П’ять експертів розповіли про те, як змінюється Арсенальна площа та чому без реконструкції ми могли б ніколи не побачити історичні пам`ятки.

На Арсенальній площі триває друга черга реконструкції. Вже встигли розчистити саму площу та відкрити доступ до приміщення колишньої військової комендатури. Історична будівля розташована за метро «Арсенальна». Наразі її реставрують. Також відбувається реставрація кофра, який був частиною оборонної системи Київської фортеці. Але найголовніша «фішка» проєкту — це поєднання історичного та сучасного.

Створюючи проєкт, ми виходили зі світових тенденцій. В Європі вважається корисним і доцільним поєднання нового та історичного. Тільки важливо чітко відмежувати, де XIX, а де XXI ст. Цей контраст у нашому проєкті якісно пророблений як з боку візуального сприйняття, так і з боку функціоналу. Приклади Лондона, Відня демонструють, як на контрасті можна подати історію та щось надсучасне. Наприклад, у Лондоні, у районі Кінгс-Кросс, декілька років тому реконструювали старі бараки й побудували сучасний комплекс. У ньому зараз розташований головний офіс Samsung. У старій частині розмістили кафе та ресторани. Це один із найяскравіших прикладів контрасту сучасного та старого, який зроблений якісно та функціонально. З-поміж інших аналогічних проєктів у Лондоні можна назвати торговельний центр Hay Gallery з величезним скляним навісом над пасажем.

Проєкт Арсенальної площі передбачає реставрацію військової комендатури та кофра. Ми зробили усе, щоб пам’ятки архітектури зажили новим життям. Усі фасади, інтер'єри команда реставраторів відновлює дуже ретельно. А поява сучасних приміщень стане додатковим стимулом людям відвідувати ці місця.

Для побудови подібного проєкту необхідно дотримуватися усіх норм. І ми це робимо. Проєкт має пройти усі експертизи, без жодних відхилень. