31 жовтня у світі святкують Гелловін. Чим не привід трохи прикрасити оселю та подивитись горор? Але не всі дивляться фільми жахів тільки 31 жовтня. Деякі з нас люблять полоскотати собі нерви й без приводу. Для народжених у 90-х, тільки згадайте, як ми чекали нової серії “Чи боїшся ти темряви?” та дивились її без світла для більшого ефекту.
Чому люди отримують задоволення від перегляду фільмів жахів? Про це розповідає Віктор Досенко, доктор медичних наук, завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України.
Чому нас тягне дивитись фільми жахів
До розвитку цивілізації людство жило в сотні раз небезпечнішому та жахливішому світі, ніж зараз. Будь-якої ночі людина могла загинути від хижака. Наприклад, коли ягуар підіймався на дерево та вишукував собі здобич, він міг роздерти дитя на очах батьків. Сучасні режисери, за словами Досенка, добре про це знають і тому пропрацьовують подібні сценарії у своїх фільмах.
Ще один приклад страшної ситуації – падіння героя з висоти. Це теж класична помилка предків, яку пам’ятає наш організм. Саме в цій памʼяті й криється причина, чому ми дивимося жахітняки. Бо наш мозок не звик жити без небезпеки.
Що відбувається у головному мозку під час перегляду горорів
У цей момент в мозку відбувається активація спеціалізованих зон, які починають працювати при стресі та жахливих ситуаціях. Це мигдалина та ядро термінальної смужки. Вони сформувались багато років тому та відповідають саме за страх та мобілізаційні дії. Ці зони попереджають організм про небезпеку та допомагають запам’ятовувати ситуації, які призвели до контакту з подразником нервів.
Але не варто думати, що фільми жахів готують нас до стресу у реальному житті. Вони лише створюють віртуальну реальність для нашого мозку та, можливо, вчать нас тому, чого робити не можна. Наприклад, розділятись в темному будинку з монстрами 😊
Чи не достатньо реальних жахів війни?
Якщо наш мозок не може без жахіть, невже війна не мала відбити бажання дивитись такі фільми? Досенко не погоджується з цим припущенням:
“На мою думку, не всі зараз тривожні та нервові, навіть через війну. Адже більшість населення України живе майже у повній безпеці та не бачить смерть щодня на власні очі. Зараз джерелом жахів є телевізор, новини, фото, відео, але вони все одно мало передають реальних жахіть, які переживають військові чи люди в окупації. Тому споживачів жанру “горор” залишається достатньо”.
Чи шкідливі жахи для нашої психіки?
Бажання щось дивитись базуються на трьох основних людських інстинктах:
- харчовий (тому людям завжди будуть подобатись кулінарні шоу)
- захисний (тому дехто любить фільми жахів, адже ми, наче в аватарі героя, переживаємо небезпечні для життя події)
- репродуктивний (тому людям подобаються фільми про кохання)
Науковці на сьогодні не довели шкідливість фільмів жахів. Раніше дослідження проводились у той момент, коли виходив черговий горор — щоб привернути увагу суспільства. Проте негативну дію горорів не довели навіть на психіку дітей.
Наша психіка прекрасно відрізняє реальність від вигаданого світу. Тому, коли під час перегляду фільму ми відчуваємо відразу, страх, жах, ми спокійно їх переживаємо. У цей час наш мозок обробляє інформацію. Він розуміє, що це все нереально й воно матиме свій кінець, як будь-який фільм.
Мені не подобаються фільми жахів, чому?
Наразі важко сказати з наукової точки зору, чому існують ті люди, які не люблять фільмів про маніяків та монстрів. Можливо, у них вистачає жахіть в житті, а, можливо, у них прекрасна уява і вони й так прокручують в голові страшні сценарії життя.
Сам Віктор Досенко любить дивитись фільми жахів тільки якщо вони якісні. А таких зараз, на його думку, не дуже багато.
Проте щира рекомендація генетика для наших читачів – горори Альфреда Гічкока!
