З 1 вересня 240 тисяч школярів Києва будуть навчатись офлайн – це у 2,5 раза більше, ніж минулого року. У 2022-му лише 94 тисячі батьків вирішили відправити дітей на офлайн-навчання, повідомляє Київська міська держадміністрація.
У Міністерстві освіти і науки очікують, що 80-85% шкіл розпочнуть новий навчальний рік очно або у змішаному форматі. Про це в ефірі Українського Радіо заявив заступник міністра освіти і науки України Андрій Сташків. Він також додав, що 500 шкіл будуть мати нові укриття коштом державних субвенцій, а у 200 школах у кожній області МОН планує запустити пілотну програму з предмета "Захисту України".
Як до повернення школярів за парти ставляться батьки дітей і вчителі столичних шкіл? Як підготувати дитину до навчання в школі під час тривог? Поради психолога для батьків і школярів читайте далі.
Батьки та вчителі про очне навчання
Оксана Красножон — мати 3-х дітей. Останні три роки її діти навчалися в онлайн-форматі. Перші два — через карантинні обмеження, пов’язані з пандемією Covid-19, а у 2022 році через повномасштабне вторгнення. Один із синів Оксани, Денис, вже рік вчиться в коледжі й продовжить там навчання далі, інший — Максим — ходить у школу змішаного формату освіти. На цей рік школа теж його продовжила.
«Мені було б простіше, аби він під час тривог був у школі. Я знаю, вчителька їх збере класом, спустить в укриття, а там вони будуть перебувати до відбою. В школі у нас є укриття, ніхто не буде виходити на вулицю під час тривог», – розповідає мати.
В інтерв’ю виданню «Наш Київ» вчителька української мови НВК «Школа І-ІІ ступенів-ліцей №38» Олена Гуменюк, вона ж заступниця директора школи з навчально-виховної роботи, каже: якщо безпекова ситуація дозволяє, то вона підтримує повернення дітей до очного навчання.
«Можна знайти багато переваг очного навчання, адже це й можливість соціалізуватися, і навіть можливість використати перебування в колективі як мотивацію до навчання. Але переваги очного навчання гаснуть перед страхом безпекової ситуації. Особливо на фоні останніх подій. Звісно, безпечних регіонів під час війни теоретично не існує. Водночас в тих місцях, де безпекова ситуація більш-менш дозволяє це робити, я "за" відновлення очного навчання», — пояснює Гуменюк.
Однак, за словами Олени, повернення дітей до школи — це психологічний виклик для них. Одночасно, це виклик і для вчителів.
«По-перше, знову ж таки про безпеку учасників освітнього процесу. Не всі заклади мають укриття. А ті, що не мають його, повинні знайти такі укриття поблизу і укладати договори з власниками. По-друге, не менш складними є інші моменти. Я, наприклад, зараз говорю про академічну доброчесність. Не будемо кривити душею: дуже багато списувань було під час дистанційного навчання. Під час уроку в школі теж це буває, але ж не в такому об'ємі.
Іншу проблему вбачаю у великій кількості вакансій. Освітяни теж втікали від війни зі своїми сім'ями. Хтось повернувся, а хтось — ні. Поки освітній процес тривав дистанційно, ми зберігали педагогічний колектив, даючи навантаження і тим учителям, що були за кордоном. А зараз у вчительських пабліках рясніє від оголошень про пошук вчителів на офлайн-навчання».
Як адаптувати дітей до школи
Covid-19 і повномасштабна війна стали періодом адаптації дітей зі звичного офлайн навчання до онлайн. Повсякденне життя, рутина і розпорядок дня кардинально змінились, що було переломним етапом для дітей і батьків. У вересні повернення дітей за парти стане ще одним важким періодом адаптації. Батьки з вчителями мають зробити все можливе, щоб допомогти школярам пережити цей період якомога легше, розповідає психологиня Марія Сагайдак. Одні дуже швидко приймають нові правила гри, інші — важче. Комусь легко звикнути до нового колективу, комусь ні.
Поради психолога, як допомогти адаптуватися школярам до повернення навчання в школах
1. Забезпечити дітям належну психологічну підтримку: батьки мають обговорювати з дитиною її почуття й емоції, підтримувати, ставитися з розумінням до складнощів процесу. Не варто засуджувати дитину і порівнювати з іншими, треба нормалізувати її почуття. В школі для забезпечення психологічної підтримки дітей мають бути різноманітні групові заняття, направлені на роботу з емоціями.
