Цього року у програмі Олімпійських ігор вперше в історії буде брейкінг (у медіа ще можна почути назву “брейкданс"). На змагання за підтримки платформ Street Culture & Алгоритм дій та Міністерства молоді та спорту України поїдуть одразу троє українців: Kate (Катерина Павленко), Stefani (Анна Пономаренко) та Kuzya (Олег Кузнєцов). Батли пройдуть у Парижі, в урбан-містечку на площі Згоди, наприкінці Ігор 9-10 серпня.
Навіщо бібоям та бігьорлз участь в Олімпіаді-2024? Як їхнє захоплення вуличною культурою переросло у спортивну кар’єру? І що для них означає брейкінг? Розпитали їх особисто.
З брейкінгом я познайомилася майже випадково. Якось разом з другом ми грали на PlayStation у Tekken 3. Один з персонажів бився у стилі капоейра — це афробразильське бойове мистецтво, що поєднує акробатику та танець. Я сказала йому: ось, я хочу танцювати якось так. А він відповів, що мені потрібен брейкінг.
Я жила у Харкові, і на той час там проходив фестиваль Snickers Урбанія. Я потрапила на батли бігьорлз, побачила брейкінг на власні очі й відразу була вражена. Десь за рік я покинула народні танці, якими на ту мить займалась, і почала пробувати танцювати брейкінг. Це було приблизно в мої 14 років.
У 2022 році я прийняла рішення брати участь у відборах на Олімпійську кваліфікацію. Тоді я отримала спонсорство і вирішила, що тепер можу залишити свою основну (на ту мить) роботу й нарешті поставитись до брейкінгу не лише як до хобі, а як і до повноцінної кар'єри й основного виду діяльності. З того часу, майже три роки, я займаюся тільки брейкінгом й не маю жодного бажання зупинятися.
Я не рахую змагання. Найбільше мені завжди подобалась ідея досягти гарного результату в цьому стилі. Мені хотілося поїхати, перемогти й повернутися додому — для того, щоб знову тренуватися і знову їхати перемагати. Але певний час наша культура не несла спортивної ідеї в цьому стилі танцю. Тож коли я дізналася, що брейкінг буде на Олімпійських іграх і у мене є шанс туди потрапити, я зрозуміла, що насправді ось це те, чого мені завжди хотілося!
У нашому виді спорту немає досконалих переможців, немає досконалих чемпіонів. Перемога залежить від безлічі чинників: від музики, настрою. Але я все-таки вірю, що найбільше вона залежить від самоналаштування й упевненості в собі. Тому, коли я впевнена в собі, коли я точно знаю, що я можу взяти золото, то чому ні?
Брейкінг для мене — це моє життя. Я влаштовувала його навколо цього спорту. Навіть зміна країн, в яких я жила, була пов'язана тільки з тим, що я постійно шукала можливість займатися брейкінгом більш професійно, адже ще донедавна у мене такої можливості не було. Мені завжди потрібно було думати, як заробляти гроші та як забезпечити себе. Брейкінг подарував мені дуже щасливе життя, і я за це йому надзвичайно вдячна.
Мої дитинство та юність пройшли у Кропивницькому — і саме там я почав займатися брейкінгом. Одного разу просто побачив, як інші хлопці та дівчата танцюють, і одразу цим загорівся.
Тодішні тренування виглядали зовсім інакше, ніж зараз. У спортивному залі збиралися десятки людей з різним рівнем. Тренер показував базові рухи — а потім усі розходились займатися самостійно. По завершенню тренування зазвичай відбувався імпровізований батл, в якому брали участь більш досвідчені хлопці та дівчата. Проте атмосфера була неймовірною. Я дивився на старших і бачив, наскільки круто брейкінг дозволяє проявити себе і показати, що ти відчуваєш і на що здатний.
Я завжди дуже цінував брейкінг як особистий досвід, або як цікаве для себе заняття чи хобі. Проте повноцінною кар'єрою для мене він став лише коли я виграв один з найбільших світових чемпіонатів — Unbreakable в Бельгії у 2016 році. Тоді після перемоги до мене одразу прийшло дуже багато уваги, поїздок, і, напевно, найголовніше — віри людей. Вони так само як і я, почали вірити, що я вмію і можу.
