Війська нацистської Німеччини увійшли до Києва 19 вересня 1941 року. Окупаційний режим тривав понад два роки. Звільнили місто лише 6 листопада 1943 року.
Масштаби втрат у цей період важко охопити. Коли ж вести мову про знакові архітектурні пам’ятки, то найбільших втрат Київ зазнав протягом осені 1941 року. Тоді вибухи й пожежі зруйнували понад сотню будинків, серед яких — чимало унікальних архітектурних пам'яток міста. Початок окупації забрав тисячі життів, десятки тисяч киян залишилися без даху над головою.
Хто винен — до нашого часу питання відкрите, що традиційно, коли мова йде про пошук винуватців пожеж. Стосовно київської осені 1941 року, німці звинуватили радянських підпільників і євреїв. У повоєнному Києві винними зробили німців. В незалежній Україні тривають спроби віднайдення доказів, хто саме з когорти підривників НКВС до того причетний.
З часом все стає на свої місця. В історіях страшних пожеж теж мають, зрештою, з'явитися усі крапки над «і». В нашому матеріалі згадаємо деякі з архітектурних пам'яток Києва, що були знищені у Другу світову.
Хмарочос Гінзбурга
Сучасне ставлення киян до хмарочосів, м'яко кажучи, стримане. Та все було кардинально інакше сотню років тому.
Споруду звів підрядчик Лев Гінзбург над тогочасною Думською площею у 1912 році (сьогодні Майдан незалежності ― ред.). Будинок на момент завершення робіт став найвищим у тодішній імперії: разом з декоративною вежею він мав 12 поверхів. Останній поверх сягав понад 50 м, верхівка шпилю вежі — без малого 70 м. Подібні споруди в той час існували лише в чотирьох країнах світу: у США, Німеччині, Канаді й Аргентині.
Більше того, хмарочос Гінзбурга став, очевидно, ще й найширшим в Києві тієї пори, оскільки в плані був доволі витягнутий і нараховував майже сотню квартир, в яких загалом було понад 500 кімнат. В будівлі встановили ліфти фірми Otis, а на останньому поверсі розмістився не якийсь банальний лофт, а художня студія пана Мурашка, де окрім живопису викладалась філософія мистецтва.
Будинок пережив свого першого господаря. Будівельник, купець, мільйонер Лев Гінзбург не прийняв запрошення будувати хмарочоси в Чикаго, не покинув Києва з приходом 1917 року, а останні дні життя провів у київській лікарні, відійшовши в травні 1926 року.
Історія першого в Україні хмарочосу обірвалася у вересні 1941 року. Енкавеєсівці перед відступом з Києва замінували місто. Розташований поряд з хмарочосом Жовтневий палац належав тоді НКВС. Звідси й носили ящиками вибухівку в підвали хмарочосу, пояснюючи це переховуванням власних архівів. О пізній порі 24 вересня 1941 року хмарочос Гінзбурга вибухнув одним з перших в Києві.
Залишки будівлі розібрали на початку 1950-х років. На тому ж місці на початку 1960-х постав готель «Москва», що зараз носить назву «Україна».
Київська міська дума
Восени 1941 року ще одна знакова для Києва будівля, майже сусіда хмарочоса, була знищена. Мова про київську міську думу, з появою якої площа і пролягаючий через неї Хрещатик набули ознак адміністративного центру міста.
Зараз Хрещатик — символ Києва. Але так було не завжди. Як для вічного міста, ця вулиця доволі молода. Забудова Хрещатицької долини бере початок з кінця XVIII ст. До того долучились контрактові ярмарки, що саме тоді за царським наказом були перенесені до Києва. Слідом за економічним пожвавленням поступово розгорталось пожвавлення будівельне. Згодом до заселення Хрещатика стала причетною пожежа на Подолі 1811 року та розбудова фортеці на Печерську в першій половині ХІХ ст. В обох випадках кияни були вимушені шукати місце під нове житло, бо Поділ відновлювали за новим генеральним планом поступово, а звільняти Печерськ під фортецю мешканців змушувала міська влада.
