З початком повномасштабного вторгнення від російського контенту відмовилися не тільки на Ютубі, в Інстаграмі та Тіктоці, але й на Твічі. Широка аудиторія тільки починає знайомитися з платформою стрімів, але вже точно знає, що на ній збирають мільйони на ЗСУ (пригадайте акцію “За Лебіговича”).
Як працюють стріми? Чому на них вдається збирати стільки донатів? Та як війна трансформувала український Твіч? Розповідають стримери Олександр Кравченко (twaryna), Арсеній Триноженко (ceh9) та Маша й Філіп Тремби (thetremba та netremba).
Олександр Кравченко, @twaryna
72К підписників
Я сиджу на Twitch з 2011 року — ще з моменту платформи Justin.TV, яка передувала “Твічу”. Вона спеціалізувалася виключно на трансляції відеоігор на кшталт StarCraft. Я тоді почав транслювати “Героїв 5” (Heroes of Might and Magic V — ред.), оскільки професійно в неї грав. Згодом перейшов на Герої III і наразі продовжую стрімити саме цю гру.
Твіч змінився за ці роки. Спочатку це був лише відеоплеєр, а вся кіберспортивна тусовка відбувалася в чатах на інших сайтах. Як повноцінна платформа вона запрацювала пізніше. Тепер люди дивляться стріми “як телевізор” і одночасно спілкуються в чаті - таким чином досягається особлива магія взаємодії стрімера та глядача. Зараз на Твічі можна знайти контент на будь-який смак: відеоігри, кулінарні стріми, огляди шоу. Навіть далекобійник у США може стрімити — їздити між штатами та розповідати аудиторії якісь байки.
Колись зайняття стрімами було виключно як хобі, for fun. Сьогодні для популярних стрімерів це професійна робота, де вони можуть заробляти десятки тисяч доларів. Кошти йдуть з рекламних інтеграцій, платних підписок та донатів. Повноцінною роботою стріми для мене стали у 2015 році, коли я почав цим займатись фултайм. А свій перший донат я отримав десь у 2013 році — 40 євро від мого глядача з Латвії. Тоді це була дивина, а зараз — норма взаємодії контент-кріейтора та глядача.
Кіберспорт не можна пояснити двома словами — це широка сфера. Найбільші кіберспортивні турніри зараз легко конкурують з “класичним спортом” в плані популярності по всьому світу (наприклад The International по Dota 2). Кіберспортсмени стали реальними зірками, особливо в таких країнах як Південна Корея. В Україні з цим гірше, але теж є свої імена. Наприклад, українська кіберспортивна команда NAVI, яка відома на весь світ командами по Dota 2 та Counter Strike.
Як змінився Твіч з початком повномасштабного вторгнення
Український Твіч та кіберспорт, як і інші сфери нашого життя, довгий час були поглинуті зросійщенням. Наприклад, я працював коментатором на українській студії Starladder, яка висвітлювала кіберспортивні події російською для т.зв. CIS-регіону (країни СНД — ред.), де центром фактично були росіяни. Тоді відсоток українськомовних стрімерів був, але надмалий.
На мою думку, український Твіч зародився лише у 2022 році.
З відходом від російського кількість переглядів українських стрімерів обвалилася. Стрімиш російською, тебе дивляться 5 тисяч людей, українською — до тисячі. Очевидно, доходи теж впали. Але якість аудиторії стала кращою. З’явилося нове покоління українських стримерів, які стали популярними вже за часів повномасштабної війни. Той самий Лебіга, який прийшов на платформу з Тіктоку. Він збирає колосальні суми на ЗСУ — це мільйони гривень.
Але не всі такі. Досі є багато популярних стрімерів, які залишилися зросійщеними. Вони мають український паспорт, але медійно вони не з нами. Я вважаю, що вони шкодять розумінню цільного українського Твіча.
Проте росіяни не полишають наш простір. Мені їхній кібербулінг нагадує, ніби колишня дружина пішла від убогого Ваньки, а він починає її переслідувати та якось шкодити. Існують цілі ботоферми, які налітають на українські канали. Є окремі “істоти”, які заходять в чати й псують там атмосферу. А ще є скарги за гейтспіч, які росіяни теж активно використовують. Враховуючи специфічні правила Твіча, які досі не розуміють проблематики російсько-української війни, скарги можуть влучати у ціль. Будь-яке слово українців проти росіян може трактуватися як “мова ворожнечі”, і канал потрапить в бан. На щастя, подібне трапляється нечасто.
