Київ — місто, де історія промовляє з кожного каменю. Серед його вулиць і провулків ховаються старовинні садиби, що колись були осередками культурного, інтелектуального та ділового життя. За підрахунками дослідників, у Києві збереглося понад сто особняків, зведених у XIX-ХХ сторіччях. Деякі з них збереглися до наших днів, інші — втрачено назавжди.
Пропонуємо добірку з 11 найцікавіших київських садиб, які варто знати тим, хто цікавиться історією міста.
Садиба Могильовцева ("Шоколадний будиночок")
Садиба Могильовцева, відома як "Шоколадний будиночок" завдяки своєму характерному темно-коричневому кольору та вишуканому ліпному декору, розташована у Печерському районі Києва. Цей розкішний особняк у стилі венеціанського ренесансу звели у 1901 році за проєктом архітектора Володимира Ніколаєва на замовлення київського купця першої гільдії, лісопромисловця Семена Могильовцева. Будівля вражає своєю елегантністю, симетричністю композиції, декорованими фасадами з різноманітними ліпними елементами, що нагадують плитки шоколаду.
Ще за життя Могилевцева Києвом ходила легенда про його любов до заміжньої жінки, княгині чи графині, для таємних побачень з якою купець-мільйонер побудував розкішний особняк.
Будівля має два поверхи з великим підвалом і мансардою над прибудовою. На першому поверсі розміщалися кімнати для секретаря, прислуги та різних допоміжних служб. На другому поверсі — кілька залів у різних стилях. У підвалі є шахта для ліфта, однак її було закладено цеглою.
У 30-ті роки у будівлі діяла резиденція Наркомату іноземних справ, а з 1940-1960 споруда перебувала у віданні Управління справами Ради міністрів УРСР.
Через реставрацію, яка тривала з 1982 року, будівля була закрита для відвідування аж до 2009 року, а потім відкрилася для гостей у якості філії Київської картинної галереї. Зараз там знаходиться Мистецький центр "Шоколадний будинок".
Адреса: вул. Шовковична, 17/2
Замок барона Штейнгеля
На Бульварно-Кудрявській вулиці у центрі Києва розташовувався комплекс з особняка, флігеля і парка барона Штейнгеля. Двоповерховий цегляний особняк з господарськими будівлями та парком, відокремлений від вулиці огорожею з павільйонами у 1877 році придбав барон Рудольф Штейнгель, інженер шляхів сполучення. За його замовленням архітектор Володимир Ніколаєв перебудував її в неоготичному стилі.
На початку XX століття садибу придбав професор Київського університету Михайло Лапінський, який заснував тут фізіотерапевтичний санаторій.
У 1976-1981 роках найстарішу частину особняка було знесено, а на її місці зведено новий корпус для науково-дослідного інституту ортопедії. У 1980-х роках будівлю відреставрували.
Адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, 27 і 27-Б.
Садиба Малініна (Зеленських)
Цю будівлю звели наприкінці 19 століття як садибу купця та професора Василя Миколайовича Малініна. Він володів садибою щонайменше двадцять років. З 1911 по 1915 рік у садибі проживала родина міщанина та почесного громадянина Євмена Микитовича Зеленського, завдяки чому вона отримала одну зі своїх назв.
Садиба виконана в стилях історизму та неоренесансу. Спочатку це була одноповерхова дерев'яна будівля, обкладена цеглою. Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років над першим поверхом надбудували мезонін.
Садиба Малініна вважалась однією з найстаріших будівель на вулиці Кониського та була останньою дерев'яною будівлею на ній.
У липні 2024 року історичну будівлю незаконно знесли, але пізніше Міністерство культури та інформаційної політики України визнало її пам'яткою архітектури та зобов'язало відновити в тому вигляді, який вона мала.
Адреса: вул. Кониського, 22
Садиба Дмитрієва
Садиба Дмитрієва, розташована на вулиці Хорива, 2 на Подолі, є комплексом будівель XIX століття, що відображає еволюцію міської садибної забудови того часу. Найстаріша будівля комплексу, що виходить на вулицю, була зведена у стилі класицизму в 1830-х роках. Протягом століття садиба розширювалася та доповнювалася новими спорудами, включаючи флігелі та прибуткові будинки, виконані у цегляному стилі, характерному для київської архітектури кінця XIX століття. Цей комплекс є цінним зразком поєднання житлових, торговельних та господарських функцій в межах однієї міської садиби.
