Статьи 11.06.2020

Де вони? Хто очолював Київ за часів незалежності

Леонід Косаківський
Леонід Косаківський. Фото: segodnya.ua

На початку 1990-х років у Києві відбувались різні експерименти з формування місцевої влади. Спершу очільника Києва обирали депутати Київради, згодом свого представника призначав президент, пізніше за міського голову голосували кияни на виборах.

Леонід Косаківський очолював в Києві всі три посади: був Представником Президента, головою виконкому і першим обраним міським головою. Чого досяг на цих посадах і яким був Київ під час його керівництва — в нашому матеріалі. 

Від діяча Компартії до очільника столиці незалежної України

Леонід Косаківський розпочав кар’єру у 1980 році в комуністичній партії в Печерському райкомі столиці. В 1990 році очолив Печерський район спершу як голова ради народних депутатів, а згодом як Представник Президента. Цього ж року Косаківського обрали депутатом Київради від Компартії.

Більше року робота столичної влади була майже заблокована, тому що тодішній Представник Президента у столиці Іван Салій мав конфлікти як з президентом, так і з депутатами Київради. Леонід Кравчук зняв Салія з посади, і на його місце 29 квітня 1993 року призначив Косаківського. Це розблокувало роботу столичної влади.

Леонід Косаківський з Президентом Леонідом Кравчуком у День Києва, 1993 рік. Фото: uain.press

У цей період головою Київради був демократ Василь Нестеренко, а головою виконкому комуніст Іван Данькевич.

Київ дістався Косаківському у дуже скрутному становищі. Не так давно відгримів страйк працівників громадського транспорту, бракувало продовольства, гроші знецінювались, безробіття зростало.

«Передусім потрібно було оволодіти ситуацією, пройти випробування на міцність. Тому спочатку взялися за життєзабезпечення столиці. У місті на той час склалася досить напружена ситуація із забезпеченням потреб киян у продуктах харчування, масло і цукор в обмеженій кількості відпускалися лише за талонами. Крім іншого, тут уже давала про себе взнаки й кількатижнева невизначеність з головою місьдержадміністрації», ― згадував потім Косаківський.

Леонід Кравчук (ліворуч) і Леонід Косаківський (праворуч) на зустрічі з золотими медалістами в Київському палаці дітей та юнацтва, 1993 рік. Фото: facebook.com/leonidgkos

Невизначеність полягала в тому, що попередника Косаківського, Івана Салія, президент Кравчук звільнив 10 квітня 1993 року, а його наступника призначив лише 29 квітня. Майже 20 днів не було зрозуміло, хто саме очолює виконавчу владу столиці. Голова ж Київради таких повноважень вже не мав.

«Управлінський процес, відомо, не любить пауз. Це все вимагало від мене та міської адміністрації надзвичайних заходів. У столицю почали потоком надходити продукти з Київської, Закарпатської, Вінницької, Волинської, Одеської, Херсонської та інших областей, куди виїжджали бригади фахівців, представників міської адміністрації укладати договори про співпрацю», ― розказував Косаківський.

Леонід Косаківський. Фото: uain.press

Представник Президента

Впродовж 1993-1994 років, коли Косаківський перебував на посаді Представника Президента, міська адміністрація закупила 204 нових автобуси та 24 тролейбуси українського виробництва, біля 30 автобусів відремонтували. Водіям громадського транспорту, які влаштували страйк в лютому 1993 року, покращили побутові умови та проіндексували зарплати.

Попри економічні труднощі, у столиці зберігався високий темп будівництва ― у 1993 році понад 18 тисяч киян отримали нове житло. Зокрема, у цей час будували райони Осокорки та Позняки.

При Косаківському столична влада на День міста у травні 1993 року з’їхала з будівлі на Михайлівській площі, 1 і віддала її під МЗС.

«Будинок на Михайлівській я не любив ― у нього була якась недобра аура, загалом він був не привітний. Крім того, був незручним для роботи. Знав це, бо працював у ньому 1985 по 1988 роки. Узимку, якщо вікна, які виходили на Дніпро, не заклеювали, у приміщенні було дуже холодно, люди сиділи у пальтах, постійно застуджувалися і хворіли. По-друге, з технологічного боку організації робочого процесу виникало безліч проблем. Служби виявилися розірваними, працівники апарату витрачали багато часу, курсуючи між будинками на Михайлівській і Хрещатику на наради, збираючи потрібні візи та інше. Та й влітало все це у копієчку», ― згадував Косаківський.

Повністю будівлю на Михайлівській київська влада залишила наприкінці 1995 року особистим розпорядженням Косаківського.

Відкриття першого міжнародного конкурсу імені Сержа Лифаря в Києві. Праворуч від Леоніда Косаківського – вдова Лифаря Ліллан Аллефельд Фото: uain.press

Перші вибори очільника столиці

Верховна Рада 3 лютого 1994 року прийняла закон «Про формування місцевих органів влади і самоврядування». Це кардинально змінило розклади у керівництві Києва. Місцева виконавча влада від держадміністрацій, голів яких призначав президент, перейшла до виконкомів місцевих рад, голів яких кияни обирали прямим голосуванням.