Культура донатів
На Твічі закривають багато благодійних зборів, тому що тут давно існує потужна культура донатів. Я та моє оточення почали цим займатися не тому що на це був тренд, а тому що в наш час потрібно бути корисним. І це не красиві слова, а радше інвестиція в наше сьогодення та майбутнє. На початку великої війни я закликав робити донати у перевірені фонди — “Повернись живим”, “Фонд Сергія Притули”, Стерненка. Далі почав вже власну кампанію з підтримки ЗСУ. Оскільки, окрім стрімерської діяльності, я також організовую музичні субкультурні події та вечірки, вирішив почати саме з цього напрямку. Зокрема, у вересні 2022-го на фестивалі “Украбіллі Бавовна” ми зібрали 204 тисячі грн. Цьогорічний фестиваль у вересні 2023-го ми закрили вже зі 460 тисячами.
Тепер візьмемо історію зі стрімами. За рік мені вдалося зібрати понад мільйон гривень на ЗСУ тільки зі свого каналу. Також в кооперації з іншими стрімерами та українською спільнотою Герої III, ми проводимо серію благодійних турнірів “Stand With Ukraine”. На цей час за чотири сезони турніру ми зібрали понад 2 мільйони гривень. До речі, 4 сезон все ще триває і ви можете долучитись до підтримки.
Загалом на сьогодні збори з усіх напрямків моєї стрімерської діяльності сягнули понад 4 млн грн.
Український Твіч треба розвивати, про нього треба говорити. Як і будь-який інший україномовний контент, його має бути більше.
Арсеній Триноженко, @ceh9
670K підписників
Я один із найстаріших стримерів на Твічі — почав це робити з 2012-2013 років. Активно зайнявся стрімами, коли закінчив свою кіберспортивну кар’єру. Я багаторазовий чемпіон світу в Counter Strike в команді NAVI, є співзасновником цієї організації. Стриміти почав саме цю гру.
Твіч майже одразу став моєю основною роботою. Я коментував чемпіонати світу з Counter Strike, вів трансляції, грав та дивився, як це роблять інші. Сьогодні Твіч змінився: змінилась якість глядачів, їхня кількість, функціонал чату. Якщо раніше мене дивилися 12-річні хлопчики та дівчатка, то зараз аудиторія виросла до мінімум 18+. Так легше, оскільки можна поговорити з нею на більш серйозні теми.
Також зʼявилась можливість донатити. Платформа прогресує, розвивається у правильному напрямку. Єдиний момент, з яким багато хто не погоджується, – існування цензури. Але досвідчені стримери вже зрозуміли ці правила, тому кількість банів стала меншою.
Раніше український Твіч входив до т.зв. СНД-регіону. Україномовних стрімів майже не було – всі стрімили російською. Однак так відбувалося у всьому нашому інфопросторі – у новинах, фільмах, серіалах. Повномасштабна війна дала поштовх розвитку української мови, зокрема на Твічі. Наші люди зрозуміли, що окрім військової стіни потрібно також відбудовувати стіну культурну, якою є мова.
Росіяни негативно ставляться до україномовних стрімів. Коли я стрімив російською, вони вважали мене “їхнім чєлом”. Зараз за замовчуванням мова моїх стрімів українська, тому тепер вони вважають мене “бандеровцем”. Є відсоток росіян, хто попри зміну мови продовжують мене дивитися, але все залежить від чату. Якщо хтось з них напише щось адекватне, я можу відповісти їм російською. Але так само відбувається, якщо хтось пише мені англійською — я відповідаю їм їхньою мовою.
Росіяни пробують ламати мою пошту, месенджери, iCloud. Періодично буває dDos-атака стрімів. Але як інакше? Вони розуміють, що я маю доступ до аудиторії, зокрема російськомовної. Це кібервійна — одна зі складових тієї кривавої війни, яку розв’язала росія.
На стрімах я розмовляю про політику. Я цікавлюся нею з 2005 року, з часів Ющенка та Помаранчевої революції. Вважаю, що досить непогано в ній розбираюся. Але ми обговорюємо не тільки політику, а загалом все. З початком повномасштабного вторгнення я зрозумів, що не можу мовчати – мені хотілось говорити на весь світ про війну та напад росіян. Зрештою, це стало цікавішим, ніж грати в ігри, тому зараз я на стрімах розмовляю на подібні теми.
Це впливає на монетизацію, адже якщо ти стрімиш політичні теми, менше людей цікавляться рекламою [на каналі]. Фактично ти живеш з донатів. Проте є плюс: аудиторія, яка цікавиться політикою, старша. Вона сама заробляє гроші й тому може підтримати [стримера].
Я не можу сказати, що я великий стример. Моя статистика просіла від часів початку війни. Але разом з ком’юніті я постійно збираю гроші на ЗСУ — близько 300 тисяч гривень на місяць. За весь час вдалося зібрати 150 000 доларів чи навіть більше. Це малі збори моїх глядачів, які в чаті обговорюють допомогу своїм родичам, друзям, знайомим у ЗСУ. Я пробую перевірити цей збір, верифікувати його, а потім активно його просуваю. За один стрім вдається зібрати близько 10 тисяч грн. Оскільки в мене їх два на день, сума збільшується до 20-30 тисяч на добу. Однак також разом з ком’юніті ми збираємо кошти й на більші збори — на кшталт від Притули.
