З початком великої війни у багатьох українців загострилася ненависть до всього радянського. Під роздачу потрапили й мозаїки, створені українськими художниками й архітекторами в період існування УРСР. В інформаційному просторі активізувалися дискусії про їхнє майбутнє: знищити чи зберегти?
Фотограф, дослідник архітектури та монументального мистецтва, громадський активіст і автор проєкту «Ukrainian Modernism» Дмитро Соловйов виступає за збереження мозаїк періоду УРСР у первісному вигляді. Чому він захопився монументальним мистецтвом, хто має гарантувати збереження культурної спадщини в умовах війни та як на це можуть вплинути кияни, – розпитали експерта.
«Мозаїки – це музей просто неба»
Майже десятиліття тому Дмитро захопився дослідженням архітектури модернізму.
«Модернізм – найбільш сміливий та прогресивний стиль архітектури, – говорить активіст. – Після століть архітектурної стагнації, коли людство не створювало чогось нового, а просто імітувало класичні форми, відомі ще з античності, в XX ст. нарешті з’явився перший дійсно сучасний стиль, абсолютно нові архітектурні форми. Та коли я переїхав до Києва, то побачив, як тут недбало ставляться до модернізму – часто зносять, реконструюють, обшивають будівлі. Так, що вони повністю втрачають своє обличчя».
Дмитра вразило таке ставлення до спадщини міста, яку в будь-якій іншій країні цінували б і захоплювалися.
Дослідник помітив, що саме в українському модернізмі є така особливість, як монументальне мистецтво. Схожого нема ні в США, ні в Японії. Воно характерне для країн, де були соціалістичні уряди – Чехословаччина, Ізраїль, Польща.
«Все просто – соціально орієнтовані держави фінансували створення мозаїк, на відміну від капіталістичних країн, яким це було нецікаво, – додає Дмитро. – Те, що вони радянські – не привід їх ненавидіти. Це просто причина, чому такі твори з’явились. Завдяки цій буквально соціальній програмі кожне місто України перетворилося на музей просто неба. Якщо раніше, щоб побачити мистецтво, треба було йти в галерею, музей і платити за це гроші, то з 60-х років мистецтво стало доступним всім».
Створювати мозаїки – велика праця. Людина стоїть на риштуванні в холод і спеку та викладає композицію з десятків тисяч камінчиків. Вони створені зі смальти – спеціального матеріалу, що складається зі скла з домішками металу та випускається у брилах.
«Ти маєш молотком розбивати ті брили смальти на маленькі шматочки, – говорить Дмитро. – Я пробував це робити. Втомлюєшся за 5 хвилин, а художники так працювали годинами. Спершу треба намалювати ескіз, продумати й викласти кожен камінчик так, щоб склалася композиція на площині».
Дмитро переконаний: мозаїка – це можливість безкоштовно дивитися на витвори українських професійних художників.
«У сучасній Україні монументальне мистецтво вимерло, – говорить активіст. – Так, у нас є мурали, але, якщо чесно, я не можу зарахувати їх до мистецтва. Та й створюються вони зазвичай не художниками, а графітчиками без художньої освіти».
Мозаїки ж робили видатні художники з вищою освітою, які закінчили кафедру монументального мистецтва.
«Кожен твір затверджувався художньою радою, – додає Дмитро, – що складалася з експертів, які оцінювали, чи вдала композиція й наскільки вона вписується в ансамбль вулиці».
«Моя мета – популяризувати і дестигматизувати цей спадок»
Щоб привернути увагу до проблеми та зберегти твори монументального мистецтва, Дмитро Соловйов у 2018 році створив проєкт «Ukrainian Modernism».
Через певний час Дмитро зрозумів, що вести сторінку в інстаграмі – мало. Тож разом з іншими активістами почав організовувати протести проти знищення мозаїк, знесення будівель тощо. Каже: завдяки публікаціям у соцмережах він привертає увагу до проблеми.
«Нам вдається створити розголос, – зазначає Дмитро, – і це діє на чиновників, які бояться його як вогню. Зокрема, був кейс, коли на ВДНГ робили ремонт і знищили унікальну мозаїку. Після розголосу було погоджено, що її відновлюватимуть. Це не ідеальний варіант, бо втраченого не повернеш, але в людей вже хоча б з’являється розуміння, що не можна руйнувати спадщину».