Перші в історії Києва місцеві вибори пройшли в столиці 26 червня 1994 року. У першому турі Леонід Косаківський набрав 17,05% (324 024 голоси). Його основним конкурентом став Володимир Черняк, представник «Народного Руху України» і Громадського об'єднання «Столиця» ― він отримав 15,48% (294 194 голоси). Другий тур, який відбувся 10 липня, з результатом 54,6% (549 904 голоси) виграв Косаківський. Фактично, він став першим обраним на загальних виборах очільником Києва. Обраний на виборах голова Київради, на відміну від голови виконавчої влади, не підпорядковувався президенту і був повністю від нього незалежним.

За той період, коли Косаківський очолював столицю, у Києві розробили програму розвитку метрополітену до 2010 року. Було відкрито станції «Харківська», «Позняки», «Печерська», «Лук’янівська». Побудували станцію «Львівська брама», але під час розробки проекту так і не вирішили, де саме має бути вихід. Через це станція й досі не функціонує. Згодом було оновлено рухомий склад потягів метро. Паралельно будувались, ремонтувались та відновлювались дороги як загальноміського значення, так і в районах та дворах столиці.

Леонід Косаківський на будівництві станції метро «Лук’янівська». Фото: uain.press

За підписом Косаківського 21 березня 1995 року в столиці було створено холдингову компанію «Київміськбуд». Також в столиці започаткували програму будівництва житла за рахунок коштів населення. Відкрили 13 нових шкіл, ввели в експлуатацію 22 нових дитячих садка на 6070 місць. Для підтримки соціально незахищених верств населення в Києві розпочали програму «Турбота», яка діє і досі.

Київ посів перше місце в країні по соціально-економічним показникам, випереджаючи решту регіонів. У 1995 році пройшов перший земельний аукціон, а нежитлові приміщення в оренду почали надаватися на конкурсній основі.

Також Київ отримав свій герб ― відповідне рішення було прийнято Київрадою 18 квітня 1995 року. Було побудовано Співоче поле, відкрито меморіал жертв тоталітаризму в Биківні, відновлено пам’ятник княгині Ользі та побудовано пам’ятник жертвам Голодомору на Михайлівській площі, розпочалось відновлення Михайлівського та Успенського соборів.

Період Косаківського відзначився постійним протистоянням з Київрадою. Опозиційні депутати почасти блокували його пропозиції, навіть під час формування виконкому та прийняття бюджету. Ще в Косаківського був конфлікт із Леонідом Кучмою, оскільки мер на президентських виборах 1994 року відкрито підтримав Леоніда Кравчука.

 

Протистояння та звільнення

Через рік, 8 червня 1995 року, президент та Верховна Рада підписали Конституційний Договір, згідно якого в міста знову повернулись підконтрольні главі держави держадміністрації. У столиці створили виконавчий орган ― Київську Міську Державну Адміністрацію. Головою новоутвореної КМДА 10 липня 1995 року Леонід Кучма призначив Косаківського. Таким чином, Косаківський одночасно почав займати посади голови Київради та голови КМДА.

Між Косаківським та центральною владою продовжував тліти конфлікт. В гарячу фазу він перейшов у 1996 році. Кабмін вимагав передати на баланс держави низку комунальних об’єктів Києва, зокрема Палац «Україна», дати дозвіл на будівництво висотного будинку на вулиці Михайла Грушевського, 9-а, будівництво на вулиці Десятинній, 10 та надання квартир урядовцям. Але КМДА чинила опір.

Уряд 21 травня 1996 року рекомендував Кучмі відправити Косаківського у відставку з посади голови КМДА. Показово, що самого Косаківського на цьому засіданні не було, тому що він перебував у лікарні. Тодішній прем’єр-міністр Євген Марчук піддав сумніву процедуру прийняття рішення, оскільки під час розгляду не був присутній сам Косаківський. Але Леонід Кучма 22 травня видав указ, яким на посаду голови КМДА призначив Олександра Омельченка. А згодом Кучма звільнив і прем’єра Марчука через «формування власного політичного іміджу».

Леонід Косаківський з президентом США Біллом Клінтоном біля Андріївської церкви в Києві, 1995 рік. Фото: uain.press

Мер без повноважень

Косаківський продовжив очолювати Київраду, конфлікти з якою теж не припинились. Представники опозиційного Народного Руху не з’являлись на сесії Ради, бюджет міста у 1996 і 1997 роках не приймався. Про те, що в столиці діє управлінський хаос, говорив і новопризначений голова КМДА Олександр Омельченко.

Після набуття чинності закону про «Про місцеве самоврядування в Україні» 12 червня 1997 року Леонід Косаківський як чинний голова Київради набув статусу Київського міського голови. Щоправда, на цій посаді він перебував лише два тижні ― 26 червня Київрада прийняла рішення про припинення його повноважень, висловивши йому недовіру. Згодом, Старокиївський районний суд та Верховний суд визнали це рішення незаконним, визнавши повноваження Косаківського як голови Київради. Але приступити до виконання своїх повноважень Косаківський так і не зміг ― його кабінет заблокувала міліція, потім його було опечатано, обірвано зв’язок, а згодом ― там почали терміновий ремонт. Косаківського не допускали до кабінету майже рік.