Історія садиби тісно пов'язана зі зміною власників та міським розвитком Подолу. У різні часи вона належала купцям, міщанам, а наприкінці XIX століття її придбав воронезький міщанин Дмитрієв, чиє ім'я і закріпилося за комплексом. У XX столітті садиба пережила націоналізацію та використовувалася для різних потреб.
Нещодавно суд відмовив забудовнику у скасуванні статусу пам’ятки садиби, що дозволило зберегти цей історичний об’єкт. Наразі триває боротьба за її збереження та відновлення.
Адреса: вул. Хорива, 2
Садиба Карла-Людвіга Ніцке
Садиба Карла-Людвіга Ніцке є зразком міської садибної забудови кінця XIX століття. Головний будинок садиби, зведений у 1880-х роках, вирізняється елегантним поєднанням неоренесансного та цегляного стилів, характерним для того періоду.
Карл-Людвіг Ніцке, прусський підданний, купець і власник тютюнової фабрики, замовив будівництво цієї садиби як свій міський маєток. Комплекс включав не лише житловий будинок, а й флігелі, господарські споруди, а також, імовірно, невеликий сад, створюючи таким чином автономний міський простір.
У радянський період садибу, як і багато інших приватних маєтків, націоналізували та використовували для різних установ і організацій, що призвело до певних змін у її внутрішньому плануванні та зовнішньому вигляді. Проте головний будинок садиби зберігся до наших днів і є пам'яткою архітектури місцевого значення.
Питання збереження та реставрації цієї цінної історичної будівлі періодично порушується громадськістю та фахівцями.
Адреса: вул. Верхній Вал, 4
Садиба Мурашка
Неофіційною назвою об'єднуються чотири пам'ятки архітектури та історії, що знаходяться за адресами Мала Житомирська, 12-14. Історія садиби сягає середини XIX століття, коли у 1858 році було зведено одноповерховий цегляний особняк у стилі пізнього класицизму для надвірного радника Флорентія Бровінського.
Згодом садиба перейшла у власність родини Мурашків, зокрема Олександра Івановича Мурашка, іконописця, та його пасинка, художника Олександра Олександровича Мурашка, чиє ім'я і носить садиба сьогодні. У різний час тут розміщувалися житлові будинки, майстерня іконопису та живописна майстерня самого Олександра Мурашка.
Архітектурний ансамбль садиби включає кілька будівель, зведених у різні періоди та в різних стилях, відображаючи архітектурні тенденції Києва кінця XIX — початку XX століть. Тут можна побачити елементи пізнього класицизму та модерну. На жаль, протягом багатьох років садиба перебувала у занедбаному стані, потерпала від пожеж та руйнувань.
Однак, останнім часом з'явилися ініціативи щодо її збереження та реставрації. Існують плани створити на території садиби культурно-мистецький центр, який включатиме галерею сучасного мистецтва, музей авангарду, мистецьку бібліотеку, творчі студії та інші простори для розвитку культури та мистецтва.
Адреса: вул. Мала Житомирська, 14-а, б
Садиба Барбана
Зведена наприкінці XIX століття для титулярного радника Олександра Барбана, ця одноповерхова будівля була прикладом житла середнього класу з неокласичним декором.
У різні періоди будівлею володіли різні люди, а після революції будинок передали радянській владі. З 70-х років XX століття в садибі містилися різні установи, зокрема редакція газети "Культура і життя".
Довгий час садиба Барбана не мала охоронного статусу. У серпні 2021 року дворову частину садиби знесли, попри протести активістів. Лише згодом будівлю внесли до переліку об’єктів культурної спадщини Києва. Але у грудні 2024 року садиба Барбана знову опинилася під загрозою, бо суд скасував арешт пам'ятки.
Адреса: вул. Обсерваторна, 6
Садиба Баккалінського
Історія цієї садиби сягає початку XX століття, коли у 1899 році відставний підполковник Філіп Степанович Баккалінський придбав ділянку землі та збудував тут одноповерховий цегляний особняк у стилі історизму з елементами неокласицизму. Будівля вирізнялася стриманим, але елегантним декором, виконаним цеглою. Баккалінський, учасник російсько-турецької війни 1877-78 років, проживав у цьому будинку до своєї смерті. Після націоналізації у радянський період в особняку розміщувалися різні установи.