«Те, що не змогла знищити російська ракета, зумів за пів години українець з перфоратором»
Рік тому в містечку Макарів Київської області велися бої. Коли Макарів деокупували, активіст вирішив поїхати у цей регіон. Там він побачив, що у хлібний магазин влучила ракета і майже повністю його знищила, крім стіни, на якій збереглась мозаїка. На ній було зображено українок, хліб-сіль, лани.
«Це для мене стало символом незламності України й нашого мистецтва. Російська ракета не змогла знищити українську мозаїку!, – говорить Дмитро. – Але через кілька місяців підписники скинули мені відео, де робітники, що відновлювали будівлю, перфоратором збивають цю мозаїку… Дуже болісний досвід: те, що не змогла знищити російська ракета, зумів за пів години українець з перфоратором».
Дмитро вирішив відновити мозаїку. Два дні він з друзями шукав на звалищі серед будівельного сміття залишки мозаїки й у результаті врятували 50% цього твору мистецтва. Наразі Дмитро та його товариші-реставратори з Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури працюють над відновленням.
Також активіст був співініціатором відновленням вітражів у КНУ, які постраждали від вибуху 31 грудня 2022 року. Зараз над цим триває робота.
Фінансують проєкти Дмитра виключно підписники його сторінки в інстаграмі. Хтось надсилає п’ять гривень, інші – 5 тисяч. Нещодавно йому навіть прийшов донат від військової медикині, яка знаходиться під Бахмутом.
«Культура завжди на часі, – міркує Дмитро. – Особливо під час війни. Бо куди будуть повертатися наші воїни, якщо ми знищимо все, що має цінність?».
«Заклики знищувати мозаїки – це диверсійна робота в тилу, яка підриває моральний дух українців»
Важлива проблема з мозаїками в Україні – вони не існують юридично. Тільки в Києві їх кілька сотень, і лише близько п’яти внесені в реєстр пам’яток.
«За стільки років існування незалежної держави, – додає Дмитро, – ніхто з чиновників не додумався взяти їх на баланс, зафіксувати, зберегти. Тому всю роботу доводиться робити активістам і просто небайдужим громадянам. Кожна лавочка в парках чи сміттєва урна має інвентаризаційний номер, а мозаїки – ні. Це потрібно терміново виправляти, щоб не було такого: ти зруйнував мозаїку, але не порушив закону, бо мозаїка не існує на папері».
Дмитра дивує позиція деяких людей, які закликають знищити все, створене до 1991 року.
«До того часу теж була Україна, – говорить активіст. – Українці в ній жили, творили й працювали на благо своїх співгромадян. Ні в кого не виникає думки піти в музей і порізати картину, яка не подобається. А чомусь як нищити мозаїку, то всі відразу сміливі. Бо вона не дасть здачі».
Не підтримує активіст й думки про те, що мозаїки цього періоду потрібно українізувати.
«Вони створені нашими митцями, – міркує Дмитро. – Що ще більш українського там можна зробити? Композиція цих мозаїк та їхній зміст – це авторський задум, частина історії, яку треба зберігати й захищати на законодавчому рівні. Культурна спадщина є питанням національної безпеки. Заклики знищувати мозаїки – це диверсійна робота в тилу, яка підриває моральний дух українців».
«Таких мозаїк більше ніколи не буде»
Дмитро Соловйов разом із Ксенією Семеновою, депутаткою київської міської ради, уже давно працюють над створенням проєкту рішення щодо збереження мозаїк. Думають навіть провести літню школу та воркшопи з цієї теми.
Втім, не мозаїками єдиними.
«Монументальне мистецтво, – говорить активіст, – було дуже різноманітне. І не тільки в сюжетному і стильовому аспектах. Художники володіли різними техніками. Мозаїки – це лише один з багатьох видів монументального мистецтва. Також варто помічати і цінувати вітражі, барельєфи, гобелени, панно з дерева, металу, кераміки, скла. І не тільки тому, що вони цінні самі по собі. А ще й тому, що сучасність у відповідь на все це творче розмаїття може запропонувати лише мурали».
Активіст запевняє, що мозаїки – це унікальна спадщина і кожна їх втрата – непоправна. «Таких мозаїк більше ніколи не буде, – додає Дмитро. – Це наша матеріальна історія, зріз культури другої половини XX столітті».
Щоб зберегти ці зразки монументального мистецтва, активіст радить писати петиції щодо створення реєстру мозаїк, дзвонити в поліцію, якщо бачите, що хтось нищить подібну пам’ятку, звертатися до небайдужих активістів. А головне – виховувати в собі смак і розуміння цінності мистецької спадщини України.
Текст: Лілія Шутяк
Фото: Дмитро Соловйов
