Я в Киеве
НК: Когда вы в последний раз купались в Днепре?
Не менше ніж десять років тому, а мабуть більше. Останній заплив був пов’язаний з подивом щодо того, як неаппетитно зблизька виглядає така поетична здалеку річка, як Дніпро…
НК: На какой улице Киева вам в последний раз было стыдно?
На Софіївській. Я там порушив правила дорожнього руху. Дуже соромно.
НК: Вы пользуетесь Киевским метро?
Час від часу. Зазвичай це цікавий експірієнс. Лариса Денисенко з таких поїздок привозить незабутні зразки міського фольклору. Я – щирий подив, як підземка столиці, як і деякі райони в цілому, можуть виглядати як гетто.
НК: В каком киевском ресторане любите завтракать?
Не уявляю, що може мене змусити снідати в ресторані.
НК: Когда в Киеве лучше всего?
Навесні. Коли розпускається київська зелень, хоч її і поменшало, в це місто неможливо не закохатися.
НК: Какой городской звук вас раздражает больше всего?
Крик магнітоли в маршрутці.
НК: С какой киевской достопримечательностью или с каким зданием вы бы расстались без сожаления?
З дамою з мечем. Але якби у мене був вибір, наприклад, знищити даму з мечем чи вертолітний майданчик імені Овоча. Я б вибрав знищити майданчик.
НК: Если бы была возможность - памятник кому вы бы поставили в Киеве?
Петру Могилі, якщо ще немає такого.
НК: Чего вам не хватает в Киеве?
Чистоти і доглянутості. Ввічливості водіїв.
НК: Какое самое красивое место в Киеве?
Пирогів.
НК: Вы можете отличить киевлянина от жителя другого города?
Навряд чи.
НК: В каком районе вы живете?
Зазвичай кажу «Я живу на Берківцях». Коли перепитують «Що, прямо там, на цвинтарі?» - відповідаю, «ні, поряд».
НК: Три слова, которым можно охарактеризовать Киев и киевлян?
Дуже неоднорідне середовище.
НК: Вы считаете Киев европейским городом?
Складно сперечатися з географічною картою. А щодо цього твердження як оціночної категорії – то в Києві і над Києвом ще треба попрацювати.
НК: Ваше любимое/нелюбимое место в Киеве?
Як це не дивно – люблю Липки. Любив там гуляти теплими літніми ночами, коли стіни випромінюють тепло, а в кронах дерев тихенько гуляє нічний вітерець. Після майдану вже навіть не знаю, як там спокійно прогулюватися. Дуже люблю район Софії Київської, оті вузенькі вулички довкола неї і сама територія заповідника – абсолютно феноменальне місце. Ніяк не можу позбутися ірреальної нелюбові до Відрадного, коли за кермом. Коли пішки чи громадським транспортом – район як район.
НК: Где вам комфортнее всего напиваться вдрызг?
У мене було одне єдине місце де мені комфортно було тихо попивати – Бабуїн на Хмельницького, якого вже давно немає. Ще гарно в Купідоні на Пушкінській. Втім, я не великий поціновував жанру. Просто бухати – не мій профіль.
НК: Кто для вас мэр?
Господар, який ставиться до міста, як до свого подвір’я. При цьому і у дворі, і у місті ідеальний порядок. При цьому він не ставиться до містян, як до курей у подвір’ї.
НК: Вы коренной киевлянин?
В паспорті написано, що я народився в Києві. Але біографія трохи складніша. З точки зору корінних я «понаєхавший». Але місто люблю як своє. Зрештою вже 16 років як я тут. Повноліття))
НК: Вы знаете, как выглядит ваш участковый милиционер?
Ні, але у мене є його номер мобільного.
Киев во мне
Ніч
Моє місто,
Цегла і бетон – його м”ясо.
Його дух диким вітром свистить
В осліплених шибках.
Моє місто –
Мільйони тон каміння
Дихати не дають його горам.
Моє місто,
Я з того, що й ти, мабуть, тіста,
Я твій нічний кажан.
Не з тих, що світять ліхтарями очей зі стовпів на дорогу.
Я з тих, хто п”є твій нічний морок, як свіжу кров.
Моє місто.
Твій дух виганяють із тебе
Й залишається тільки м”ясо –
Цегла й бетон.
Склом згори побризкали
Й ось тобі готове
Диявольське брязкальце
На Святих горах.
Я вже й не знаю,
За цими бридко-рожевими хмарами чи є зірки?
Чи може й там біг-борди:
“Вкоротіть собі віку тільки в нашому крематорії!!!”???
День
Моє місто летить крізь час
Вповзає у вічність зміями своїх узвозів
Шелестить і лоскоче нас
Пагонами своїх хмарочосів.
Моє місто – не Рим, не Сіон
Тут велич і святість у косу жіночу вплетені
Тільки тут – лаврських святих пантеон
І смачно так пахне …
Котлетами
по-київські,
Каштанами,
що цвітуть
по-київські
Дніпром,
що неквапно несе свої води повз Київ,
Повз моє місто…
і летить разом з ним крізь час,
щовесни сивіючи абрикосами
тільки тут – і пихатий Прем’єр-палас
і Троєщина – з недобудованими колоссами.
Моє місто, довіку – храм,
Куполами у небо вкресаний,
Квітує щороку на радість нам
Своїми свічкастими веснами.