За свою кар’єру я виграв 9 чемпіонатів світу. Однак я не рахую перемоги. Тож участь на Олімпійських іграх для мене — це про місію. Це класна можливість представити Україну світу й показати, що ми є, що ми можемо, що ми вміємо і як ми це вміємо. Запалити у повну силу.
Під час війни дуже складно рухати й розвивати певні процеси, в тому числі брейкінг. Проте так само як і ми, представляємо Україну світу, так й інші атлети, усі хто продовжує займатися брейкінгом всередині країни, роблять дуже важливу справу — всі працюють на те, щоб український брейкінг тримався на рівні й розвивався далі. Серед молоді є дуже потужні атлети. Я думаю, що у світі ще неодноразово почують про Україну і про наших бібоїв та бігьорлз. Тому я дуже сподіваюсь на те, що брейкінг в Україні буде тільки потужнішати, а я так само готовий вкладати сили у те, щоб це трапилось якомога скоріше.
З шести років я займалася танцями: диско, хіп-хоп, традиційні стилі. Та з дорослішанням мені ставали все більше цікавими молодіжні культури. Десь у 14 років я дізналася від однокласників про брейкінг: знайомий сидів на задній парті в класі й слухав пісню ’93 ’Til Infinity гурту Souls of Mischief, що тоді було не дуже модно. Мене це зацікавило, і виявилося, що це все йде з місцевого театру. Там займалися екстремальними танцями — так тоді називали брейкінг.
Через певний час я потрапила на фестиваль у Харкові Color Life і побачила на сцені бігьорл Kim. У той момент стався остаточний “метч”: з одного боку, мене дуже вразила її техніка, її енергетика. А з іншого, я відчула потребу змагатися і бути кращою — і конкретно за Kim, і за всіх інших.
Брейкінг одразу став моєю пристрастю. У 2013 році я виграла свій перший інтернаціональний європейський чемпіонат Outbreak і з того моменту стала ставитись до занять суперсерйозно, адже почала заробляти з кожною перемогою. Зараз відбувається те саме, просто у більших масштабах.
Я не можу сказати, що Олімпіада — це якась ціль мого життя. Брейкінг — це шоу. Він спортивний, його класно дивитись і дуже круто, що в нас є можливість представити наш танець, наш спорт на такій великій арені. Але це не є для мене найважливішим в житті. Я дуже готуюсь до цього моменту, але не переоцінюю його важливість для себе. Тому що я вірю в те, що коли ти сильно-сильно чогось хочеш, воно від тебе віддаляється. Я хочу там бути, і я там булу. Моя задача – підготуватися, зробити 100% від того, що я вмію. І все, результат буде вже не від мене залежати.
Сказати чесно: я не дуже в себе вірила. Спочатку, через велику перерву в змаганнях, я не вірила, що я пройду в збірну України, думала, що вже пізно. Потім ніхто не думав, що я зможу пройти відбір на Ігри. Тому що є вже топові бігьорлз, які завоювали своє місце та своє ім'я. А я прийшла без особливого промоушена, суперспонсорів, без жодної уваги.
Але я дуже люблю бути андердогом. Люди від мене нічого не очікують і можуть сприймати мене як опонента, якого не треба боятись. А мені це подобається: вони не очікували, а я взяла і зробила.
Брейкінг — це мій лайфстайл, це то, як я живу життя, це то, як я пізнаю життя. Через брейкінг в мене з'явилось дуже багато справжніх друзів, з якими я досі спілкуюсь.
І брейкінг — просто дуже красивий танець. Коли я вперше його побачила, то не могла повірити, що люди можуть таке “витворяти”. А тепер я та сама людина, яка все це робить. Ти можеш бути на 365 градусів розгорнутий, повернутий, ти можеш рухатись, бути у повітрі, бути на підлозі, можеш бути на голові, на руці, можеш крутитись на руці, можеш стрибати.
Для мене це найкращий і найгарніший танець, який зараз вважається спортом. І я дуже рада, що брейкінг дійшов до такої цілі.
