Я прокинулася у якомусь дивному відчутті. Воно відвідувало мене під час багатотижневих дієт (бо я ж важила 75 кіло, пам’ятаєте?). Це було відчуття легкого страху за те, що мені не буде чого їсти. Я підійшла до холодильника і зрозуміла, що не можу приготувати нічого з того, що я їла раніше. Я любила омлети, тости, авокадо, гранолу та інші типові сніданки, але завжди з молоком, крем-сиром чи яйцями. Тепер ці продукти для мене — табу.

Тому я пішла до магазинів з органічними товарами. Набрала всякого — хумусу, арахісової пасти, сушених фруктів, тофу. Потім зайшла до супермаркету та нагребла овочів — помідорів, грибів, перцю, кукурудзи та ін. За крупами навіть не заходила, бо вони стояли на полиці вдома.

Питання було з хлібом та молочкою. Мене попереджали, що товари для веганів ще треба пошукати. Але виявилося, що хліб із корисних компонентів займає чи не половину стелажів у магазинах, а рослинне молоко стоїть під підсвіткою. Ціни — об’єктивно вищі: 50-80 грн за упаковку рослинного молока та від 22 гривень — за хліб.

Тож я прийшла додому і зробила традиційну для мене вівсянку, тільки на вівсяному молоці. Ні, мені не стало кепсько від передозу вівса. Лишень трохи стрьомно від того, яка ж ця суміш буде на смак.

Виявилося, дуже апетитно. Молоко ще й було з ароматом полуниці, тому сніданком я максимально насолодилася.

Другий виклик став по обіді. Зазвичай, десь о першій дня, я з колегою по роботі роблю перекус — чай, кава та печиво. Нічого над, проста «Марія». Але у складі печива я знайшла молоко, тому їсти його не змогла. Зате був банан.

В обід у моєму меню був кус-кус з овочами та цілозерновий хліб. Враховуючи те, що крупи та бобові — основний раціон веганів, я поїла добряче.

Щодо вечері, то я ніколи не вечеряю. Так, максимум мандаринка. Але того дня мені не хотілося нічого, бо я наїлася ситної їжі в обід.

Ранок другого дня почався цікавіше. Я адепт типових тостів на сніданок, тому вже хотіла спробувати підсмажити хліб та подражнити свій язик хумусом з арахісовою пастою. Тільки до хліба я додала салат
зі свіжих овочів разом з горішками та міксом насіння.
І, зізнатися, давно я так не почувалася здоровою.
Або це спрацювала психосоматика.

Вдень, я, як завжди, перед обідом пішла з колегою на перекус. Тільки мій мозок за традицією схопив зранку з холодильника йогурт із тваринного молока. Тому, коли дійшло до «щось перехопити», я знову мусила себе зупиняти. І це вже почало викликати легкий дискомфорт.

Цього дня я прокинулася з відчуттям легкості у шлунку. Мені вистачило сил на йогу, прибратися швидко у кімнаті та привести себе до ладу. Зазвичай зранку я хочу померти й через силу займаюся спортом. Однак цього разу все було інакше. І це не могло не тішити.

До сніданку з гранолою та вівсянкою я вже звикла, тому далі про це говорити не буду. Зупинюся на моменті, який того дня мене трохи підкосив.

Ввечері я домовилася про зустріч із другом у сімейному кафе на ВДНГ. У мене не було жодних передчуттів, що щось може піти не так. Я розуміла, що замінники тваринного молока є у всіх просунутих закладах, а якась їжа у вигляді салату знайдеться точно. Тільки, на мій подив, у ресторані для веганів не було нічого. Навіть на брускету з авокадо, яка точно мала мене задовольнити, кухарі намазали сир. Хоча у меню його не було.

Цей факт додав мені ще більше дискомфорту.

Оскільки я втягнулася у веганство вже на третій день, продовжу розповідати тільки про найцікавіше. На четвертий день у мене був легкий зрив. Ні, я не з’їла м’ясо. До нього душа у мене давно не лежала. У колеги по роботі був день народження, і вона замовила піцу. Серед редакції є вегетаріанці, тому іменинниця завчасно замовила декілька піц з сиром. А ось без нього — ні. Я довго пручалася і казала, що витримаю, тільки той шалений запах горгонзоли мене переміг. Грішна, каюся. Але смачнішого шматочка піци я ще не куштувала.

Нове випробування підкинув мені шостий день. Зранку я спробувала зробити млинці, які розсилкою надсилає проєкт. Наче робила все за рецептом.

*Більше веганських рецептів можете переглянути тут або тут.

Ці дні я провела, наче народилася веганкою. Я взагалі не думала про те, який мій сніданок — з млинцями, гранолою, хумусом чи чимось іншим. Я усвідомила, що мозок повністю звик до режиму. Очі не дивилися голодом на тарілки інших людей, як це зазвичай буває при дієтах. Я відчувала ситість, починала розуміти, від яких продуктів я наїдаюся, від яких — ні. Це особливо цінно, оскільки у мене була булімія. Війна з їжею була моїм другим «Я».

А де ж рослинне м’ясо, спитаєте ви? Звісно, я не могла не спробувати цей вже нашумілий продукт. Проте це було радше для «галочки», аніж від самого бажання. Я вважаю, що рослинне м’ясо — самообман мозку. Інакше навіщо взагалі називати його м’ясом, якщо ми вже від нього відмовилися? Тому купити пачку веганських сосисок мене скоріше змусила «чистота експерименту», аніж реальне бажання. Ціна — 63 гривні за 360 грамів. Нічого дорогого. На вигляд сосиски нагадували м’ясні. Тільки головним компонентом складу був сейтан, або рослинний білок. Він виготовляється з пшеничного борошна. Я обрала томатні сосиски зі спеціями, оскільки полюбляю все пряне. Проте вже перший шматок рослинного замінника полетів у смітник. На смак сосиски більше нагадували вату чи туалетний папір з присмаком томатів. Зрозумійте, я аж ніяк не хочу образити веганів. Це справа смаку. Наприклад, моєму шеф-редактору сосиски дуже сподобалися.

Я прокинулася з чітким усвідомленням того, що хочу солодкого. Так, щоб запихнути його за всі щоки й довго не ковтати. Арахісова паста, яка до цього замінювала шоколад, не допомагала. Як і галетне печиво та бублики, у складі яких я не знайшла нічого антивеганського.

Тому на 10-й день зранку я купила батончик з чорного шоколаду. Уявити важко, як солодко він заполонив усі мої рецептори. Навіть очі почали блищати від задоволення. У цей момент я зрозуміла найголовнішу помилку, якої припускаються люди на дієтах: не можна обмежувати свій організм в їжі. Бо рано чи пізно тебе зірве, і замість одного шматочка шоколаду ти з’їси тонну.

А рослинне харчування? З ним все супер. На 10-й я відчувала, що можу просидіти на ньому ще не один день. Не було думок «Коли це все закінчиться», яке так жорстко переслідує дівчат на дієтах. Дійсно, якщо харчування збалансоване, організм почуватиметься комфортно.