Новий рік — одне з найулюбленіших свят серед українців. Його відзначають 47% населення України, свідчать дані опитування Київського міжнародного інституту соціології за березень 2024 року. Від інших свят Новий рік відрізняє те, що люди наповнюють його магічними сенсами та великими очікуваннями щодо нового етапу життя, який ніби має настати.
Чому люди сакралізують Новий рік? Чому ми віримо, що саме в цей день має все змінитись? Та чи корисно це? Розповідає психотерапевт Віталій Саїк, а троє людей діляться власними очікуваннями від новорічних свят.
Я дуже люблю Новий рік. Завжди у цей період відчуваю оновлення, наче відкриваю новий аркуш життя. Тому цей період завжди для мене був якимось чарівним. У дитинстві десь о 23:56 я вже стояв біля ялинки, чекав на подарунки. Потім мене відволікали буквально на пару хвилин і в 00:00 годин я вже бачив багато іграшок та подарунків. Не знаю, як батькам це вдавалось, але вдячний їм за цю магію. Вона й досі залишилась зі мною. Напевно, саме тому я дійсно відчуваю наближення “нового життя” у цей день.
🎄🎄🎄
Не тільки українці, а й безліч людей у світ покладають на свята дуже великі очікування. Особливо це стосується саме зимового періоду, розповідає Віталій. У цей час ми ніби отримуємо можливість зробити паузу, поглянути назад, оцінити минуле і планувати своє майбутнє.
Що стосується Нового року — це глобальний маркер завершення життєвого відрізка, який є спільним майже для всього людства. Зі зміною цифри на календарі ми отримуємо відчуття завершеності певного етапу та початку чогось іншого. Це створює ілюзію, що разом із боєм годинника ми можемо залишити позаду свої невдачі, помилки та складнощі.
Чому ми хочемо почати нове життя з Нового року?
Прагнення почати все “з чистого аркуша” саме у період новорічних свят пов’язане з природною потребою в надії та відчутті контролю над майбутнім. Коли дата змінюється на нову, нам простіше сказати собі: “Ось тепер я можу інакше” або “Тепер все зміниться, не буде так, як раніше”. Віталій пояснює, що це дає внутрішній імпульс до змін, адже, на відміну від звичайних буднів, Новий рік символічно сприймається як точка відліку нового циклу.
Сакралізація Нового року
Сакралізація Нового року має глибинне коріння: історично календарні дати завжди були пов’язані з ритуалами та циклічністю природи. Без перебільшення, для наших предків це було основою виживання. “Святкування і традиції були одним зі способів передачі свого досвіду майбутнім поколінням, які мали забезпечити їхній добробут”, — ділиться Віталій Саїк.
Теперішні свята втратили чітку прив’язку до природних ритмів. Проте на глибинному рівні вони все ж несуть у собі відголоски тих часів, коли визначальні дати були маркерами життєво важливих моментів: переходу від зими до весни, початку певних господарських робіт, чи навіть завершення циклу дозрівання врожаю. Сучасна людина, навіть не усвідомлюючи, продовжує цю традицію, надаючи символічним датам особливий сенс.
Що робити, якщо досягли не всіх планів за рік?
Якщо Новий рік — умовний кордон для життя, то не дивно, що напередодні свята люди підбивають підсумки. Віталій радить: якщо ви розумієте, що не всі плани втілилися, варто поглянути на це не як на поразку, а як на досвід. У когнітивно-поведінковій терапії наголошують, що важливою є гнучкість мислення. Наш емоційний стан у великій мірі залежить саме від того, як ми інтерпретуємо та оцінюємо події у своїй свідомості.
“Якщо ви зауважили, що не всі поставлені цілі за рік вдалося досягнути, це не обов’язково свідчить про провал. Наш мозок часто “налаштований” на негатив, схильний помічати насамперед невдачі та ігнорувати успіхи. Це відбувається через так звані когнітивні спотворення або фільтри мислення”, — розповідає Віталій.
Що таке фільтри мислення
Один із поширених фільтрів — чорно-біле мислення, коли людина розглядає досягнення лише за принципом “успіх або провал”. Якщо із 10 цілей реалізовано 4 повністю, ще 2 — частково, але ви концентруєтесь лише на чотирьох недосягнутих, мозок може “перекреслити” всі інші зусилля. Ще один приклад фільтра — ігнорування позитиву, коли людина помічає лише помилки й зовсім не враховує власний прогрес.
Щоб цьому протистояти, психотерапевт Віталій Саїк радить спробувати дивитись на реальність крізь об’єктивні факти та уникати негативних узагальнень.
- Запишіть усі ваші досягнення за рік, навіть найменші: нові знання, налагодження контактів, поліпшення самодисципліни.
- Перегляньте, які саме цілі були надто абстрактними чи завищеними: можливо, корекція планів на наступний рік допоможе уникнути розчарувань.
