Часи пандемії та початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну змусили багатьох людей відчувати емоційний дискомфорт, стрес та тривогу. Зазвичай же ми під час кризових ситуацій звертаємося до своїх рідних і близьких.
Втім, кожна людина володіє певним обсягом ресурсу, який вона може використати, щоби підбадьорити іншого. Тож коли ментально виснажуєтесь, ви можете почуватися перевантаженими чужим емоційним багажем. Інакшими словами, «другом-психотерапевтом».
Для уникнення ментальної втоми варто встановити особисті кордони під час спілкування. НК поговорив із психотерапевткою Аліною Шумак, щоби дізнатися більше про те, як краще підтримати друзів та уникнути емоційного виснаження.
Давайте знати, коли відчуваєте себе дискомфортно
Важливо помічати, в який момент під час спілкування вам стає дискомфортно. Варто рефлексувати, тобто аналізувати, що відбувається в стосунках та у процесі комунікації. Себто якщо роль терапевта викликає неприємні відчуття, потрібно це проговорити.
Ми можемо дати знати, коли не готові підтримати друга словами «знаєш, я дуже втомлений» або «у мене був дуже важкий день», «я хочу поговорити про себе», «поки що припинімо нашу розмову, бо я не вивожу зараз».
Варто просто вислухати
Загалом підтримку можна схарактеризувати як доцільну та недоцільну, а також своєчасну та несвоєчасну. Наприклад, поряд сидить людина й розповідає про свої проблеми. Ви ж говорите «ти впораєшся», «у тебе все вийде». Проте саме тоді вона банально потребувала, щоби її вислухали, і зараз не відчуває потребу в підтримці. Не завжди варто переходити до порад та способів, як людина може розв’язати свою проблему.
Інколи прості питання в дусі «чи можу я тебе якось підтримати», чи «підкажи мені, як тебе краще підтримати зараз» сильно прояснюють ситуацію. Якщо я відчуваю, що маю ресурс для підтримки — підтримую, якщо ні — не підтримую. У такому випадку варто дослухатися до себе.
Порадьте звернутися за професійною допомогою
Інколи доцільною порадою може стати рекомендація звернутися до спеціаліста. Варто запитати вашого друга: не хоче він чи вона проконсультуватися з психологом або психотерапевтом.
Якщо ви самі відвідували консультації із фахівцем, можна сказати «мені в той-то проміжок часу спеціаліст допоміг, я проходив через таке». Також спробуйте підтримати цю пораду згадкою про досвід когось авторитетного чи важливого з життя друга.
Тобто робити це не стільки з меседжем «тобі вже треба», а з ідеєю «знаєш, оте, що зараз відбувається з тобою, я проходив сам чи бачив, як проходила інша людина». Саме тому «я знаю, що з цим може допомогти фахівець».
Якщо ж людина ніколи не зверталася до спеціаліста або має якісь острахи з цього приводу, то вона може відмовитися від такої ініціативи. Однак ви вже запропонували людині хоч би подумати про таку ідею. Це не означає, що завтра вона не побачить якусь статтю про те, як, для прикладу, у тяжкому розставанні допомагає терапія й не розгляне запропонований вами варіант ще раз. Ваша рекомендація — це одна з маленьких піщинок, яка може призвести до консультативного звернення.
Тригерні теми: уникнути не можна проговорити
Тригерами в психології називають стимули, що викликають неконтрольовану тривогу, гнів, агресію, апатію тощо. Тобто, якщо ви переживали, скажімо, травматичну подію, ваш мозок будує послідовний зв’язок між зовнішніми подразниками (звуками, запахами, певними словами чи інтонаціями) та тим, що відбулося. Таким чином формується ряд тригерів, які під час їхньої згадки можуть викликати негативну реакцію в людини.
Спілкуючись, ви можете обговорювати тригерні теми, або ж співрозмовник торкнеться такого предмета розмови, що викличе у вас переживання подій минулого та відчуття емоційного виснаження.
Ось що про такі моменти в комунікації говорить психотерапевтка Аліна Шумак:
«Проговорювати тему тригерів необхідно, якщо вони призводять до відчуття дискомфорту. Коли ми говоримо про дружбу, де люди намагаються дбати одне про одного, то якраз таки варто сигналізувати, що є точка, де вам погано. Не завадить домовитися, що ви будете робити, коли опиняєтесь у цій точці, інколи варто навіть зупинити обговорення певної теми.
Також підкреслю, що уникнення тригера під час спілкування — не завжди вихід. Пам’ятайте, що ваша бесіда з другом про конкретний тригер може стати терапевтичною. Приміром, ви можете сказати «зараз мені стало погано, коли ти це сказав, і я відчував те й те». Саме так можна проговорювати, що, можливо, тригер стосується якоїсь давньої події та не є актуальним у конкретній ситуації. Це допоможе зняти напругу з теми або слова, або ж навіть конкретної постаті в контексті стосунків».
Не віддавайте ресурс, якого не маєте
Якщо більшу частину часу ми будемо віддавати те, чого ми не маємо, це призведе до наслідків. Один із найпростіших та найжиттєвіших — це те, що ми почнемо уникати комунікації, де в нас забирають рештки ресурсу. Це може призвести до погіршення стосунків або їхньої руйнації.
Це найпростіший поведінковий патерн. Він логічний із приводу того, що «нащо мені ходити туди, де мені роблять неприємно, звідки я виходжу більш втомленим, аніж прийшов».
Людина може не усвідомлювати, що вона постійно віддає свій ресурс через ідеї в дусі «я ж добрий друг, я мав би це робити». Однак це вже питання до того, хто вирішує підтримати, коли не має ресурсу.
Найбільш екологічний варіант розв'язання цієї проблеми — це знову ж таки показати, що у вас зараз «не лізе». Сказати про відсутність ресурсу, яка не дозволить повноцінно розділити розповідь друга. Просто пояснити: «Так, ти мені важливий, мені цікаво, однак зараз не можу розділити це з тобою через низку причин».
