Chas.News not found

Cтраница не надена

Извините, но такой страницы нет на нашем сайте. Вероятно, введён некорректный адрес, или страница была удалена. Возможно поиск поможет найти?

Хардкор, наркотики та гумор. Як я вперше побувала на українському стендапі
Фото: Віталій Іванов / Підпільний Стендап

З жорстким стьобом я дружу з самого дитинства. В моїй сім’ї було нормально погнати одне з одного. Таке ж хуліганство квітло серед мого підліткового оточення та в універі. Друзі знали, що я адекватно ставлюся до «гону», тому залюбки ржали з мене. А я — з них. Що казати, навіть мої стосунки з хлопцем здебільшого побудовані на підстьобуванні (окей, коханий, 50 на 50). 

Поруч з внутрішнім потягом до «поржати», були зовнішні стимули. Спершу бабуся травила мене «Кривим дзеркалом», потім ввімкнулися батьки з тяжкою артилерією у вигляді «кварталу». Тільки повного кайфу від них я не відчувала. Щосуботи я ковтала гумористичні шоу з надією, що рано чи пізно мені «зайде». Тільки «заходили» частіше поодинокі виступи, де гумористи дозволяли погратися з гротеском чи відвертою «чорнухою». Але не масмаркетівський гумор, якого на ТБ — більшість.

Два роки тому я почала дивитися альтернативу у вигляді російського чи американського стендапу. Тут вже ніхто не стимулював, просто стало цікаво, що це за культура. Усович та Бьорнем почали з’являтися у списку «Що подивитися перед сном», окремі інтерв’ю коміків — під час обідньої перерви. Коротше, стендап плавно затікав у моє життя. Але не так щоб дуже.

Про український стендап я дізналася ще пізніше. У 2020-му в Ютубчику я побачила виступ комікеси Насті Дєрскої про трушне жіноче життя. Де «дівчина — це прикраса колективу», а народжувати треба вже у 20. Настя була настільки крутою у висміюванні всієї тієї маскулінної блювотини, яка мене саму вибішувала, що я сказала: «Ого, а це вже щось цікаве!»

Я глянула ще пару відео, почитала про «Підпільний стендап», до якого входить Настя, і.. закинула думати про стендап. Так, наче зацікавило, але закоханості з першого погляду не сталося. Ще й дратувало, коли на тусовках я згадувала про український стендап, а друзі казали: «Шо? Український стендап? Харе, не гоні». Тоді я почала про нього мовчати.

Остаточний злам у наших стосунках стався, коли в одному з українських медіа я натрапила на колонку Насті Дєрскої про репродуктивний тиск. Вона настільки мене вразила, що я:

  • зробила репост у Фейсбуці (не своєї статті, уявляєте!)
  • захотіла теж поспілкуватися з комікесою як журналістка.

Знаєте, вийшло. Тоді ми разом нашкребли матеріал про бідний український стендап, який постійно зрівнюють із закордонним, ще й не хочуть самостійно розвивати. Настя так щиро вилила увесь професійний біль, що я зрозуміла: треба йти глянути на цю «бідосю» на власні очі. Я ж обожнюю оцю типову українську історію, коли «крізь терні до зірок», або життєвіше «через сраку до принаймні якогось прийняття».

Дійти до стендапу того тижня не вийшло. Потім завадили якісь психологічні трабли. Я вже думала знову забивати на не закритий стендапівський гештальт, як тут Настя написала сама: «Приходь до нас у гості, на Золотоворітську, 15! Ми нарешті отримали приміщення під повноцінний Клуб Підпільного Стендапу! Буде фаново!»

Як тут відмовиш? (хоча і не дуже хотілося). Я не думаючи запросила подругу та забила вечір середи 14 липня на стендап. І пішла.

Як це було?

Перше, що затягує — це пиво. Гаразд-гаразд, не сам напій, а типове пабно-кабарешне приміщення, де зазвичай проводять стендапи. Маленькі столи на двох чи чотирьох, свічки, театральна штора та приглушене світло — атмосфера підкупає з перших секунд. Особливо, якщо ти щойно з роботи, набитого метро та асфальту під 50.

Друге, що затягує — це те ж саме пиво, тільки яке вже можна пити. Я забула, що під час стендапу дозволяють пити та їсти. На прийняття цього факту пішло добрих пів години, бо дівчинка з театру десь всередині ніяк не дозволяла щось випити. Типу «Фу, перед тобою виступаєш, а ти жереш? От паскудо».

Взяти щось поїсти до кінця стендапу я так і не змогла. Але більше від того, що захоплено дивилися на сцену, аніж від сорому. Або ні. Я сцикло.

