій, авангардних, цікавих, навіть, провокативних. Я жив в Парижі, і хоча він має позитивні й негативні риси, але його можна назвати культурною столицею Європи, тому що там відбувається велике різноманіття культурних подій. Хотілося б, щоб Київ позмагався в цьому з Парижем. Щоб ми стали культурною Меккою. Цього мені не вистачає.
Я дуже люблю Київ. Я хотів тут оселитися, коли ще потрапив у той радянський Київ — затишний, провінційний, але дуже душевний і духовний. Я хотів би, щоб цю душевність і духовність Київ знову би набув. Місто трішечки це втратило.
Проте Київ досі залишається найкращим містом для мене.
— Якби столиця була людиною, то якою?
У Києва, як у великої кількості українських, пострадянських міст, проблема в тому, що за радянських часів була винищена міська культура. Якби я уявляв столицю як людину, то Київ мені нагадує таку людину, яка вже не є селянином, але починає втрачати їхню щиросердечність. Та ця людина ще не стала насправді провідною, екзальтованою, освіченою, культурною людиною. І, як особистість, Київ застрягає між цими двома позиціями.
Тож, напевно, є проблема сучасності Києва і, взагалі, України саме з цієї причини — винищення культури.
