Як тренуються люди з інвалідністю: розмова з Уляною Пчолкіною

Напередодні забігу Wings for Life World Run говоримо з його учасницею Уляною Пчолкіною, яка 14 років тому отримала травму спинного мозку на рівні грудного відділу і з того часу пересувається на візку. Після Табору активної реабілітації Уляна спробувала себе у біатлоні, пару років займалася бальними танцями і врешті знайшла себе у пара-карате. 2014 року спортсменка стала першою чемпіонкою світу з карате в категорії ката серед жінок. Сьогодні вона є організаторкою таборів активної реабілітації для людей з травмами спинного мозку.

Уляна розповідає, як тренуються люди з травмами, та пояснює, чому 75% тренування варто спрямовувати на м’язи, які не працюють внаслідок травми.

«Я винна собі якісне життя, яке я хочу»

Розуміння того, що я можу жити активним насиченим життям і мати все, що хочу, прийшло до мене через два роки після травми. Мені у цьому допоміг Табір активної реабілітації, де я побачила таких самих людей, як я: інструкторів та інструкторок із схожими травмами, які вели незалежний спосіб життя, були самостійними та вчили цього нас. Там я взяла для себе багато побутових знань, отримала навички управління візком, навчилася спускатися сходами, але найголовніше − я зрозуміла, що мені ніхто нічого не винен, тільки я винна собі якісне життя, яке я хочу. Завдяки табору я дізналася про можливість займатися професійним спортом. Спочатку спробувала себе у біатлоні, згодом бальні танці, але так і не закріпилася у цих видах − не моє. Досить випадково у моєму житті з'явилося пара-карате. Цей вид спорту прийшов в Україну 2012 року, і я одразу потрапила на збори та почала тренуватися. А 2014-ого здобула перемогу на першому чемпіонаті світу для людей з інвалідністю.

З карате я пішла, але зараз продовжую активно займатися фітнесом для себе, щоб бути у формі. Мої тренування проходять з тренеркою, яка має фах і з реабілітації. Окрім звичайних вправ, вона додає специфічні − спрямовані на м’язи, у яких порушені функції.

Уляна Пчолкіна на тренуванні. Фото: Микита Завілінський

«75% навантаження потрібно − на м’язи, які не працюють»

Я займаюся три рази на тиждень по півтори-дві години. Це тренування на все тіло з підсиленням на окремі групи м'язів, які щоразу прораховує тренерка. Я не занурююся глибоко у процес, просто довіряюся тренерці та отримую задоволення і результати.

У людей, які користуються візком, мають бути розвинуті м'язи на руках та плечовому поясі

У тренувальному процесі варто давати більше навантаження на м’язи, які отримали порушення функцій. Якщо у людини травма спинного мозку в грудному відділі хребта, то всі м'язи нижче у неї вже функціонують частково або зовсім не працюють. Але все одно вправи на прес та поясницю також потрібно виконувати. Навіть на пошкоджені м’язи варто робити навантаження.

Підготовка до вправи. Фото: Микита Завілінський

Також необхідно робити вправи для спини. Коли пересуваєшся на візку, плечі розвертаються вперед, ти згинаєшся, м’язи спини працюють погано. Це найголовніша проблема усіх, хто багато сидить − ми починаємо сутулитися. Тому важливо виконувати вправи для м'язів спини, наприклад, лодочки і підтягування, аби було чим «тримати» осанку.

Вправа для розвитку м'язів спини. Фото: Микита Завілінський

Вправа, яка добре розвиває м'язи спини − підтягування широким хватом. Вона дозволяє пропрацювати широчайші м'язи.

Я не занурююся глибоко у процес, просто довіряюся тренерці та отримую задоволення і результати.

Також слід прокачувати грудні м’язи, біцепс і тріцепс, дельтовидні − м’язи рук і плечей мають працювати і бути в тонусі.

Жим лежачи. Фото: Микита Завілінський

Вправи жим лежачи та жим лежачи в нахилі необхідні для пропрацювання грудних м'язів.

Заняття на «лижному» тренажері. Фото: Микита Завілінський

Вправа на «лижному» тренажері спрямована на грудні м'язи: розвиває середні і верхні м'язи грудей.

