Пора присмотреться к своему книжному шкафу. Или хотя бы вытереть там пыль.
Валерьян Пидмогильный, «Місто»
Если вы считаете, что молодежь из провинции начала свой эпический штурм Киева лишь недавно, то вы глубоко ошибаетесь. Так было во все времена. Именно об этом и не только рассказывает роман «Місто». Поиск себя и места под солнцем в большом городе, яркие любовные переживания, взлеты и падения — все это происходит с главным героем Степаном.
Дополнительный бонус — писатель очень хорошо описал Киев 1920-х годов.
«Надійчине піднесення вже зів’яло. Місто, що віддалік було біле від сонця й легке, тепер важко нависало над нею згори. Вона боязко поглядала навкруги. Її глушило гукання перекупок, свистки, брязкіт автобусів, що рушали на Дарницю, і рівне пихкання парової машини десь поблизу на млині».
«Все лихо українців у тім, що вони кепсько одягаються».
Остап Вишня, «Усмішки київські»
Вы все еще думаете об украинской столице как о грустном и сером уголке Восточной Европы? А зря. По версии Вишни, веселым Киев делают люди и их повседневная жизнь, в которой, если попробовать, всегда можно найти «усмішку». И ему удалось такого добра найти целую кучу — и в церкви, и в Крещатом парке, и на вокзале.
«Положим, хоч купці й не дураки, а пролетаріат київський, виявляється, розумніший, бо одібрав його в купців… І тепер він Пролетарський (Хрещатий парк). Тактаки, кажу, красивий він! Особливо ввечері!»
«Столиця України — Київ. Виконує обов'язки «Матері городов руських». Батька городов руських не знайдено, але він, безперечно, десь є».
Юрий Андрухович, «Лексикон інтимних міст»
Кто бы мог подумать, что Киев настолько поэтический, что вполне мог бы послужить вдохновением для Патрика Зюскинда? А вот Андрухович подумал. Своеобразный роман включает рассказы о разных городах и субъективное от них впечатление. Атмосфера Киева воссоздана на удивление точно. Еще часть романа о столице даст возможность поностальгировать по недавней истории города.
«Сьогоднішній час — це ще одні 90-ті в найгіршій версії. Тобто Києву вказано на двері і виставлено геть із третього тисячоліття — хай довчається у минулому, хай ще раз із головою пірне в усе його лайно, хай вилазить з нього по другому, третьому, сьомому, дванадцятому колу — раз не склав іспиту на майбутнє».
«З іншого боку — дзвінки проституток, цей ритуальний пролог до єдино справного сервісу».
Лина Костенко, «Записки украинского самашедшего»
Если вы в депрессии, не думайте, что вы наедине с этой проблемой. Главный герой «Записок ...» — это просто олицетворение столичной грусти. В одной его биографии поместились чуть ли не все проблемы Украины за всю историю ее независимости. Но после самой темной ночи всегда наступает светлое утро. А наступило ли оно в этом романе, узнаете, когда прочитаете.
«Потроху приходять відповіді на моє резюме. Є з Москви, є з Німеччини. Навіть з Голландії. І жодної з України».
«Між іншим, Юнг ще коли попереджав, що світ висить на тонкій ниточці людської психіки».
Иван Нечуй-Левицкий, «Київські прохачі»
В Киев стекаются много тех, кому нужна помощь. И они получают ее здесь. Нечуй-Левицкий не мог написать об этом без иронии и насмешки, так что не ждите от него долгих жалостливых пассажей. А еще писатель — мастер описать местность, событие или что-то еще, так что эффект присутствия будет максимальным.
«Я ще добре пам'ятаю, як вона було щодня катає по Хрещатику на вороних конях, убрана, як лялька, в шовк та оксамит, сама гарна, як намальована».
«На цвинтарі поміж бабами та дівчатами дибали чотири свійські журавлі, збирали шматочки хліба, зумисне для їх розкидані прочанами».
О Киеве писали много и напишут еще больше, потому что за всю историю столицы здесь никогда не было скучно. Любите свой город на страницах книг и в жизни!
Читайте также: «Большая разница: послевоенный Киев vs современность (фото)».