Третє, що затягує — це люди. На відміну від театрів, на стендап ходять у майже растаманівській атмосфері. Тут кожен — друг іншому, що не соромиться голосно сміятися та підстьобувати сусідів. У мене склалося відчуття, що люди на стендапі — це ті далекі родичі наречених, котрі приїхали на сільське весілля поржати та повеселитися. І це максимально підкуповує, враховуючи загальну тенденцію на відстороненість у соціумі.

Перераховувати інші «затягую» сенсу немає. Бо потім потягнуло так, що витягнутися звідти було б важко. На сцені за вечір виступили майже всі резиденти Підпільного стендапу — понад 10 коміків. Що круто, у кожного свій гумор, харизма, поведінка з глядачами. З кожною зміною актора чи акторки складалося відчуття, що ти десь на бар-кроулі: стрибаєш від коктейлю до пива, потім — до вина, і, на крайняк, до горілки. Амплітуда жартів, настроїв та гумористичного напруження у пабі коливалася не гірше, ніж жор після важкої ночі. Це давало моментами розгрузитися, моментами — наржатися до сліз, моментами — напрягти мізки. Всі ж знають, що гумор — то високоінтелектуальна річ?

Комік Свят Загайкевич, він же організатор Підпільного клубу, сходу налаштував усіх своїм «розігрівочним» гумором, який чомусь інші коміки стібуть (чесно — мені зайшло. Може, бо я новачок?). Далі по самооцінці пройшовся Антон Стенюк, який увесь виступ імпровізував. Комік — моє особисте «край-мі-е-рівер», відкриття вечору й один з тих, до кого я прийду на сольнік. Антон стібав, глузував та вивертав гостей на рівні, коли жесть смішно, але можна й врізати за жарт. Це балансування на межі образи та саркастичного компліменту я прирівнюю до вищого рівня володіння гумором. Не знаю, як він з цим живе, але такого тамаду собі на весілля я б замовила.

Свят Загайкевич

Давно полюбився комік Сергій Ліпко. Це з серії «витриманого вина, яке трохи повозили у плацкарті». Інтелектуальний, дотепний гумор якимось чудом (не чином!) гармонійно підлаштовується під вкрай різноманітну аудиторію. Я не знаю, скільки років у коміка пішло на перевірку «а чи заходить», але зараз Сергій робить свій гумор на вкрай професійному рівні. Хто ще може так органічно простібати новини про відставку Авакова та канабіс? Прям відчуваєш, як п’єш це вино. Але в плацкарті.

Сергій Ліпко

Особливо респектую комікесі Анні Кочегурі. Гостра, предметна комедія спостережень часом перебивала «просідання» коміків-хлопців. Не те щоб хотілося тут про гендер побалакати. Просто у форматі, де виступала Анна, вона була однією дівчиною. І завалила всіх.

Щодо інших коміків, то це вже якось без мене. Я дійсно хочу, щоб ви відкривали їх через особисту призму сприйняття, а не мої суб’єктивні враження. Для старту трійка — є. Далі — виключно самостійно.

Друга зліва Анна Кочегура

Невже все так солодко?

Як і в житті, ніт. Оскільки у коміків доволі різний гумор, є висока ймовірність, що колись і щось тобі не зайде. У цьому лайн-апі зі мною так сталося тричі. Були моменти крінжу, суму й навіть розчарування. Але я не дозволю собі навіть бзикнути, про кого з коміків йдеться, бо ці напої кожному треба пробувати самостійно. Я понад все ненавиджу, коли якийсь знайомий йде до закладу, а потім каже: «Фу, там така бридота. Не зайшло!» Може, йому і не зайшло. А мені зайде. Бо справа смаку — вкрай індивідуальна. І одне враження — не вирок.

Ще одна річ, яку я зрозуміла — стендапу не можна втрачати динаміку. Щойно хтось «вийде із вервечки», тебе мовби обливає крижаною водою. Це відчуття схоже до моменту, коли ти захоплено дивишся футбол, і за секунду до гола відрубається світло. Психіка страждає, крається серденько.

Тільки оберти набираються швидко. Тому це точно не трагедія.

Що далі?

Далі — якомога більше ходити на виступи та дізнаватися грані гумору коміків. Це моє завдання на сезон. Стендап точно не зрівняти з жодним видом мистецтва. Він тішить та водночас кусає его, смішить і змушує страждати, дає надію — і забирає. Це той вид мазохізму, коли може бути навіть боляче, але виключно від того, що легені «більше не стягують так ржати».

