З квітня інспектори Державної служби з питань безпеки харчових продуктів і захисту прав споживачів мають право вилучати продукти, зупиняти виробництво, забороняти ввезення товарів. Працівники цієї служби повинні проводити інспекції на підприємствах, бійнях, магазинах та торгових точках. Раніше діяв мораторій на такі перевірки.
Ми вирішили перевірити, як може звичайний киянин захистити власні права на безпечні та якісні продукти та як працюють нові правила перевірок в житті. Для експерименту обрали станцію метро «Академмістечко». Там щодня проходить близько 60 тисяч людей.
«Тут ми торгуємо — Свєта, Тома, Алла»
Поряд з метро є супермаркети, базарчик з наметами та МАФами. Придбати можна будь-що: від капелюшків і взуття до фруктів та інших продуктів. Допомагає розібратись у ситуації Владислава Миронова, голова громадської організації «Громадський контроль захисту прав споживачів». Вона понад 9 років займається правозахисною діяльністю.
Заходимо у магазин з вивіскою «Риба. Ковбаси. Яйця. Молочні вироби». У вузькому проході можна стояти тільки по одному. Куточка споживача не видно. Просимо показати документи на продукти. Чуємо: «Дівчина, чого ви прийшли мені настрій псувати! У нас немає документів. У директора усі». Відсутнє маркування на твердому сиру. Отже, невідомо скільки він лежить на вітрині. Єдиний аргумент якості товару — жінка бере сир для себе та для дітей.
«Вони пишуть 10% жирності на сирковій масі. Звідки вони це знають? Яка дата його виготовлення? При яких умовах його потрібно зберігати? Чому для них проблема тримати копії документів на торговій точці? — обурюється Владислава, — У великому мережевому супермаркеті є усі документи. Звичайно, там є свої проблеми, але документи на продукти перевіряють завжди».
У переході біля входу в метро жвава торгівля. У кіосках вітрини завалені різними видами ковбас, сирів та інших продуктів. Але жодного «Куточка споживача» чи іншої інформації про те, хто реалізатор. Стаємо у чергу, щоб запитати продавця про це. Перед нами жінка купує «свіжу» ковбасу. Не питає жодних документів, щоб пересвідчитись. Вірить на слово.
— Добрий день, у вас є куток споживача?
— А хто ви?
— Споживач.
— Нема.
— А документи на це масло? Є хоч щось?
— Усе у директора. Через дві години може привезти.
— Мені зараз необхідна інформація. Хто тут здійснює торгівлю? Як ми можемо дізнатись?
— Тут ми торгуємо. Свєта, Тома, Алла. Ідіть до іншого переходу, там вам так само відповідатимуть.
Саме на цю торгову точку складаємо скаргу до Держпродспоживслужби.
Збираємо докази порушення
Записуємо приємну розмову та робимо фото. Якщо придбали неякісний товар, потрібно мати чек. Та варто зробити його фото чи ксерокопію, бо текст з нього через певний час висвітлюється та зникає.
«Причиною скарги може бути товар "неналежної якості" і тільки якщо ви його купили. Це прострочений, бракований товар. Потрібно взяти чек, що підтверджує факт купівлі. Можна зробити фото товару з чеком, — зазначає Владислава, — Нюанс у тому, що потрібно довести, що продукт неякісний. А це можна зробити тільки у лабораторії. Тест робиться коштом споживача. Коли буде доведено, що продукт не відповідає якості, то споживачу віддають кошти».
«До організації звернувся чоловік зі скаргою щодо якості білоруського масла. Його продають у невеликих магазинах та на базарах за 14-25 гривень, коли українське коштує близько 30 гривень. Віддали на експертизу до лабораторії три марки, — розповідає Владислава, — Сплатили 4500 гривень за експертизу. Виявили 100% не молочного жиру. Результати випробувань чоловік надіслав у зверненні до Держпродспоживслужби. Відповіли на нашу скаргу, що ринок "Столичний" створює умови для реалізації сільськогосподарської продукції, але не відповідає за якість харчових продуктів, що там продають. Продавці ж не мають жодних документів та куточка споживача. Ідентифікувати їх неможливо».
