Вступила на журналістику в університет Шевченка, з другого курсу почала працювати на радіо («Промінь», Національне радіо). У двадцять років прийшла на телебачення. Ніколи не забуду, як кілька викладачів в університеті говорили, що мені з моїм обличчям немає місця на екрані. Згадую про це щоразу, коли стаю перед камерою, і радію, що тоді їм не повірила. Кілька разів думала, і навіть пробувала, змінити діяльність, але не можу: не знаю, чим можна замінити той стан, енергію, емоцію, що бувають у живому ефірі. Хоча, буває, хочеться відкрити пекарню, робити й продавати булочки чи пиріжечки, бо дуже люблю, коли люди їдять смачну їжу і отримують від цього задоволення 😀.