Стендап не просто забирає дві години вільного часу, як це роблять більшість гумористичних шоу. Він розвиває. А тому вийти з нього — це ніби просвітитися і відпочити водночас. На таке підсісти легко. А злізати — вперше, — не треба.

Про усі події Підпільного стендапу дізнавайтеся у соцмережах клубу. Головне — зробити перший крок.

Усі фото: Віталій Іванов / Підпільний стендап

Концерт-эстафета и военный парад: как будут праздновать День Независимости
Фото: Владимир Шуваев/The Village Україна

В Офисе президента рассказали о мероприятиях, которые будут проходить в рамках празднования 30-летия независимости Украины. Всего в течение трех дней, с 22 по 24 августа, по всей стране пройдут более 150 праздничных мероприятий.

Все события будут объединены слоганом «Ти у мене єдина», символизирующем «видение независимости Украины как мечты, которой стремились достичь много поколений украинцев».

Так, 22 августа при участии президента Владимира Зеленского состоится вручение награды «Национальная легенда Украины». По словам президента, этой награды будут удостоены выдающиеся украинцы, которые принесли Украине всемирную славу и признание.

В День флага, 23 августа, в географическом центре страны в Черкасской области пройдет торжественное поднятие национального флага. Аналогичные торжества пройдут во всех областях страны. В Киеве цветами национального флага украсят фасады зданий Верховной Рады, Национальной оперы, дворца «Украина», ЦУМа, ТРЦ «Гулливер».

Также в этот день в Киеве пройдет учредительный саммит инициативы «Кримська платформа». На нем выступят президент, глава Верховной Рады, премьер-министр, лидеры крымскотатарского народа, главы иностранных делегаций и эксперты. Мероприятие будет состоять из четырех панелей на темы, касающиеся оккупации Крыма Россией.

В этот же день в заповеднике «София Киевская» состоится саммит первых леди и джентльменов «М’яка сила у новій реальності», инициированный супругой президента Еленой Зеленской. 

Кроме того, 23 августа запланирован праздничный концерт для лидеров государств в Национальной опере Украины с участием звезд оперы и балета.

Непосредственно в День Независимости, 24 августа, на Крещатике пройдет праздничный парад Вооруженных Сил Украины. В рамках парада запланированы мероприятия с участием представителей и техники всех сил сектора безопасности и обороны Украины и стран-партнеров.

В этот же день состоится концерт итальянского певца Андреа Бочелли. Собранные во время концерта средства направят на создание центра современного искусства — музея Ивана Марчука.

Вечером 24 августа на НСК «Олимпийский» начнется праздничное шоу «Незалежність у нашій ДНК. День незалежності країни», в котором примут участие звезды шоу-бизнеса, артисты оперы и балета, а также симфонический оркестр. Музыкальный перформанс объединит музыкальное наследие прошлых лет и хиты будущего, что будет символизировать культуру украинской независимости. Исполнители будут нон-стоп передавать своеобразную «эстафету» друг другу и создадут единую композицию из десятков знаковых для независимой Украины песен. Все это будет происходить на самой технологической сцене страны.

Выступления артистов дополнит хореография с участием десятков танцоров, яркие костюмы, огромные экраны, масштабное световое и дрон-шоу. Завершится концерт праздничным фейерверком.

День Независимости Украины: сокращение рабочего дня и служебные собаки на параде

 

Финские рокеры The 69 Eyes представят в Киеве новый альбом
Фото предоставлено организаторами

В марте 2022 года в Киеве выступит финская рок-группа The 69 Eyes. Они представят свой новый альбом в столичном клубе Atlas 7 марта и сыграют как песни из нового релиза, так и  старые хиты. Об этом сообщают организаторы концерта.

Готика, финский рокерский шарм и рок-н-ролл — так можно кратко описать группу The 69 Eyes, которая группа изобрела собственный жанр goth’n’roll. Этому стилю присуща мрачная эстетика визуальных образов, меланхолические тексты и тяжелые гитарные рифы.

«Финские вампиры» играют вместе уже более 30 лет, практически не меняя состав. The 69 Eyes образовались в 1989 году и сначала играли гаражный рок с глэм-металом, выпуская музыку на независимом лейбле. Впоследствии молодую группу взял под крыло Тимо Толкки, лидер финских пауэр-металлистов Stratovarius. Тогда же музыканты начали двигаться в направлении готик-рока.

Популярность пришла к группе в 2000 году, с выходом альбома Blessed Be. Сингл Gothic Girl стал хитом и получил золотой статус в финских чартах, тем открыв группе путь на фестивали готической музыки. Успех закрепили последующие альбомы Paris Kills и Devils, которые получили платиновый статус по продажам и культовый по любви поклонников.