 

Причиною конфлікту, на думку Косаківського, стало те, що Кучма вбачав в ньому конкурента ― на виборах очільника міста в 1994 році Косаківський набрав на 200 тисяч більше голосів, ніж Кучма на президентських. Також київська влада не виконувала всіх забаганок уряду щодо розподілу землі та майна столиці, вважав Косаківський.

«Відсторонення мене відбувалося з грубими порушеннями законів і Конституції. Спочатку з посади голови КМДА. А потім, невдало, ― міського голови. Незважаючи на судові рішення, які відновили мене в правах столичного голови, а також на протести Ради Європи, виконавча влада міста (яку на той час очолював голова КМДА Олександр Омельченко ― ред.) не допускала мене до виконання обов’язків, навіть застосувавши силу і заблокувавши нарядами міліції на 300 діб мій робочий кабінет на Хрещатику, 36. Незручний я для них був. Мета Кучми полягала в установленні цілковитого контролю над столицею. У місті, по суті, ввели президентське правління. Київраду штучно розкололи й паралізували, а КМДА при підтримці Банкової незаконно узурпувала владу в місті», ― пояснював Косаківський.

Леонід Косаківський з президентом Леонідом Кучмою відкривають для заселення у VII мікрорайоні житлового масиву Осокорки Північні перший будинок, 7 лютого 1996 року. Фото: facebook.com/leonidgkos

Скасовані вибори мера

Згодом, 14 січня 1998 року, Верховна Рада прийняла закон «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», а також окрему постанову щодо виборів міського голови Києва, які мали відбутись 29 березня. Але напередодні запланованих виборів, 27 березня, Конституційний суд скасував їх через те, що статус столиці не було законодавчо врегульовано. Таким чином, відбулись лише вибори до Київради.

Кияни в 1998 році не обирали мера ― за них 30 квітня 1998-го це зробили депутати, обравши головою Київради Олександра Омельченка. Таким чином Косаківський втратив свої повноваження. Своє рішення депутати не скасували навіть після того, як Конституційний суд 13 травня визначив, що голова КМДА не може суміщати свою діяльність з посадою голови Київради.

«Це специфіка посади міського голови. На Банковій завжди хотіли керувати Києвом. Конфлікти виникали через питання, хто в місті господар ― обраний киянами мер чи призначений Президентом глава міської держадміністрації. Історично так склалось, що жоден керівник міста, починаючи з післявоєнних років, не пішов за власним бажанням. Усіх, так би мовити “пішли”», ― розповідав Косаківський.

Фото: facebook.com/leonidgkos

Від мера столиці до народного депутата

У тому ж 1998 році Косаківський обирався до Верховної Ради по 223 округу столиці. Рішенням ЦВК від 28 квітня його звільнили з посади міського голови через перехід на іншу роботу до парламенту. Своє рішення балотуватись Косаківський пояснював, зокрема, і тим, що йому банально не було за що жити, оскільки він вже не отримував зарплату, як голова Київради. Хоча, Прокуратура Києва й вимагала відновити виплати.

У парламенті Косаківський увійшов спершу до фракції «Громада», потім ― до «Батьківщини». Але наприкінці депутатської каденції він став позафракційним. Був членом Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Ради Європи.

Леонід Косаківський у день складання присяги депутатами ВРУ III скликання, травень 1998 року. Фото: facebook.com/leonidgkos

Знову балотувався у 2002 році по 217 округу столиці як самовисуванець. Але не пройшов, набравши лише 4,46% голосів виборців. У тому ж році висувався на посаду Київського міського голови, але зняв свою кандидатуру в знак протесту, пояснюючи, що кандидати не мають рівних умов на виборчих перегонах. Тоді новим мером столиці кияни знову обрали Олександра Омельченка.

У 2006 році у свою команду Косаківського запрошував новообраний міський голова Леонід Черновецький, але той відмовився.

Наразі Косаківський не займається політикою, а виступає в ролі експерта з питань місцевого самоврядування, бюджетної політики тощо.

Критикує нинішнього міського голову Києва Віталія Кличка, вважаючи, що він не впорався зі своєю посадою. Зокрема, він звинувачує Кличка в тому, що столиця перебуває в інфраструктурному колапсі, а з міста нікуди не поділась корупція у влади. Косаківський не підтримує новий законопроект про столицю від «Слуги народу», тому що він, на думку Косаківського, знищує місцеве самоврядування.

Читайте також: «Де вони? Хто очолював Київ за часів незалежності»

6%
81%
0%
13%
Такий email не зареєстровано у системі
Введите свой электронный адрес, на который мы отправим вам новый пароль.
Поле не должно быть пустым и содержать кириллицу
Спасибо!

Ваше сообщение принято.

Сожалеем :(

Во время обработки что-то пошло не так.

Bы можете отправить сообщение на электронный адрес betatest@nashkiev.com