Київ — місто з історією, яку приховують звичні нам вулиці, будинки чи паркові зони. Часом не потрібно копати глибоко, щоб дізнатися про нього щось нове. Інколи достатньо просто зійти з основних вулиць, щоб побачити незнайомі локації, яким тільки 100 чи 200 років. А інколи такі локації є на цих само вулицях, тільки кияни їх не помічають.
Це наша нова рубрика — “На мапі”, яку ми створили разом з києзнавцем та істориком Кирилом Степанцем. Кирило досліджує невідомі локації Києва на своєму Ютуб-каналі та проводить ними екскурсії. У цій рубриці ми покажемо, які секрети ховають відомі нам вулиці, де знайти руїни,
Починаємо з серця Києва — Шевченківського району.
1.Руїни будинку Вітгенштейн
пров. Варязький, 8Б
Це будинок, який звели у 1860-1870 роках XIX століття. Точна історія його виникнення невідома, як і імʼя архітектора. Свого часу у будинку проживав письменник І. Нечуй-Левицький.
Історично будинок належав родині Вітгенштейн, точніше баронесі Марії Сайн-Вітгенштейн. Її мати свого часу мала роман з відомим угорським композитором Ференцом Лістом.
Однак це не єдина романтична історія, яка повʼязана з цим будинком. Кажуть, що саме в цих стінах Нечуй-Левицький написав пʼєсу “За двома зайцями” — міщанську мелодраму про нещасливе кохання. Згодом, у 1993 році, тут зняли фільм “Дике кохання”.
За радянських часів у будинку був гуртожиток, але у 80-х роках його визнали аварійним, тож мешканців відселили. З невідомих причин він почав руйнуватися, а у 90-х роках у будинку обвалилися стіни — окрім однієї, частина якої збереглася до сьогодні. Наразі біля неї працює громадський простір із закладом.
2. Маєток Ватутіна
вулиця Січових Стрільців, 46
Поруч з руїною будинку Вітгенштейн є маєток сімʼї Ватутіних. Його нібито будували за наказом Микити Хрущова — для вдови генерала Ватутіна, який помер у 1944 році недалеко від цього будинку. Однак вона відмовилася там жити.
Будинок звели за проєктом архітектора Миколи Добровольського, який відновлював повоєнний Хрещатик. Його побудували на місці знесеного кладовища, від якого залишилась брама та хрести на ній.
Згодом у будинку жив Олександр Корнійчук, голова Союзу письменників України, зі своєю дружиною, польською письменницею Вандою Василевською. За легендою, сталін особисто благословив їх шлюб — як союз українського та польського народів.
У 90-ті роки там провели ремонт. Тоді у стінах маєтку знайшли капсулу часу — записку від угорських військовополонених, які зводили будинок.
«Пам'ять: Київ, 1948, 10 лютого. Цей будинок будували 20 людей угорських військовополонених, це їхня чесна робота. Хто знайде цю записку — читаючи, згадай роботу рук угорського чоловіка».
З 1992 року в будинку перебуває фонд “Відродження”.
3.“Квіти України”
вул. Січових Стрільців, 49
Це будівля радянського магазину-салону “Квіти України”, яку хотіли незаконно знести у 2021-2022 роках. Проти забудови виступили активісти, до процесу була прикута значна увага урбаністів, ЗМІ та влади. Проте забудовник встиг значно пошкодити будівлю та зрізати дикий виноград, що ріс на ній.
Саму будівлю почали будувати у 1983 році за проєктом архітектора Миколи Левчука у стилі модернізм. За два роки Спілка архітекторів України визнала споруду найкращим архітектурним проєктом року.
До 2000-х років у будівлі розміщувався квітковий магазин, оранжерея, виставкова зала, гуртки з флористики тощо. Потім її передали в оренду на 49 років приватному акціонерному товариству "Квіти України" (сьогодні — товариство з обмеженою відповідальністю "Квіти України"). З того часу будівля не виконувала своєї функції. Більшість приміщень були пусті.
Сьогодні за збереження памʼятки борються активісти, адже судові справи щодо цього тривають досі. Зокрема, цим займається організація “Зберегти Квіти Україні”. Наразі будівля у поганому стані й потроху перетворюється на сміттєзвалище.
Детально про історію цього протистояння можна прочитати тут.
