«Бумбараш» — кінострічка Миколи Рашеєва і Абрама Народицького, знята за мотивами творів Аркадія Гайдара на Київській кіностудії ім. О. Довженка у 1972 році. Герой, в честь якого вона названа, — солдат із вражаючою здібністю постійно потрапляти не в те місце і не в той час. Так і виходить, що його рідні вважають Бумбараша загиблим, а згодом він наживає ворогів у вигляді червоної, білої та зеленої армії. Ще й кохану дівчину видали заміж за тирана! Головною родзинкою фільму є пісні, виконані акторами, музику до яких написав відомий композитор Володимир Дашкевич.
«Або груди в хрестах, або голова в кущах.»
«Гроші на твою панахиду витрачені, стало бути, немає у мене більше брата!»
«— Намалюй мені там кенгуру!
— Не вмію! Я член Імператорської Академії Мистецтв.»
«— Товариш командир, не дозволено сторонніх.
— З яких це пір злочинець для трибуналу сторонній?»
«Яка б не була влада, аби пиття всмак.»
«Дайте мені хвилину
Відпочинку, спокою,
Дайте мені хвилину
Відійти душею.
Солов'я послухати,
На небо поглянути,
Ох, не вистачає часу,
Люди не дають.
А дають мені люди
До смерті заснути.»
«А часи які? Смутні. І чим все це скінчиться, ніхто поки не знає. Ні ти не знаєш, ні я, ніхто не знає. Ах, добре, що буде, то буде. Ну, а чого не буде, того не буде. Ну чого дивишся? Дивиться, дивиться, а нічого не тямить.»
«Революція для остаточної справедливості робиться.»
«Я ж для всього села стараюся, щоб усі спокійно пили, спали, жерли, а свого у мене і так вистачає: будинок, мануфактура, статуетки, корова, теля, порося, дружина ...»
«Відвоювався я, Яша. Тебе хоч раз контузило? Вошей ти в окопах годував? З голою дупою над багнетами гойдався? В болоті по вуха тонув? З парабелума в тебе пуляли? З какавою на підносі? На, тримай, моя гімнастерка до твоєї зірки.»
