Асексуальність усе ще оповита міфами. Хтось вважає її тимчасовою фазою, хтось — наслідком травми, а дехто просто не помічає, що поруч живуть люди, для яких відсутність сексуального потягу — це норма, а не проблема. І точно не перешкода, щоб будувати романтичні стосунки.
Сьогодні, в Міжнародний день асексуальності, ми розвінчуємо ці міфи. Ваня та Ді, асексуальні люди, діляться своїм досвідом, розповідають про виклики, з якими стикаються, та про те, що насправді означає приймати себе.
Усвідомлення власної асексуальності відбулося не в момент. Проте, скільки я себе памʼятаю, то мені завжди було ніяково, коли довкола говорили про секс. Мені було некомфортно, я не розуміла їх, не розуміла, чому я нічого не відчуваю і не хочу того, що хочуть всі.
Це відбувалося в підлітковий період. Всі казали, що і в мене настане час сексуальної активності. Та цей момент не настав і досі (мені 26 років).
Спочатку я думала, що демісексуальна, тобто можу відчувати сексуальне бажання лише до людини, з якою встановила сильний та глибокий емоційний зв'язок. Але згодом я усвідомила, що не відчуваю сексуальний потяг загалом. Тоді і зрозуміла, що я – в асексуальному спектрі.
Асексуальність — термін, що використовується для опису людини, яка не відчуває сексуального потягу до осіб будь-якої статі. Асексуальність для мене — це не сексуальна орієнтація, чи ідентичність. Це спектр, де я не відчуваю потягу ні до кого. Та попри це, я маю лібідо. Тож інколи (декілька разів на рік) можу мастурбувати, щоб зняти стрес.
Вважаю, мені дуже пощастило знайти “ту саму”, яка ніколи не намагалась мене виправити. Наші стосунки тривають 6 років, і ніколи не було проблем через те, що секс майже відсутній.
Я не мала партнерок, які хотіли мене виправити. Але були стосунки, де була сексуальна несумісність — у таких випадках вони закінчувалися, бо наші потреби в сексі були дуже різними. Для мене важлива емоційна і фізична близькість. Щодо емоційної – я маю на увазі абсолютну чесність перед партнеркою. Ми багато розмовляємо про свої емоції, погляди, про зміни, які з нами відбуваються. Ми не боїмося проявляти свої почуття одна перед одною.
Якщо говорити про фізичну близкість, я можу насолоджуватися обіймами, поцілунками, а також іншими романтичними фізичними жестами, пов’язаними з любов’ю.
Поділюся кількома стереотипами й міфами щодо асексуальності, з якими зіштовхувалась.
- Я не зустрічала нормального чоловіка. Прикро що доводиться жити в патріархальному світі інколи смішно, що в чоловіків світ крутиться навколо їх статевого органу (це не про всіх).
- Мене можна “виправити” сексом. Асексуальність не є хворобою, тому її не можна вилікувати.
- Якщо я маю секс, я не асексуальна. Хоча дійсно не всі асексуали мають секс, та якщо я його маю, це не заперечує мою асексуальність. Адже головний аспект асексуальності — це не відсутність сексу, а відсутність потягу.
- В асексуальних людей низьке лібідо. Насправді деякі люди плутають асексуальність (відсутність сексуального потягу) з лібідо. Лібідо — це те, на що може впливати багато речей, таких як стан здоров’я, вживання ліків тощо.
- Асексуальність дорівнює фригідності. Насправді абсолютно не так. Під фригідністю розуміють відсутність реакції організму на сексуальні дії дотики, пестощі, стимуляцію ерогенних зон, що призводить до ускладнення чи неможливості досягти оргазм. Я відчуваю оргазм, якщо вже є секс. У мене лише відсутній потяг, а не чутливість.
Я не знаю, чи можу вважати, що секс переоцінений, бо, зрештою, у мене немає в ньому потреби. Але я також розумію, що не в усіх так працює. Я лише хочу, щоб мені не нав’язували те, чого я не потребую. У мене є інші інтереси, які приносять мені задоволення — і цього досить. Мені неприємно чути припущення, що зі мною "щось не так" або що я "неправильна". Я хочу, щоб люди прийняли й зрозуміли: жити без сексуального потягу — це теж норма.
Я – асексуальні. Тобто не відчуваю сексуального ваблення до інших. У мене не буває такого, що я дивлюся на когось і думаю: “О, ця людина класна, я хочу зайнятися із нею сексом”.
Мій шлях до розуміння власної ідентичності був поступовим. Думаю, у багатьох асексуальних людей досвід схожий: коли навколо тебе однолітки починають говорити про те, хто їм подобається, хто їх приваблює, і які у них є бажання з приводу цієї людини, а ти просто сидиш і не відчуваєш чогось подібного. Спочатку кажуть, що "Ти ще доростеш", але минають роки — і майже нічого не змінюється.
Приблизно в 13 років у мене виник сильний інтерес дослідити всі можливі варіанти ідентичності. Я бачили, як люди висловлюють свої почуття, як пояснюють себе світові. Хотіли краще зрозуміти себе не лише в моменті, а й у перспективі — що загалом існує у світі людського досвіду.
Першою людиною, з якою я поділилися, був мій найкращий друг. Ми знайомі з самого дитинства, наші мами подружилися ще до нашого народження, тож ми дружимо все життя. Потім виявилося, що він також належить до асексуального спектра, тож не дивно, що ми порозумілися і в цьому питанні.
Колись мені було важливо знайти точне визначення своєї ідентичності, підібрати конкретний термін. Але з часом інтерес до цього зник. Я просто кажу: "Я асексуальна людина" — і мені цього достатньо.