Усім, хто має травму спинного мозку, раджу займатися хоча би в домашніх умовах і максимально підтримувати свій фізичний стан

Після навантаження обов'язкова розтяжка, адже вона забезпечує еластичність м‘язів та покращує циркуляцію крові, знімає напругу після тренування. Я від природи гнучка і з дитинства займалася карате, але все одно не пропускаю розтяжку зараз. До того ж, після травми спинного мозку у мене з'явилося неврологічне порушення − неконтрольоване скорочення м’язів, гіпертонус. Це сигнал спинного мозку, який перервався, і неначе б’є по м'язах. Його можна порівняти із судомами. Щоб зменшити тонус у м’язах ніг, тренерка обов'язково розтягує мені ноги.

Розтяжка ніг. Фото: Микита Завілінський

У мене був період, коли я кинула тренування, але через деякий час відчула, що мені стало важче пересідати з візка. У людей, які користуються візком, мають бути розвинуті м'язи на руках та у плечовому поясі. Коли не тренуєшся, фізична форма втрачається. Я відчула, що стала не такою легкою на підйом, тому швидко побігла до спортзалу. Усім, хто має травму спинного мозку, раджу займатися хоча би в домашніх умовах і максимально підтримувати свій фізичний стан.

Вдома також можна робити розтяжку та займатися бодіфлексом − дихальними вправами. Коли я читала книжку про цей вид тренувань мене вразило, що авторка бодіфлексу, описала, як ним можуть займатися люди з інвалідністю. Це було одразу після травми, але я досі постійно повертаюся до дихання за цією системою.

«Для мене головне не перемогти, а підтримати забіг»

Зараз я підсилюю тренування з розрахунку того, що мені треба буде бігти Wings for life World Run. Моя ціль − здолати не менше 10 кілометрів. Минулого року, не напружуючись, було 7, тоді чому б не спробувати пробігти 10? Але для мене головне − кайфувати від того, що я роблю, а основна ціль цього року − залучити якомога більше людей. Ми запускаємо флешмоб і заохочуємо всіх людей пробігти до марафону свої 20 кілометрів. Звісно, не за один раз, а в сукупності.

Для мене головне не перемогти, а підтримати забіг, адже він спрямований на пошуки дієвих способів лікування травм спинного мозку. Я дуже хочу, щоб люди в майбутньому мали можливість відновитися. На сьогодні немає дієвих способів, які б на 100% відновлювали роботу спинного мозку і втрачених функцій. Тому для мене Wings for life дуже особистий, він про мою історію, про мене та про людей, які живуть з наслідками травм. Ми влаштовуємо наступний Табір активної реабілітації «Школа активної реабілітації для жінок з інвалідністю «Я зможу!» так, щоб учасниці змогли потрапити на забіг і випробувати свої сили, повірити в себе.

Ми продовжимо вчити людей жити з наслідками травм активним і насиченим життям, ставати максимально незалежними від нових обставин життя

Ну а поки, триває пошук дієвих методів лікування, ми − Група активної реабілітації, закликаємо чоловіків і жінок, що отримали травми спинного мозку, жити сьогодні, не чекаючи на чарівника. Зі свого боку, ми продовжимо вчити людей жити з наслідками травм активним і насиченим життям, ставати максимально незалежними від нових обставин життя.

Wings for LIfe World Run 2018 року. Фото надано RedBull

Wings for Life World Run – це всесвітній благодійний забіг, метою якого є збір коштів для пошуку методів лікування травм спинного мозку. 100% вступних внесків учасників спрямовуються на пошук та дослідження методів лікування травм спинного мозку. Учасники стартують одночасно по всьому світу, об’єднуючи усі континенти, і незалежно від часу, пори року та погодних умов у їхній місцевості. Долучайся до забігу 5 травня у Києві, Одесі та Ужгороді.

Матеріал підготовано RedBull та опубліковано за згоди компанії. 
Читайте також: «Уляна Пчолкіна: «Коли щось втрачаєш, ти розумієш, скільки інших можливостей тобі відкриває світ».