Пишемо скаргу
На сайті Держпродспоживслужби є зразки письмових та електронних звернень. Будь-хто може надіслати скаргу на електронну скриньку, але потрібно додати скан-копію листа з підписом. Не має значення прописка людини, яка звертається.
У зверненні має бути вказано прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, викладено суть питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Обов’язково потрібно вказати фактичну адресу магазину та назву фізичної особи підприємця чи юридичної компанії, що продає товар. У нашому випадку ми не дізнались цієї інформації. Про це й вказали у зверненні. Також до листа можете додати інші докази, що можуть стосуватись справи.
Надсилаємо та контролюємо
Владислава рекомендувала надіслати скаргу до головного управління Держпродспоживслужби України. Строк розгляду звернення — 30 днів.
Через три тижні отримуємо перший лист. Нашу заяву прийняли та про результати повинні повідомити територіальні органи у Києві. За законом, вони мають ще місяць для вирішення питання.
Час вийшов, а відповідь так і не отримали. Телефонуємо до виконавця нашого звернення. Телефон та прізвище пишуть дрібним шрифтом внизу листа.
«Відповідь була надана, не знаю чому не дійшла, — коментує Людмила Йосипівна Рудиніченко, спеціаліст Держпродспоживслужби. Вона продублювала копію листа з київського відділу, — У нас немає повноважень розшукової діяльності. Не можемо просто взяти і вийти, потрібна адреса та назва юридичної особи. З питань стихійної торгівлі краще звернутися до місцевих адміністрацій та правоохоронних органів».
Суть листа на дві сторінки у наступному: не можемо розглянути скаргу, бо немає підпису та не вказали адресу юридичної особи.
«Зазвичай, ми приймаємо скарги без підпису, але там проблема в іншому, — каже Людмила Йосипівна Рудиніченко, спеціаліст Держспоживслужби, — Не йдемо зі скаргою до магазину з позаплановою перевіркою. На жаль, це не швидкий процес. Пишеться наказ, а потім робиться направлення. У ньому вказується об’єкт перевірки. Нам потрібно зазначити до кого саме йдемо. Якщо цього не робити, буде перевищення повноважень. На київський відділ служби можна направити повторне звернення з проханням переслати скаргу відповідальним структурам».
Виходить, немає інформації про підприємця — немає проблеми. Потрібно викликати поліцію, щоб дізнатись, хто саме продає ковбасу, масло, сир та інші продукти. У цьому питанні Держпродспоживслужба не допоможе. Та й викликати інспекторів для перевірки умов зберігання та якості продукції не проста та не швидка справа.
«Якщо не вкажете адресу у звернені до санстанції, там дадуть таку ж відповідь. У кожному департаменті Держпродспоживслужби така ситуація, бо немає адекватного механізму перевірок, — зазначає Владислава, голова громадської організації "Громадський контроль захисту прав споживачів", — Інспектори виходять на планові перевірки тільки до відомих суб’єктів господарювання. Чому не йти до інших, про яких немає інформації? Викликати поліцію та складати протоколи й акти, щоб можна було наказувати таких підприємців. А у нас повне беззаконня».
Рекомендуємо простий алгоритм дій, щоб зменшити шанси придбати неякісні продукти та вберегтися від недобросовісних продавців:
- Звертайте увагу, в кого купуєте продукти. Чи є куток споживача з інформацією про підприємця та книгою скарг.
- Купуйте якісні продукти, дивіться склад та назви виробників.
- Звертайте увагу, в яких умовах знаходиться товар. Наприклад, чи відповідає вимогам зберігання товару температура у холодильнику.
- Беріть чеки. Це гарант того, що на наступний день зможете скласти скаргу.
Відстоюйте власне право на якісне життя. Без нашої участі чиновники не зможуть цього зробити.
Читайте також: «Поділися кров’ю: навіщо ставати донором і де це зробити в Києві».
