Людина починається з добра — така стара, але досі незаперечна істина. Бажання творити безкорисливе добро мотивує нас не гірше, ніж любов або жага до життя. У буремні часи, коли звичний світ перевертається з ніг на голову, кожен з нас стає здатен робити трішечки більше, ніж ще вчора здавалося межею можливостей. Ці сили беруться звідкись глибоко зсередини, і живлять нас, ніби атомний реактор. І от у такі часи, коли існування завтрашнього дня стає не таким вже й очевидним, ми можемо зрушати з місця гори та повертати річки навспак.
Саме таким, світлим, безкорисливим і незламним бажанням творити добро сповнені серця усіх наших волонтерів зі штабу гуманітарної підтримки "Наш Київ". Давайте з ними знайомитись.
Олег
Олег — у мирний час керівник проєктів "Наш Київ" і Chas News та за сумісництвом ідейний натхненник нашого гуманітарного штабу. Разом із комерційним відділом "Наш Київ" зумів налаштувати широку сітку взаємодії як з українськими, так із закордонними компаніями, що постачають для нашого складу всю необхідну гуманітарну допомогу.
Окрім суто директорських функцій у перемовинах з постачальниками та партнерами, у вільний час Олег так само завзято тягає мішки з картоплею і розвантажує багатотонні машини.
Вікторія
Вікторія — одна з надзвичайних мешканців нашого будинку, де знаходиться штаб "Наш Київ". Мама двох дітей та нестримний активіст Печерського району. В мирний час головує у батьківській раді школи №80.
До початку війни Вікторія працювала у КП ГІОЦ та займалась технологізацією нашого міста, зараз же, окрім своїх робочих обов'язків, виконує ще й купу волонтерських. Саме її нестримний запал і безмежний обсяг ідей щоденно живить роботу нашого "складу добра".
Дамір
Дамір — старший син нашої power-girl Віки. У мирний час він навчався в школі та виграв грант у MBA Kids, де займався щосуботи. Дамір відмовився від евакуації й залишився разом з сестричкою та мамою, аби нарівні з дорослими допомагати у розвантаженні й сортуванні гуманітарної допомоги.
Також він розносить продовольчі пакунки людям літнього віку у нашому районі, які не в змозі потурбуватись про себе самі.
Геннадій
Геннадій — батько Вікторії та золоті руки нашого штабу. Саме завдяки йому на складі з’явилось світло і почали функціонувати розетки. Він полагодив каналізацію, встановив новий туалет та укріпив усі вікна і двері, аби запобігти мародерству. Разом з приятелем Геннадій полагодив і наш бус та з задоволенням виконує обов’язки водія, коли це потрібно.
Ольга
Ольга — у мирному житті викладає англійську мову у "Гімназія А+" та опікується безпритульними котиками у нашому районі. Батько Ольги з перших днів війни вирушив на передову, на захист країни.
Наразі Оля — наша медична фея. Вона взяла на себе обов’язки з розбору та обробки медичних надходжень на склад й пошуку ліків для сусідів та нужденних не тільки у нашому районі, а й по всьому Києву.
Мама Ольги, Наталя, так само допомагає у нашому штабі. А ще кожен день вистоює величезну чергу до магазину, де печуть хліб та булочки, аби порадувати нас свіжою здобою.
Щоразу, коли пані Наталі дзвонить чоловік, ми замовкаємо всім штабом, аби вона могла почути, чи тихо навколо нього, і хоч трішки заспокоїтись.
Сергій
Сергій — з початком війни, він, як і багато хто, залишився без роботи, проте не втратив оптимізму, а головне — бажання допомагати людям. Сергій мешкає у нашому будинку разом з дружиною і двома маленькими доньками, які кожен день, виходячи на прогулянку, несуть своєму татові щось смачненьке, аби відновити його сили у тяжкій праці на нашому складі.
Джумбер
Джумбер — у мирний час має успішний бізнес у сфері зовнішнього освітлення, а зараз активно допомагає нашому штабу з транспортуванням гуманітарної допомоги. 200 кілометрів до Черкас та назад — для Джумбера це квіточки, він завжди готовий прийти на допомогу і доставити вантаж туди, де той найпотрібніший.
Катя
Катя — як тільки пролунали перші вибухи та з’явилась інформація про вторгнення військ орків в Україну, вона відправила свою доньку з хлопцем якомога далі на захід, а сама перебралась зі своїми чотирма котиками до літнього батька у наш будинок.
Катя активно допомагає на складі, а ще виконує дуже важливу місію — постачає волонтерам цигарки на потреби ЗСУ.
Павло
Павло — ще один мешканець нашого будинку. З перших днів роботи штабу "Наш Київ" він активно цікавився і пропонував нам свою допомогу. Розвантаження машин, сортування гуманітарної допомоги, розфасовка та видача корму для тварин і ще багато іншого. Все своє життя Павло дбає про хворого старшого брата, інваліда з дитинства, щодня годує його з ложечки.
Сергій та Євген
Сергій та Євген — мешканці сусіднього будинку та однокласники Вікторії. З відкриттям нашого гуманітарного штабу хлопці одразу запропонували допомогу. Сергій до війни працював водієм у сервісі доставки води, а зараз допомагає нам у транспортуванні вантажів. Євген після перших вибухів на околицях Києва вивіз свою родину якомога далі до села, у безпечне місце, а сам повернувся доглядати хворих літніх батьків.
Більшість часу хлопці перебувають у роз’їздах по місту, доставляють або забирають нашу гуманітарну допомогу, та коли повертаються у штаб, разом з іншими сортують, прибирають, одним словом, не сидять на місці.
Міша
Міша — наш найособливіший помічник. Він навчається у 7 класі, любить музику, автомобілі та подорожувати. У міру своїх можливостей Міша займається фізкультурою і дуже любить ходити у басейн. Вирушаючи щодня на прогулянку, Міша одразу ж біжить до нашого штабу і питає, чим допомогти. Разом з іншими він розвантажує машини та розносить товар по категоріях на складі.
Оксана
Пані Оксана — науковий співробітник Національного музею народної архітектури та побуту України. З початком війни опанувала нове уміння — плести маскувальні сітки. Разом з жінками-однодумцями весь день зайнята плетінням, і лише зранку і ввечері зазирає до нашого штабу, аби чимось допомогти чи поділитись. Пані Оксана — оксамитовий голос не тільки свого музею, адже у мирний час вона влаштовує тематичні вистави, у яких сама ж і співає, — а й нашого штабу, бо своїми піснями бадьорить нас наприкінці важкого дня.
Єгор
А це я, Єгор, — у мирний час веду рубрику про моду у "Наш Київ" і Chas News та займаюсь візуальним мерчендайзингом. З першого дня відкриття штабу взяв на себе обов’язки комірника, слідкую за порядком та залишками на складі, приймаю й відвантажую постачання. Окрім цього, спілкуюсь з десятками інших волонтерів та обмінююсь з ними необхідними для нас/них товарами. Найбільша радість для мене в ці буремні часи — слова подяки та надіслані фото щасливих людей, яким ми хоч трохи допомогли.
