Скільки любові шанувальників отримують видатні музиканти і композитори. Але якими романтичними й зворушливими бувають інколи їх власні історії кохання! Розповідаємо одну з таких -- історію композитора-віртуоза Ференца Ліста та Кароліни Вітгенштейн-Івановської, які познайомились в Києві в 1847 році.
Талановитий піаніст
Європа знала кращих композиторів, але кращого піаніста-віртуоза, ніж Ференц Ліст, вона не бачила. Нерідко згадують, що саме Ференц Ліст вперше наважився робити виступи із сольними концертами. До нього займати публіку дві-три години одноосібно не зважувавсь ніхто. Він примушував рояль співати, перетворював його на орган, а часом на одному інструменті відтворював звучання цілого оркестру.
Крилатий вислів «Людина-оркестр» — про Ференца Ліста в прямому сенсі. Його манера гри була настільки експресивною, що не витримували струни й ламалися рояльні молоточки. За один виступ він нерідко виводив з ладу два роялі.
Жіночі серця також не витримували: під час виступів панянки мліли від захвату і втрачали свідомість. А в повній мірі романтична і дещо сумна історія, що трапилася з Ференцом Лістом, розпочалася в Києві 1847 року.
Зустріч
В центрі київського Подолу, на фасаді історичного Контрактового будинку, знаходиться меморіальна дошка округлої форми з написами угорською і українською. Вона з'явилася 1997 року, на честь 150-річчя концертів Ференца Ліста в Києві. Композитор приїздив до міста в період Київських контрактів, що на той час були подією №1 в економічному і культурному житті регіону.
Під час ярмарку, вдень, у юридичних конторах на першому поверсі Контрактового будинку підписувалися контракти на тривалий термін і великі фінансові суми. А ввечері у концертній залі на другому поверсі відбувались поетичні читання, театральні вистави, музичні вечори, що інколи завершувалися пишними феєрверками на площі. Свого часу на Київських контрактах бували Тарас Шевченко і Микола Гоголь, Олександр Пушкін і Оноре де Бальзак. Тож виступи видатного угорського композитора в період ярмарку були цілком органічними.
На той момент Ференцу Лісту було 35 років і він дав кілька концертів у Києві. Серед слухачок була княжна Кароліна Вітгенштейн-Івановська, що приїхала на контракти з ділових питань, але будучи шанувальницею мистецтва, вирішила відвідати благодійний концерт Ференца Ліста.
Княжна зробила благодійний внесок у розмірі 100 карбованців, тоді як ціна квитка складала 5 карбованців. Ференц Ліст вирішив особисто подякувати щедрій меценатці. У них знайшлось багато спільного: обидва подорожували Європою, були обізнані в літературі та мистецтві. Після зустрічі в листі до матері Ліст писав, що княгиня Вітгенштейн була прекрасна вищою мірою, бо мала душу незвичайної краси. Кароліна, в свою чергу, була в захваті від Ліста.
Перепони
На той момент Ліст ― батько трьох дітей від графині д’Агу, з якою давно розлучився. Натомість Кароліна, хоча теж не жила з чоловіком, князем Миколою Вітгенштейном, досі офіційно перебувала з ним в шлюбі та мала від нього доньку.
Кароліна раптово запросила Ліста на День народження доньки у свій маєток на Поділлі — у Воронинці. Ліст раптово погодився. Прогостював півтора тижні. Трохи згодом в тому ж році вони зустрілися в Одесі, про що попередньо домовились. Ліст перебував там з концертами, а Кароліна — з чоловіком, що поїхав разом з нею. Князь не збирався відпускати дружину, проте зробив несподіваний маневр: запросив Ліста у Воронинці, а сам від’їхав у справах закордон. Коли шукати логічних пояснень, то з боку князя міг бути присутній розрахунок, що романтика згасне і значно молодша від нього дружина заспокоїться, але не заспокоїлась. Ференц і Кароліна зрозуміли, що закохані один в одного і вирішили просити дозвіл на розлучення в самого імператора. Проте отримали відмову. Одна з причин: князь — видний військовий на державній службі. Інша можлива причина — характер самого Ліста. Розповідають, що якось він давав виступ для Миколи І. В певний момент цар нахилився до когось, хто був з ним поряд і почав щось говорити. Ліст припинив гру. Микола І підійшов до Ференца і запитав, чому той зупинився. «Коли Ваша величність говорить — всі мають мовчати». Цар десь хвилину здивовано дивився на Ференца, потім сказав: «Ваш екіпаж чекає на вас». Ференц вклонився і вийшов.