2. Створити безпечне середовище, як фізичне, так і психологічне. Відчуття страху не дозволяє людині зосередитись на чомусь іншому, тому дуже важливо, щоб дитина відчувала себе в безпеці, наскільки це можливо. Батькам — говорити про правила безпеки й дії в надзвичайних ситуаціях, підкреслювати, що під час тривоги необхідно слухатись вчителя чи відповідальну за безпеку людину. Молодшим школярам можна дати з собою якусь невелику іграшку, яка має «захищати» дитину, котра сидить в укритті. Вчителям — говорити про правила безпеки й дії в надзвичайних ситуаціях, для молодших школярів важливо подавати інформацію в ігровій формі. Можна запропонувати дітям «прикрасити» укриття своїми малюнками, придумати гру, яку вони грають тільки там та ін.
3. За можливості, повернення до навчання краще робити поступово: спочатку коротке перебування в школі з поступовим збільшенням часу. З навантаженням і домашніми завданнями так само.
4. І батькам і вчителям (класним керівникам, шкільному психологу) варто говорити про школу і шкільне життя з дітьми: чи є складнощі з засвоєнням матеріалу, чи комфортне навантаження. Часто діти «запускають» навчання через невміння планувати й адекватно оцінювати час для виконання завдань, а потім соромляться і бояться зізнатись. Це переростає в сніжний ком. Варто бути уважними до дітей, пропонувати допомогу у разі, якщо вона їм потрібна.
5. Допомога в соціалізації й зближенні з однокласниками. Батькам треба підтримувати дітей в бажанні зустрітись поза школою з однолітками. Вчителям – сприяти зближенню колективу через різноманітні групові взаємодії: групові завдання на уроках, групові ігри на перервах чи в укритті, позакласні заходи, спільні творчі завдання.
Вчителька української мови й літератури школи №35 Олена Гуменюк розповідає, що минулий навчальний рік заклад працював у змішаному форматі. Саме тому алгоритм освітнього процесу в умовах воєнного стану є відпрацьованим.
«Не можу сказати, що освітній процес в укритті ідентичний тому, що існує в спокійному, «безтривожному» режимі, адже окремих аудиторій, щоб продовжити урок, не маємо. Але точно скажу, що кожен вчитель, спускаючись з учнями в укриття, несе свою «тривожну» валізу, в якій лежать різноманітні завдання, олівці, фломастери, аркуші. Кожен учитель – профі, знає, як заспокоїти й зайняти дітей. А щодо продовження уроків, про які мріють деякі батьки під час тривоги, скажу одне. Коли звучить сигнал тривоги, всі спускаються в укриття і продовжують свою роботу, якою вони займалися до сигналу», – розповідає Олена.
Основним показником готовності дитини до школи є два аспекти: емоційна готовність і соціальна. Як їх визначити?
«Емоційна готовність передбачає визначити, як дитина ставиться до переходу з дистанційного навчання на очне, — каже психологиня Марія Сагайдак. — Чи є вона схвильованою, засмученою або радісною? Важливо, щоб крім переживань дитина могла бачити й позитивні моменти. Щоб, наприклад, страх був меншим за інтерес. Дізнайтесь про переживання дитини, пов'язані з цим процесом, підтримайте її, але не знецінюйте ці почуття. Наприклад, якщо дитина боїться, що не зможе влитись в колектив, чи що не зможе подружитись з однокласниками, ваша підтримка може виглядати так: “Я розумію, я б теж переживала через це, бо для мене теж важливо бути прийнятим в колективі й мати близьких людей там, де я проводжу багато часу. Це абсолютно нормально, і я думаю, більшість твоїх однокласників теж хвилюються. А давай згадаємо, чи було в тебе таке, що ти боявся подібних ситуацій, але коли ситуація вже наступила, реальність була куди приємнішою?”. Можна ще згадати таку ситуацію з життя дитини чи зі свого власного досвіду».
Соціальна готовність означає, дитина має бути зацікавленою в спілкуванні з однолітками, працювати в команді, взаємодіяти в колективі. Також вона має розуміти й приймати авторитет вчителів, бо зараз вкрай важливо вміти сприймати інформацію від вчителя і виконувати вказівки швидко.
Окрему увагу варто звернути на школярів, які під час пандемії пішли в 1-й клас, а сьогодні йдуть у 3-й. Для них це буде перший навчальний рік в навчальному закладі офлайн.
«І вчителям, і батькам треба поставитись до цього з терпінням і розумінням. Дітям буде важко звикнути до зовсім нового для них формату навчання. Важливо не підганяти їх, допомагати в взаємодії один з одним і м'яко направляти. Ми, дорослі, їхні вчителі й батьки, не проживали те, через що зараз проходять вони в такому юному віці. Ми маємо ставитися з розумінням, адже ми не можемо зрозуміти як це — маленьким стикатись з жахами війни.
І вкотре відмічу дуже банальну, але цінну пораду: спочатку кисневу маску на себе, потім на дитину. Ми не можемо дбати про когось, якщо ми не дбаємо про себе. Діти дуже чутливі до фону в родині й до емоційного стану батьків, тому заради них ми маємо дбати про себе», – розповідає психологиня.
