Київ — багатолике місто. Це політичний і фінансовий центр країни, що дає можливість реалізовувати кар'єрні амбіції. Багата історико-культурна спадщина, котра приваблює науковців і туристів. Мальовничий рельєф і ландшафт, який притягує тих, хто шукає наснаги й творчого натхнення. Проте, для когось Київ — це забруднене повітря, постійні людські натовпи, транспортні затори та інші «принади» мегаполісу.
Часом, наче дзеркало, місто повертає нам той настрій, з яким ми у нього вдивляємось. Хоча чи часто ми вдивляємося в місто, в його штрихи, деталі, знаки? Те, що постійно на видноті, перестаємо помічати. Це правдиво, хоча й прикро, бо певні знаки й символи Києва зберігають свої загадки.
Напис на Економічній брамі Михайлівського Золотоверхого собору
Присвята собору на честь архангела Михаїла знакова для міста, оскільки саме він вважається заступником Києва, його зображення прикрашає міський герб. Зараз додаток до назви «Золотоверхий» може видатися малозрозумілим, адже багато християнських храмів прикрашено сусальним золотом. Проте Михайлівський собор став першим в Києві, що отримав золотоверхе оздоблення. Тому цей історичний факт відображено у його назві.
Зведений ще на початку ХІІ ст. Князем Святополком Ізяславичем, собор став останнім християнським храмом міста, в оздобленні якого було використано складний і дорогий мозаїчний декор. Надалі обмежувалися лише фресками. Але більшовики зруйнували пам'ятку в 1930-х роках. Відновлення собору в тому вигляді, який він мав до руйнації, провели вже в кінці 1990-х.
У вцілілий частині комплексу розташована Економічна брама. У верхньому полі ― напис, схожий на дату, але досить дивний: «Л7 ГО ДА6». Краєзнавча версія пояснює, що «Л» ― це можлива помилка у відтворенні цифри «1» при пізніших роботах з ремонту й реставрації. Вважається, що в ході робіт зникла також остання цифра дати. Тож маємо «176? ГОДА». Дата логічно накладається на період розбудови комплексу собору.
Схожа деталь зустрічається на історичних світлинах міста Броди Львівської області. В тому ж лівому верхньому куті напису є символ, що значно більше нагадує «Л», ніж «1». Співробітник Бродівського історико-краєзнавчого музею Василь Стрільчук, коментуючи світлину, відніс нижні цифри до номеру будинку. Щодо верхніх, вказав, що це рік великої пожежі в Бродах, після якої могли збудувати чи кардинально перебудувати будинок і зафіксувати рік — 1867. Також Стрільчук додає, що першу цифру в даті часом не писали. На старих поштівках, наприклад, зустрічалось «903» замість «1903».
Коли першу цифру інколи могли опускати, то й на брамі Михайлівського собору «Л» може бути на своєму місці. В Європі перед датою часто ставили A.D. (Anno Domini, з латини ― «Року Божого») ― аналог сучасного позначення дати після нашої ери «Н.Е.». Подібні приклади стрічаються у Львові (Фото 3). Як слов'янський аналог, літера «Л» могла символізувати «Лета». Проте цю версію дещо псує нижня частина напису на монастирській брамі — «ГОДА». Тому загадка досі присутня.
Герб на Нижній Печерській Брамі
Декоративну арку в бароковій стилізації з архангелом Михаїлом, що на Майдані Незалежності, часто називають Лядськими воротами. Хоча коли дотримуватись коректного формулювання, то ця конструкція відтворює художньо стилізований вигляд Нижніх Печерських воріт і знаходиться неподалік місця розташування колишніх літописних Лядських воріт.
За Ярослава Мудрого на місці сучасного Майдану Незалежності існувала дерев'яна брама з оборонним ровом і валом. Її залишки були виявлені під час розкопок в 1970-х роках. Це й були ймовірні Лядські ворота, згадувані в давньоруських літописах.
Над цією конструкцією на висоті 3 метрів виявили рештки дерев'яних Печерських воріт ХVII ст. Назва пов'язана з дорогою, що звідси пролягала на Печерськ. В середині ХVIIІ ст. дерев'яну конструкцію замінили мурованою, а після появи на Печерському пагорбі додаткових воріт при будівництві фортеці виникли Верхні й Нижні Печерські ворота. Стосовно останніх, то їх розібрали на місці сучасного Майдану Незалежності в 1830-х роках.
Конструкція у вигляді цегляної кладки, представлена сьогодні для огляду під склом, у підніжжі сучасної арки на Майдані, є ймовірними залишками фундаменту мурованих Печерських воріт, що були дещо зміщені зі свого оригінального місця при останній реконструкції Майдану 2001 року. Звучить заплутано. Але мова про тисячолітній період історії, тож могло бути й складніше.
Коли будете на Майдані, зверніть увагу на герб, котрий на арці. За логікою, це має бути тогочасний герб міста. В минулому подібна символіка справді зустрічалась на гербі Києва. Зображення рук, що тримають лук зі стрілою, в різних варіаціях були присутні на перших відомих варіантах київського герба ще з кінця ХV ст. Та в період існування Печерських воріт на гербі вже був архангел Михаїл.
Те, що зображено на сучасній арці воріт, повторює герб над входом у трапезну церкву Видубицького монастиря, котру разом з Георгіївським собором Видубицької обителі звели на кошти козацького полковника Михайла Миклашевського в кінці ХVІІ ст. Герб трапезного храму має також літери: «М М Е Ц П В В З П С». Розшифрувати їх допоможе напис на портреті полковника, що нині зберігається в Національному художньому музеї: «Михаил Миклашевский его царского пресветлого величества войск Запорожских полковник Стародубовский...». Щоправда герб роду Миклашевських виглядав зовсім інакше. Але існує пояснення, що зображення луку зі схрещеними стрілами слугувало особистим гербом полковника, на додачу до родинного герба Миклашевських. Як підтвердження — на портреті ми бачимо саме цей особистий герб.
Питання, що логічно виникає: чому особистий герб Михайла Миклашевського з'явився на відновлених Печерських воротах? Згідно поширеної в останні роки версії, це сталося випадково.
Та в зводі пам'яток історії Києва, зокрема у статті про Хрещатик, йдеться також про колишній «будинок №14 представника старовинного козацького розу А. Миклашевського, в якому на початку XX ст. містився спортклуб». Нумерація не відповідає нинішній. Та виходячи з того, що будівля колишньої думи, котра знаходилась на сучасному Майдані незалежності, мала №18, можна визначити, що згаданий №14 знаходився у першому кварталі парного боку Хрещатика, ближче до Майдану Незалежності. Тобто зовсім неподалік від Нижніх Печерських воріт.
Щоправда, розібрали ворота ще у 1830-х роках, а будинок Андрія Миклашевського датований 1840-ми роками. Нащадки полковника-мецената цілком могли відзначитися при спорудженні Нижніх Печерських воріт. Хоча подібне сусідство в часі й просторі може виявитися звичайним збігом. Від чого загадка стає не менш приваблива.
Читайте також:« Які найстаріші монументи Києва вціліли до нашого часу»