Поступово на Хрещатику з'являлися готелі, театри, торгові крамниці й нарешті — дума. Зведення тривало протягом 1870-х років. Серед проектів архітектора Шілле будівлю Київської міської думи стали вважати найкращою. Коли придивитись, то головний фасад значним чином нагадує театральну споруду, де вестибюль і сходи підковою огинають глядацьку залу зі сценою. Будівля думи теж мала підковоподібний план. Парадні мармурові сходи вели від входу до зали засідань. Виразний необароковий фасад доповнювала чотирикутна вежа з годинником і шпилем з фігурою архангела Михаїла. До речі Микола Мурашко, дядько згаданого вище Олександра Мурашка, після зведення будівлі думи відкрив тут рисувальну школу.
Будівля колишньої думи (в 1941 році тут діяв місьвиконком) не уникла мінування перед відступом Червоної армії з Києва, оскільки споруда залишалася одним з головних адміністративних об’єктів міста. Після пожежі коробка будівлі вціліла. Проте намірів відновити споруду в радянської влади не було, тож її розібрали ще в 1944 році.
Цирк Петра Крутікова або Гіппо-палас
Київська влада, окрім іншого, опікувалась і дозвіллям мешканців міста. Так, питання про появу стаціонарного мурованого цирку було підняте міською владою в кінці ХІХ ст. Справу довірили Петру Крутікову, який для зведення цирку придбав ділянку на сучасній вулиці Городецького, де зараз знаходиться кінотеатр «Україна».
Сам Крутіков — унікальний самородок, бо ніде не навчався дресируванню і при тому першим в тодішній імперії виступав без хлиста, керуючи кіньми за допомогою помахів рук. Його методом став не примус, а ласка. Коней він любив більше, ніж людей, а деякі з його номерів не можуть повторити досі. Сучасники згадували, як коні у Крутикова ходили по канату, по шийкам дерев'яних пляшок, прислуговували один одному в ресторані, виконували синхронно складні трюки.
Не менш дивовижною стала будівля цирку, який Крутіков мав будувати за рахунок міста, але значно перевищив бюджет і добудовував за власні кошти. Роботи завершили в 1903 році. Споруда постала однією з перших в Києві в стилістиці ефектного модерну за проектом Едуарда Брадтмана. Архітектурна домінанта та оркаса головного фасаду — тричастинне аркове вікно, досить стриманий наріжний декор, завеликі архітектурні об'єми, зала на 2 тисячі чоловік, зручні глядацькі крісла замість дерев'яних лав.
Цирк став найбільшою концертною залою тогочасного міста. В ньому співав Шаляпін, виступав Купрін, було обрано гетьманом Скоропадського.
Доля споруди у вересні 1941 року мало чим відрізнялася від згаданих вище архітектурних пам’яток: будинок замінували перед відходом радянської влади і підірвали з початком окупації Києва німцями.
Кінотеатр «Україна» на місці колишнього цирку відкрили у травні 1964 року.
Успенський собор Києво-Печерської лаври
Найбільш знаковим шедевром серед втрачених споруд став Успенський собор Києво-Печерської лаври. Перший мурований храм монастиря, а згодом, найстаріша споруда в ансамблі лаври. Київський Пантеон-усипальниця з похованнями близько трьох сотень відомих осіб.
Лавра протягом сторіч була не лише релігійним, але й культурним, освітнім, мистецьким і науковим центром міста і краю. Успенський собор став серцем лаври. Воно билося майже тисячу років, але завмерло в листопаді 1941 року, коли будівлю було підірвано потужним вибухом.
Відбудову святині провели в кінці 1990-х, основні роботи були завершені 2000 року. Відновили пам'ятку з наближенням до того вигляду, який вона мала до вибуху. Відтворили й таку унікальну деталь, як храм у храмі.
Ще в кінці ХІ ст. поряд з церквою Успіння з'явилась хрещальня в честь Іоанна Предтечі. З кінця ХVІІ ст. споруда була включена до розширеного собору, що набув тоді барокового вигляду. Після останнього відновлення Предтечинської церкви у візантійському стилі виник дійсно несподіваний ефект: коли ви заходите до барокового собору, вже в храмі вас раптом зустрічає ще одна церква в давньоруській стилізації.
Читайте також: «Де вони? Хто очолював Київ за часи незалежності»