- Зауважте, як саме ви формулюєте свої внутрішні коментарі: чи кажете собі “я не зміг” замість “я вже зробив частину, і тепер бачу, де можу покращити стратегію”. Спіймайте себе на такому “чорно-білому” судженні та спробуйте збалансувати оцінку, додавши інформацію про те, що все ж вдалося.
Такий свідомий перегляд власних думок допоможе уникнути емоційної “пастки провалу” й перетворить підбивання підсумків року на корисний досвід.
Як правильно ставити цілі на рік
Віталій Саїк радить ставити цілі максимально чітко, реалістично та поетапно, щоб уникнути розчарувань у майбутньому. Часто люди роблять помилку, формулюють надто розпливчасті або ідеалізовані бажання. Тож психотерапевт рекомендує спробувати принцип постановки цілей за “SMART” методикою. Що це означає? Цілі мають бути конкретними: замість абстрактних формулювань на кшталт “стати здоровим” чи “досягти успіху в кар’єрі”, краще дати чіткий опис бажаного результату. Наприклад, “щодня гуляти по 30 хвилин” або “захистити новий проєкт до кінця місяця”.
Розбийте одну велику мету на кілька менших, чітких кроків. Це допоможе зберегти фокус та відслідковувати прогрес. Далі важливо дотримуватися принципу вимірюваності цілі. Тобто потрібно мати чіткі критерії, за якими можна буде оцінити свій прогрес, — додає Віталій.
Наступним кроком є оцінка реалістичності: мета має відповідати актуальним можливостям, ресурсам і умовам. Якщо братися за завдання, яке перевищує поточні здібності чи доступний ресурс, це лише призведе до розчарування. Також дуже важливо встановити чіткі часові рамки. Адже дедлайн додає меті структурованості, це дає стимул не відкладати важливі кроки.
До початку повномасштабного вторгнення Новий рік був чи не улюбленим святом для мене. Пам'ятаю зиму 2021-2022: найкрасивіша ялинка на Софійській площі, вогники, метушня, вибір наряду для святкування і прикрашання квартири. Але зараз все змінилось. Я намагаюсь знайти сили та створювати новорічний настрій, але якось все не те. Новорічне привітання Президента викликає сльози й біль за те, що ми змушені проживати. І в мене вже другу зиму поспіль чітке враження, що у нас вкрали здатність радіти святам, а фраза “бажаю веселих свят” вже точно не лунатиме з моїх вуст.
🎄🎄🎄
Вплив повномасштабної війни на свята та сакралізацію Нового року
Під час війни святкування набуло іншого сенсу, який ми не можемо ігнорувати. Свято стало не просто приводом для радості, а й символічним актом підтримки власної стійкості та здатності жити, попри біль та втрати.
Проте нерідко ми можемо зіткнутися із відчуттям провини та питати себе: “Як я можу дозволити собі святкувати, коли хтось втратив рідних, мерзне в окопах чи ризикує життям?”. Віталій Саїк говорить, що ця думка може перерости у спотворене мислення, коли людина починає вважати, що будь-яка її радість — це свого роду зрада тих, кому зараз важко.
Таке когнітивне спотворення, яке можна назвати “зведенням ситуації до крайнощів”, змушує сприймати реальність у категорії “або ти радієш і байдуже ставишся до чужого горя, або глибоко страждаєш і не маєш права на жодні приємні емоції, — додає психотерапевт.
Насправді, за словами Віталія, ці дві речі можуть співіснувати. Ви можете сумувати та співчувати, любити та злитись, розуміти трагедію, яка оточує нас, і одночасно дозволяти собі відчувати тепло сімейного кола чи мить спокою біля новорічної ялинки. Така здатність людської психіки називається емоційною амбівалентністю, коли ми можемо відчувати водночас протилежні емоції, й це співіснування не заперечує жодної з них.
Загалом я дуже люблю всю різдвяну атмосферу. Для мене це найчарівніший період в році — він про сімʼю та затишок, коли проводиш час з рідними та друзями, ходиш на ярмарки, відвідуєш ковзанки, купуєш подарунки та запаковуєш їх. Але так склалось, що останні роки я просто була вдома і не святкувати взагалі. Особливо в роки повномасштабного вторгнення, коли свято просто вкрали. Проте я вірю, що мій ідеальний Новий рік обовʼязково наступить і все омріяне здійсниться. Також цього року я обовʼязково прикрашатиму ялинку та даруватиму подарунки, які я почала замовляти ще з жовтня.
🎄🎄🎄
Емоційний ресурс людини не нескінченний. Якщо постійно забороняти собі будь-які прояви радості, то з часом можна втратити сили підтримувати інших чи жити загалом. Гарною ідеєю, замість самозвинувачення, може бути скерування своєї енергії у більш продуктивну сторону. Якщо є можливість, варто приділити трохи часу волонтерству, переказати частину коштів на потреби армії чи допомогти знайомим, які переживають важкі часи. Це допоможе відчути причетність до спільної справи й зменшити відчуття провини.
“І пам’ятайте: мати промінчик надії й тепла — це не відмова від реальності, а спосіб зберегти сили для подальшої боротьби”, — підсумовує Віталій.