Не всі українськомовні стримери активно роблять збори. Я дуже радий, що такі люди як Дід Шинобі, Лачен збирають серйозні суми, а Лебіга взагалі ставить рекорди. Але хотілось би, щоб цим займалися всі.
Філіп та Маша Тремби, @thetremba
23K підписників
Філіп: Спочатку я стрімив сам — з 17 травня 2022 року. Зараз стрімлю разом з дружиною Машею. Ми можемо пройти ігрові новинки, але загалом у нас нема якогось єдиного фокуса каналу — ми стрімимо багато різних форматів. На Заході це називають variety streaming. Цьому сегменту стримерів зазвичай важче розвиватися, але на мою думку, це цікавіше. Тобі не набридає стрімити: сьогодні це нова гра, завтра ще одна, а потім, коли релізів нема, можна зробити IRL-стрім — піти по місту гуляти. Або готувати їжу, дивитися передачі, спілкуватися з гостями.
Чому я вирішив стати стримером? З початком повномасштабної війни я відправив Машу, маму та сестру в Європу, а сам поїхав до батьків у рідне місто Козятин — допомагати з готелем, де залишалися переселенці. Потім виникло питання, що робити далі, оскільки роботи не було.
Я згадав, що раніше був Ютуб-блогером, і захотів спробувати знову робити контент. Тим паче всі переходять на українську — треба наповнювати український ринок контенту. Так я став стрімити на Твічі, про який думав давно.
Маша: Я взагалі не розуміла, що це таке. Для мене Твіч видавався якоюсь дичиною, де сидять ігромани й без кінця клацають мишкою. Але я почала дивитися стріми Філіпа з-за кордону, а з поверненням у Київ приєдналася до нього.
Взаємодію людей завжди цікавіше дивитися. Ми почали робити тематичні стріми, розвиватися. Аудиторія теж почала зростати, й полетіли донати. Твіч став повноцінною роботою для нас обох.
Філіп: До повномасштабного вторгнення більшість українців дивилися росіян на Твічі. Я взагалі дивився американських стримерів. Але я не можу сказати, що платформа якось змінилася. Зараз український Твіч розвивається як колись американський. Різниця у тому, що українці можуть побачити, як це було колись, а американці проходили цей шлях самостійно.
Ми робимо все, щоб наш Твіч відрізнявся від російського. Забороняємо приколи, які були на їхньому Твічі, бо 90% з них побудовані на токсичності та гейті. На адекватних каналах росіян банять. Звісно, так відбувається не всюди, бо є відсоток стримерів, які досі стрімлять російською. Але їх не сприймають в українському комʼюніті.
Маша: Нові стрімери дуже свідомі. Вони реально розуміють, чому важливо стрімити українською, чому важливо робити український контент. Вони роблять збори, бо дійсно цього хочуть. Але окрім зборів вони ще й несуть правильні наративи для відродження української ідентичності.
Філіп: Є й стрімери, які перейшли на українську, бо так модно. Але вони не роблять зборів на ЗСУ, а збирають гроші тільки собі. Всі інші обовʼязково збирають благодійні донати.
Маша: Був один стрімер, Львівський тигр, який зробив величезний внесок в український Твіч. З початком повномасштабної війни він почав робити збори, доносити свою позицію через стріми. Але потім він зрозумів, що цього мало, і пішов у ЗСУ. Нещодавно він загинув. Ми ініціювали збір на допомогу його дружині. Спільнотою зібрали 400 тисяч особисто їй та ще близько 450 тисяч на приціли для його підрозділу.
На сьогодні загалом ми зібрали близько 4 млн грн — важко порахувати точну суму. Спочатку були невеликі збори до 15 тисяч максимум. Але як приходила нова аудиторія, так і ми підіймали планку зборів.
Філіп: Влітку ми провели сабатон, коли за донати глядачі можуть продовжувати стрім. Він тривав 45 днів, за які вдалося назбирати 1 млн 216 тисяч на ЗСУ. Мільйон віддали на автомобілі, 216 тисяч — на протези військовим. Це наш рекорд.
Маша: Зараз у нас триває новий збір на 100 FPV дронів. Також ми волонтеримо у фонді нашого друга “Всі вдома”, яким регулярно закриваємо запити.
Раніше український Твіч був невеличким селом, але зараз він розростається. Потрапляєш на одного стримера, а потім тебе затягує у всю Твіч-тусовку.
Філіп: Тому дивіться український Твіч, донатьте на стрімах та поза ними. Допомагайте розвитку українського контенту та ЗСУ.