Офлайн проти онлайну
Багато батьків підтримують перехід дітей до офлайн навчання, адже сумніваються, чи може онлайн освіта бути ефективною. Існують випадки, коли вчителі не відвідували заняття по Zoom, не задавали домашні завдання дітям або їх належне не перевіряли.
Мама трьох синів Оксана Красножон теж скептично налаштована щодо онлайн освіти:
Однак вчителі вважають, що успішність дітей у навчальному процесі не пов'язана з форматом навчання в школі. Вчителька Олена Гуменюк каже:
«Просто не всі вміють організувати правильно і сам дистанційний формат. Не всі можуть організувати сам процес навчання, якщо говоримо про батьків і дітей. Дистанційна форма навчання передбачає високий рівень самоорганізованості, мотивацію і врешті-решт технічне забезпечення. На очному навчанні дитина фізично занурена в процес навчання. Батькам здається, що якщо дитина сидить в класі за партою, то вона точно вчитиметься, бо її більше контролюють вчителі. Зміниться цей стереотип, зміниться страх перед дистанційним навчанням. Я впевнена: той, хто хоче здобути знання, буде мати успіхи незалежно від форми навчання».
Як говорити зі школярами про безпеку
- Лаконічно, адже увага через декілька хвилин починає розсіюватись, коли ми говоримо на не дуже цікаві й важкі для дитини питання. Не треба робити з діалогу лекцію та завантажувати дитину зайвими подробицями.
- Підбирати слова, які зрозумілі для дитини її віку. 8-річна дитина не має знатися на типах ракет, принципах роботи ППО. Достатньо простими словами нагадати про необхідність ходити в укриття, згадати план евакуації й загальні правила поведінки під час тривог.
- Чесно і відкрито, бо брехня, навіть якщо нам здається, що вона на благо, все одно брехня. Діти дуже гостро реагують на неправду зі сторони близьких. Треба називати речі своїми іменами, але без емоційного навантаження і зайвих подробиць.
- Важливо намагатися зберегти баланс між поясненням реальної небезпеки та зменшенням стресу для дітей.
Як адаптувати до нової школи дітей ВПО
Станом на кінець навчального року у травні 2023-го у Києві було 400 тисяч переселенців, з них 66 тисяч – це діти. Ці діти з 1 вересня підуть у школи Києва, що стане ще одним викликом що для них, що для їхніх батьків.
Психологи радять батькам бути готовими до того, що процес адаптації може бути доволі довгим, успіхи в навчанні менші, а комунікація з однолітками складніша. Необхідна допомога вчителів і шкільних психологів, тому важливо тримати комунікацію зі школою, не тиснути на дитину, а підтримувати й протягнути руку, коли вона постає перед труднощами.
Як пояснює психологиня Марія Сагайдак, важливо розуміти, що стресові й травматичні події можуть вплинути на успішність дитини у навчанні, адже вони знижують концентрацію та увагу. Через це дитина швидше втомлюється і важче запам'ятовує. Психологиня наголошує: освіта дуже важлива, але саме психічне здоров'я дітей має бути пріоритетом. Без емоційної стабільності важко освоїти нові знання, а ще важче їх потім використати. І навпаки: психічно стійка і стабільна дитина може згодом доотримати знання, які не отримала через ці обставини.
Соціальна ізоляція, відчуття невпевненості, академічний тиск і страх перед невідомим — основні виклики, з якими може стикатись дитина ВПО. Задача батьків і школи — допомогти ці виклики подолати. Як?
- Допомагайте дитині встановити контакт з іншими школярами.
- Підкреслюйте її сильні сторони, надавайте можливість розвивати нові навички та досягати успіхів.
- Сприяйте позитивному ставленню до навчання, підтримуйте інтереси дитини й допомагайте їх розвивати.
- Надавайте дитині підтримку в освоєнні нових навичок та матеріалів, допомагайте з організацією навчання. Хваліть за кожну маленьку перемогу і підтримуйте, якщо щось не виходить.
- Сприяйте позитивній самооцінці, підкреслюйте їхні позитивні риси та досягнення.
- Допоможіть дитині підтримувати контакт із важливими людьми, наприклад, через телефонні дзвінки, повідомлення та відеодзвінки. Погана ідея — відбирати телефон як покарання за погані оцінки тощо, бо телефон — це спілкування з друзями, які зараз розлетілись по всьому світу. Не відбирайте у дітей можливість спілкуватись з ними.
- Забезпечте дитину підтримкою від родини, вчителів та однолітків. Допомагайте їй розуміти, що вона не самотня і може розраховувати на підтримку оточення.
Текст: Дар'я Янушкевич