У сучасний період садиба Баккалінського є пам'яткою архітектури місцевого значення. Незважаючи на спроби забудови цієї території, громадськість та активісти борються за збереження цього цінного зразка житлової забудови Лук'янівки початку XX століття.
У 2021 році особняку надали охоронний статус, а у 2024 році суд зобов'язав власника укласти охоронний договір, що має забезпечити збереження цієї історичної будівлі. Існують плани щодо створення на її базі культурного або мистецького простору, хоча остаточне рішення щодо її майбутнього ще не ухвалено.
Адреса: вулиця Юрія Іллєнка, 30
Садиба Терещенка
Садиба Терещенка є одним із найвеличніших та найзнаковіших архітектурних ансамблів міста. Цей розкішний палацовий комплекс почав формуватися у другій половині XIX століття.
Головний будинок садиби був зведений у стилі неоренесанс з елементами еклектики. Садиба слугувала не лише житлом для членів родини Терещенків — промисловців, цукрозаводчиків та меценатів, але й важливим культурним центром, де зберігалися цінні колекції мистецтва.
Після націоналізації у радянський період будівлі садиби використовувалися для розміщення різних культурних та наукових установ. Зокрема, у головному особняку тривалий час розміщувався Музей російського мистецтва. Зараз там — Національний музей "Київська картинна галерея".
Адреса: вул. Терещенківська, 9
Садиба Сікорського
Цей елегантний особняк у стилі модерн з елементами неокласицизму звели у 1903-1904 роках. Будинок вирізняється лаконічними, але виразними формами, характерними для стилю модерн, з плавними лініями, великими вікнами та декоративними елементами, що підкреслюють його індивідуальність.
Саме в цьому будинку пройшли дитячі та юнацькі роки Ігоря Сікорського, де формувалися його перші інженерні задуми та захоплення авіацією.
Під час Другої світової війни у будинку розміщувався штаб і командний пункт Київського корпусу протиповітряної оборони. У 1950-х роках на місці фасадного будинку побудували готель "Червона зірка" Київського військового округу.
Зараз садиба є пам’яткою історії та архітектури національного значення, проте перебуває у занедбаному стані та потребує реставрації. У 2023 році стало відомо, що будинок перейде у власність міста. Планувалося, що в будівлі зроблять музей.
Адреса: вул. Ярославів Вал, 15-б
Садиба Лібермана
Садиба Лібермана, розташована за адресою вулиця Банкова, 2 у Києві, є визначною пам'яткою архітектури кінця XIX століття, виконаною у стилі неоренесанс. Її історія розпочалася у 1879 році, коли за замовленням колишнього санкт-петербурзького генерал-губернатора Федора Трепова було зведено елегантний особняк за проєктом київського архітектора Володимира Ніколаєва. Спочатку будівля мала Г-подібну форму.
У 1898 році садибу придбав заможний київський цукрозаводчик Симха Ліберман, чиє ім'я і закріпилося за цією будівлею. Новий власник замовив у того ж Володимира Ніколаєва реконструкцію особняка. В результаті було добудовано ліве крило, оновлено фасади, які стали симетричними та отримали пишне ліпне оздоблення, за що будинок іноді називають "Пряниковим".
Значних змін зазнали й інтер'єри, оздоблені мармуром та гранітом. В будинку облаштували парове опалення, а у стіни вмонтували унікальні печі для підтримки тепла.
З 1953 року і до сьогодні тут розміщується Національна спілка письменників України. Саме в цих стінах розпочинали свій творчий шлях такі видатні українські літератори, як Ліна Костенко, Іван Драч, Павло Загребельний та багато інших.
Внаслідок російського обстрілу на Новий рік у 2025 році, будівля зазнала значних пошкоджень фасаду та інтер'єрів, було вибито майже всі вікна. Наразі ведуться роботи з оцінки збитків та розробляються плани з відновлення цієї важливої історико-культурної пам'ятки.
Адреса: вул. Банкова, 2