4.Київський лікеро-горілчаний завод
вул. Кудрявська, 16А
Це памʼятка архітектури, яку ще називають “Кудрявка”. Лікеро-горілчаний завод побудували у 1896 році за проєктом архітектора Віктора Безсмертного. Спершу це був Казенний винний склад №1, який після Першої світової війни перетворили у завод. Це цілий комплекс споруд, схожий на середньовічний замок. Він виробляв 682 тисяч відер щороку, а кількість працівників нараховувала понад 100 осіб. Окрім горілки, там також виробляли лікери, гіркі настоянки та солодкі наливки.
Завод працював аж до 2000-х років, однак поступово почав занепадати. До повномасштабного вторгнення його хотіли ревіталізувати та створити сучасний міський простір, який наразі на паузі. На місці заводу також проводять археологічні розкопки.
5.Кудрявський міст-віадук
Вознесенський узвіз, 7
Найстаріша в Києві інженерна мостова споруда є багаторівневою розвʼязкою, яку звели в кінці XIX ст. над вулицею Петрівською — сьогодні Вознесенським яром. Фактично це перший дворівневий і найстаріший міст в Києві. Його побудували під той самий лікеро-горілчаний завод на Кудрявці. Мостом підвозили до заводу сировину й вивозили готову продукцію до магазинів.
Архітектором проєкту був також Віктор Безсмертний, який побудував сам завод. На мосту були трамвайні рейки, які з часом демонтували. В кінці XX ст. по ньому ще їздили автомобілі, а потім міст визнали аварійним. Зараз ним не можуть скористатися навіть пішоходи.
6.Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури
Вознесенський узвіз, 20
Вона виникла у 1917 році як Українська академія мистецтв. Ініціаторами відкриття стали Михайло Грушевський, Дмитро Антонович, художники Василь та Федір Кричевські, Михайло Бойчук та ін.
Головний корпус академії розмістився у будинку Київської художньої семінарії, яку спорудили у 1898 році за проєктом архітектора Євгена Єрмакова.
На території корпусу є багато скульптур, як бюст Шевченка, статуя Лесі Українки та Памʼятник репресованим митцям. Також там є зменшена копія пам'ятника Кию, Щеку, Хориву та Либідь, що розміщений на Дніпровській набережній.
7.Будинок лікаря
вул. Велика Житомирська 17/2
Один з перших багатоквартирних будинків Києва, який звели у 1928—1930 роках для лікарів та медиків. Архітектор — Павло Альошин, а стиль — конструктивізм. Будинок досі виглядає доволі сучасно, хоча йому 100 років.
У будинку є дво-, три-, чотири- та навіть пʼятикімнатні квартири. Перед ним досі зберігся палісадник. У будинку свого часу проживав сам архітектор Павло Альошин, який збудував багато будинків в Україні та керував відбудовою Маріїнського палацу після Другої світової. Також там мешкали акторка, народна артистка УРСР Любов Гаккебуш, та заслужений діяч науки УРСР, терапевт Вадим Іванов. На будинку досі є меморіальні дошки, присвячені Павлу Альошину та Любов Гаккебуш.
8.Вулиця-привид Музичний провулок
вул. Прорізна 6
Від сучасного будинку № 6 на вулиці Прорізній до тупика пролягав Музичний провулок. Він виник у 1874 році через те, що вглибині вулиці збудували музичне училище. Свого часу там була музична школа, міська консерваторія і концертна зала.
Провулок зруйнували під час Другої світової, 24 вересня 1941 року. Коли у повоєнний період почали відновлювати Хрещатик та Прорізну, ухвалили рішення не відновлювати провулок, хоча всередині збереглися частини старих будівель, які стали основою для бічних стін вже нових конструкцій. Наприклад, бічною стіною для сучасної будівлі “Київметробуд”, що на Прорізній, 8, стала одна з бічних стін колишнього київського ломбарду, що розташовувався поруч з провулком.
9.Міністерство енергетики
вул. Хрещатик, 30
Міністерство енергетики України розміщене у будівлі колишнього банку. Вона вціліла під час бомбардувань Хрещатика у Другій світовій. Саме в ній сиділи проєктанти, які відновлювали вулицю. На гранітних частинах під вікнами досі є сліди вогню. 25 вересня, за шість днів після того, як на Хрещатик зайшли німці, там почалися масштабні пожежі. Тоді радянські диверсанти його буквально підірвали. Пожежам сприяли велика кількість “коктейлів Молотова”, що лежали на горищах. Їх, до речі, виготовляли на тому ж заводі на Кудрявці.
Хрещатик буквально палав. Тож на граніті досі видно сліди, як сильно його обпікав вогонь.
