Віталіна Біблів, акторка серіалу "Будиночок на щастя" на Новому каналі, народилася у Василькові, проте вже довгий час проживає в околицях Києва. У рубриці “Про Київ” жінка розповідає, чому б радила спробувати всім “Київську перепічку” та чому б повезла гостей міста на Троєщину.
— Чи маєте ви улюблені кав’ярні, бари та заклади в Києві? Чому вони?
Ще з інституту я обожнюю пиріжкову “Ярослава”. Тоді піти в це кафе означало: “Ти отримав стипендію!” Тож тепер “Ярослава” на Ярвалу завжди асоціюється з якимось святом. Дуже раджу завітати туди, якщо хочете відчути дух юності та смак Києва. Там готують неймовірно смачні салати “Мімоза” та “Шуба”. Також класно, що там і пісні страви є. Словом, обожнюю “Ярославу”. Це одне з улюблених моїх місць у столиці.
Якщо чесно, я не дуже “ходок” по ресторанах, тому ще б рекомендувала “Київську перепічку”. Якщо ви любите вуличну їжу, звісно. Це місце, з яким знайомляться, коли приїжджають у Київ. По-перше, воно зручне, бо знаходиться на Хрещатику. По-друге, постійна велика черга, яка просувається дуже швидко, свідчить про те, що класика завжди залишається класикою. Гаряче, смачне й доступне — завжди в топі!
— Уявіть, що в Київ вперше їдуть ваші знайомі. У які місця, на які вулиці ви б їх повели, щоб показати трушний дух міста?
Я не зовсім розумію, що таке трушний дух міста. Та якби знайомі приїхали вперше в Київ, то посадила б їх у машину й провезла б від Борщагівки до Троєщини. Показала б весь шлях з правого на лівий берег, щоб людина могла сама відчути вайб і драйв цього міста. Зрозуміти, яке місце їй найбільше подобається, і одразу поставити собі ціль чи мрію. Коли я приїхала до Києва, то зрозуміла, що хочу жити в центрі, десь у районі Хрещатика, Ярвалу, Театральної. І відтоді йду до цієї мрії маленькими кроками.
— Назвіть улюблені місця та способи відпочинку в Києві.
Я дуже люблю Стару Татарку, її пагорби. Обожнюю Ярославів Вал, бо там пройшли мої студентські роки. Обожнюю гуляти й дивитися на Дніпро — і з лівого, і з правого берега. Завжди заглядаю на Співоче поле, коли квітнуть айстри та хризантеми. Абсолютно комфортно почуваюся і на Борщагівці, і на Троєщині.
А воно прекрасне в будь-якій точці свого існування! Не лише на Русанівській набережній чи Подолі, а й у “сральних” районах. Але мої най-най — це Татарка і Ярвал. Там просто кайфую!
— Я люблю Київ, тому що, і не люблю Київ, тому що…
Я просто люблю Київ! Мені було дуже нелегко свого часу. Але в цій боротьбі, здається, я виграла, бо столиця мене прийняла. Хоч я народилася у Василькові, але по духу і по крові Київ — абсолютно моє місто. Хоч куди б я їздила, де б подорожувала, на якому б була континенті, мені завжди дуже хочеться додому. Тут я почуваюся в безпеці, попри те, в які часи ми з вами живемо. Я не поїхала нікуди з Києва, тому що не уявляла себе без цього міста, а його без мене (усміхається). Тому Київ для мене — це суцільна любов. У мене немає того, за що його не люблю, бо просто немає претензій до нашої столиці. Є претензії до деяких людей, але точно не до Києва.
— Якби столиця була людиною, то якою?
Однозначно, це був би чоловік, схожий на мого чоловіка (усміхається). Сильний, кремезний, добрий, який може постояти за вас двох. Іноді вразливий, м'який. Але все одно поруч з ним ти почуваєшся в безпеці. А якщо порівнювати з мультяшним персонажем, то Київ – це Грю з мультику “Нікчемний Я”. Або Шрек. Істота, яка всіх лякає, а насправді є беззаперечно доброю та люблячою.
Для мене наша столиця — щось дуже м'яке. Як солодка вата чи хвилі на Азовському морі в липні. Київ для мене — це травневе небо, це рання бджілка на квіточці. Київ — це суцільна любов. Якщо можна було б вийти за нього заміж, то я б вийшла за нього заміж (сміється).
