Фото: weekend.rambler.ru
Українці діляться своїми спогадами про цю суперечливу епоху і не можуть дійти згоди: чим були 90-ті — жахом, злиднями, розквітом бандитизму або першим ковтком волі, епохою великих можливостей?
Флешмоб запущений на підтримку гастролей вистави «Депеш Мод» за культовим романом Сергія Жадана, які проходять за сприяння Goethe-Institut в Україні. Вистава, поставлена німецьким режисером Маркусом Бартлем, розповідає історію трьох харківських підлітків на тлі розпаду Радянського Союзу — страшних 90-х. Задача флешмобу — не лише згадати цей непростий час, але і не допустити його повторення.
«Мені лише 9 років, і о 3.30 ранку кожні вихідні я їду продавати на харківському ринку болгарський перець, — згадує свої 90-ті відомий дизайнер Андре Тан. — В будні дні я торгую рибою за прилавком місцевого ринку. Потім ходжу по квартирах і пропоную цю рибу сусідам. Вони винувато посміхаються, якщо не можуть її купити, гладять мене по голові і обіцяють взяти завтра. А я стукаю в наступні двері знову і знову, бо мрію купити собі і сестрі фіолетовий спортивний костюм із жовтою смугою на грудях. Я не люблю згадувати той час, час безгрошів’я і безладу в країні, час довгих черг за хлібом на морозі, дефіциту продуктів… Не люблю досі рибу і не їм болгарський перець».
Більш романтична історія про 90-ті у відомої актриси Римми Зюбіної.
«Київ. Лютий 93-го. Будинок кіно. Святкуємо прем’єру фільму Дмитра Томашпольського «Про шалене кохання, снайпера і космонавта». До мене підходить красивий, злегка сивий чоловік. Вітає і говорить: «Мені б дуже хотілось зараз подарувати вам квіти». «Які квіти? Вночі? Взимку?» — думаю я. В той час лише «красная гвоздика — спутница тревог» на травневі і жовтневі по блату діставалась. Але тут через годинку в ресторан заходить панянка з прекрасними квітами. Подібне я бачила тоді лише в зарубіжному кіно. «Квіти! Квіти! Кому квіти?». Я глянула на неї і подумала «Ну-ну...», а за мить той красень підвів до мене квітникарку і спитав у мене:
- Вам подобаються ці квіти?
- Так, подобаються.
- Візьміть їх, будь ласка.
- Ви хочете, аби я вибрала букет?
- Ні, я би хотів подарувати вам всі ці квіти.
10 букетів я розставила на підлозі в трилітрових банках, які знайшла на балконі орендованої квартири, куди лише вранці переїхала. Це був мій кінодебют. І мій перший шанувальник, якого я більше ніколи не бачила».
«Історії українців дуже різні, — говорить головний референт із культурних проектів Goethe-Institut в Україні Фрідеріке Мьошель:
— Одні про виживання і підприємливість, інші ностальгійні: про молодість, дитинство і волю, смак якої люди почали відчувати після падіння залізної завіси. Я дуже рада, що нам вдалося актуалізувати цю тему і знову обговорити суперечливу епоху, яка властива лише країнам колишнього Союзу. Наприклад, у Західній Німеччині, де я народилася і виросла, той період відчувався як радісне полегшення від завершення холодної війни. Довгі роки ми жили у страху, а в 90-ті з’явилося відчуття, що великі світові проблеми вирішилися. З’явилася можливість запрошувати студентів по обміну із країн колишнього Радянського Союзу, побачити їх віч-на-віч і переконатися, що вони такі ж люди, як і ми».
Вистава «Депеш Мод» пройде у трьох містах України:
- 20 вересня – Київ. Київський академічний Молодий театр.
- 23 вересня – Львів. Перший академічний український театр для дітей і юнацтва. Вистава відбудеться у рамках Міжнародного театрального фестивалю «Золотий лев-2016».
- 27 вересня – Одеса. Одеський театр юного глядача ім. Юрія Олеші.