Группа даже не думает сбавлять темпы продуктивности. Даже свой 30-летний юбилей они отметили не подборкой лучшего из своего предыдущего творчества, а выпустили пластинку West End с новыми песнями. Это — апокалиптический релиз, в котором группа заходит на территорию черного юмора.

«Название West End вызывает мрачный образ. Когда что-то умирает, появляется что-то новое, и мы все должны измениться, чтобы остаться в живых. Я чувствую, что эта планета находится в каком-то поворотном пункте. Конец западного мира близок, и возникает вопрос: что происходит, когда Запад закончится? Я думаю, что это, вероятно, лучшая запись, которую мы когда-либо делали. Хотя это наш двенадцатый альбом, ради всего святого, для нас в этом нет ничего нового», — рассказывает об альбоме Jyrki 69, вокалист The 69 Eyes.

Слушай новое: Саша Чемеров выпустил новый трек «Мама»


 

В Дарницком районе рисуют муралы, призывающие уйти от домашних тиранов
Фото: kmr.gov.ua

В Дарницком районе появится стенопись «Рожденные из пепла», посвященная поддержке женщин, пострадавшим от домашнего насилия. Ее цель в привлечении внимания к проблеме домашнего насилия, сообщают в Киевском городском совете.

Первый мурал месяц назад начали рисовать на улице Княжий Затон, 21. На фасаде здания изображена счастливая женщина, которая смогла уйти от обидчика и стала свободной. Работают над рисунком художницы Юлия Абрамова и Яна Власенко-Бернацька.

Еще два мурала из серии «Рожденные из пепла» авторства Евгении Фулен появятся на улицах Саксаганского и Вербицкого. На них также нарисуют женщин, которые нашли в себе силы сказать «нет» издевательствам и тирании.

«Каждая третья женщина в Украине страдает от издевательств в семье, а каждая десятая — умирает после нанесенных травм. Чтобы хоть как-то помочь такой печальной статистике, я решила сделать серию муралов, посвященных домашнему насилию. Мои героини не боятся говорить о своих особенных историях», — рассказывает фотохудожница Евгения Фулен.

Проект реализуется при поддержке ЮНЕСКО и благотворительной организации Vitaru Italia. 

Ранее мы сообщали, что компания Reface оживила ряд киевских муралов, таким образом показав новую функцию одноименного приложения — Swap Animation.

Слушай новое: Саша Чемеров выпустил новый трек «Мама»
Фото: rbc.ua

Украинский и американский музыкант Саша Чемеров выпустил новую песню «Мама».

Исполнитель написал ее в Лос-Анджелесе в 2016 году. Тогда live-видео куплета и припева за несколько суток посмотрело более двадцати тысяч человек, рассказывает исполнитель на своей странице в Instagram.

«Этот сингл о состоянии человека, пережившего испытание любовью и ненавистью, счастьем и предательством, о потере ощущения дома. Герой песни констатирует сложность своего выбора, обращаясь к самому родному человеку, который привел его в этот мир», — пишет Чемеров.

Трек уже можно послушать на всех стриминговых платформах по ссылке

Саша Чемеров — украинский и американский музыкант, экс-лидер и основатель рок-группы «Димна Суміш», фронтмен калифорнийской рок-группы The Gitas.

Ранее Саша Чемеров совместно с группой «Бумбокс» записал песню «Любила».

В Киеве хотят открыть музей современного искусства
Фото иллюстративное: unsplash/Antenna

В Киеве через несколько лет собираются открыть первый столичный музей современного искусства. Об этом сообщает телеканал «Київ».

Для обсуждения потенциального размещения заведения пригласили представителей бизнеса, культуры, туризма, ІТ, образования. С ними провели хакатон «Предчувствие места. Где делать музей современного искусства?», организованный ОО «Музей современного искусства» совместно с архитектурным офисом «Форма» и инкубатором мест Placer.

Ожидается, что проект смогут реализовать уже через 3-5 лет. К финансированию планируют привлекать деньги меценатов и средства из городского бюджета.

На ВДНГ открылся музей электрогитар с уникальными экспонатами

«Если создавать музей современного искусства, то, на мой взгляд, он должен реализоваться в Киеве, столице Украины. И КГГА готовы всесторонне его поддерживать. Найти оптимальную локацию — это очень сложная задача, но у нас много креативных творческих сообществ, кураторов, искусствоведов, менеджеров, которые очень включены в процесс создания этого проекта», — отметила директор департамента культуры КГГА Яна Баринова.

Ранее мы писали о том, как проходит реставрация Национального художественного музея Украины. В настоящее время в здании полностью заменили крышу и стеклянные фонари.