Втеча
Кароліна залагодила всі справи, забрала доньку і під приводом потреби в лікуванні отримала дозвіл на виїзд в Німеччину. Таким чином їй вдалось фактично втекти до Ліста у місто Веймар. І це була не просто втеча. Через початок революції у Франції вийшов наказ закрити російський кордон, оскільки Микола І страшенно боявся навіть натяку чи згадки про заворушення і бунт. Особисто прихильний до Кароліни прикордонний офіцер зумів переказати їй, що притримає наказ, доки вона не виїде з країни. Так кордон у буквальному сенсі закрився за її спиною. І для неї закрився назавжди.
У Веймарі Кароліна та Ференц були разом 12 років. Проте їх щастя весь цей час затьмарював той прикрий факт, що князь не давав згоду на розлучення. Через подвійний нелегальний статус — втікачки й незаконної дружини — Кароліна піддавалась постійному осуду з боку соціального оточення.
За дозволом узаконити шлюб довелося звертатися до самого Папи Римського. І такий дозвіл був виданий! Вінчання призначили на 22 жовтня 1861 року — Лісту мало виповнитись 50. Проте у переддень вінчання з'явився посланець від Папи зі звісткою про те, що потрібно відкласти урочистість і повторно переглянути документи процесу розлучення.
До противників шлюбу на боці князя Вітгенштейна додались нові родичі — донька Кароліни Марія вийшла заміж за представника роду Гогенлое-Шіллінгсфюрст. Ця впливова родина не хотіла, аби княжна Марія Миколаївна Вітгенштейн втратила свій поважний статус, опинившись поза законом. Одним із членів роду Гогенлое був сам кардинал, що, вочевидь, вплинуло на рішення Папи переглянути документи справи повторно.
Фінал без фіналу
Після цього ідею узаконити шлюб було остаточно відкинуто. Як стверджують дослідники — самою Кароліною, що сприйняла це як відсутність волі Божої. Хоча й раціональна складова у цьому рішенні також була присутня: якби повторний перегляд справи довів, що вона виходила заміж за князя добровільно, це могло загрожувати новою справою про хибні свідчення і можливим тюремним ув'язненням.
Кароліна залишилася в Римі. Вона зберегла статус світської пані, проте цілком присвятила себе релігійному письму і дослідженням. Зокрема, вивчала питання канонічного права, інтерес до якого був, вочевидь, продиктований власною складною ситуацією щодо процесу розлучення. Згодом досліджувала релігійний рух у минулому й сучасності. Ференц також залишився в Римі, де прийняв чин абата (по нашому — ігумена).
Так ця непересічна і дещо сумна історія кохання завершилась. Начебто поряд, але порізно. Майже разом, та все-таки окремо. Вони підтримували спілкування. Кароліна пережила Ференца лиш на півроку, відійшовши в Римі 1887 року. А розпочинався цей роман без фактичного фіналу за 40 років до того в Києві, у лютому 1847 року.
В той період Ліст дав у Києві три концерти. Перший відбувся у Контрактовому будинку. Два інших — в корпусі університету Святого Володимира (сучасний центральний корпус університету Тараса Шевченка ― ред.). Саме там, в будівлі університету, Кароліна слухала віртуозну гру композитора.
Читайте також: «Де вони? Хто очолював Київ за часів незалежності».