До речі, я вдячні моїй мамі, що вона пройшла шлях прийняття моїх ідентичностей. Це відбулося не одразу, але я відчуваю від неї підтримку. Зараз вона багато читає, дивиться документальні фільми, досліджує різні аспекти людської ідентичності. Наприклад, нещодавно ми зідзвонювалися, і вона сказала: “Я тут дивилася відео про інтерсекс-людей”. Я кажу: “Вау, мама, ти молодчина!”.
У моєму оточенні не так багато людей, як, можливо, хотілося б, але з тими, хто є поруч, мені комфортно. Це люди, які вже мають певну базу розуміння та відкритість до питань сексуальності, тому з ними значно легше спілкуватися. Вони не оцінюють людину через її ідентичність чи орієнтацію, бо розуміють, що це лише одна з граней особистості.
Хтось може бути асексуальним, але водночас мати високе лібідо та/або займатися сексом. Інші, навпаки, можуть не відчувати до цього жодного інтересу. Є люди, які часто мастурбують, але не зацікавлені у сексі з партнером, а є такі, для кого інтимність у будь-якому вигляді просто неважлива. Це різні речі, і важливо усвідомлювати цю різноманітність, не спрощуючи її до якихось загальних ярликів чи стереотипів.
Дуже хочеться донести до чим більшого кола людей, що сексуальність — це широкий спектр, і кожна людина має свою унікальну комбінацію бажань, відчуттів і ставлення до сексу. Немає єдиного шаблону, за яким можна всіх оцінювати.
Для мене особисті стосунки завжди починалися не з якогось формального знайомства чи побачення, а з дружби. Усі стосунки, які у мене складалися, виростали з довгих розмов та зі спільного часу. Тож тема сексуальності та інших особистих речей завжди обговорювалася ще до того, як ми починали розглядати одне одного в інтимнішому контексті.
Що для мене дійсно важливо в стосунках – це довіра. І довіра з обох сторін: щоб людина могла мені довіряти, й щоб я могли довіряти їй. Думаю, це базова потреба, але особисто для мене вона є ключовою. При цьому я не маю проблем із тим, щоб говорити щиро – я завжди проговорюю, коли мене щось не влаштовує, коли мені щось подобається, коли я відчуваю якісь зміни.
Для моєї колишньої партнерки, наприклад, це було цінним досвідом, бо вона виросла у сім’ї, де не було заведено говорити відкрито про почуття. У них це просто не заведено – особливо з боку батька. І вона регулярно казала, що завдяки нашим розмовам вона почала краще налагоджувати зв’язок зі своєю щирістю і маленькими кроками починала говорити про те, що раніше боялася озвучити.
Мені важливо, щоб людина загалом давала мені відчуття розуміння та підтримки. Щоб у нас був простір для відвертого діалогу, де можна чесно говорити про свої бажання, страхи, потреби – і бути почутими. Як бачите, це бажання не залежить від сексуального спектра.
Та, звісно, асексуальність додає певний рівень складності. Якщо одразу представляти себе через призму сексуальної ідентичності, багато людей почнуть підлаштовувати мене під свої уявлення, сформовані медіа або чужими словами. Наприклад, якщо людина скаже, що вона асексуальна, співрозмовник може зробити висновок: “Отже, у нас не буде сексу”. Але це не зовсім так, і не всі асексуальні люди однакові. Мене це трохи розгублює, бо, з одного боку, я хочу говорити про свою ідентичність, адже вона частина мене, а з іншого – знаю, що багато людей зупиняються на перших же стереотипах і не намагаються зрозуміти більше.
Один із найпоширеніших міфів про асеексуальність – це те, що вона автоматично означає пуританство або цілковиту відмову від будь-яких форм інтимності. Люди сприймають це так, ніби я одразу беру табличку “СТОП” і ставлю її між собою та сексом. Насправді усе набагато складніше й водночас простіше.
Щодо мене особисто – мені важливо, щоб моя партнерка отримувала насолоду. Саме її задоволення для мене має сенс. У мене не дуже висока тілесна чутливість, мене не цікавить, аби мене торкалися в інтимному плані – певною мірою навіть цього хотілося б оминути. Але тут я не можу визначити, чи це вплив асексуальності, чи дисфорії. Водночас я не проти сексуальних взаємодій, але для мене це радше спосіб зробити приємно партнерці, а не отримати щось для себе.
Багато людей цього не розуміють. Вони вважають, що інтимні стосунки – це обмін, де обидві сторони мають щось отримувати. Але для мене це не працює так. Мене не цікавлять “правила взаємного обміну” у сексі. Якщо людині поруч добре, мені цього достатньо.
Звісно, були ситуації, коли партнери_ки не зовсім розуміли мене. Бувало, що люди казали: “Мене не влаштовує твоя асексуальність, бо я хочу, щоб мене бажали”. Але мені здається, тут справа в різному розумінні самого поняття бажання. Я можу хотіти задовольнити партнерку – і для мене це дуже сильне бажання. Просто ми говоримо різними мовами про одне й те саме. І якщо партнери зможуть знайти спільну точку розуміння в цьому питанні, все буде добре.
Головне, що я хочу сказати тим, хто зараз на шляху розуміння власної сексуальності й перебуває в розгубленості – просто розслабтесь. Ніхто не стоїть над вами з вимогою: “Ану, швидко називай свої займенники! Розкажи, хто тебе приваблює! Визначайся негайно!” Це ваш особистий простір, ваша ідентичність – і лише ви вирішуєте, як і коли про неї говорити. Якщо вам хочеться поділитися – чудово. Якщо ні – це теж нормально.
Текст: Сана Власова
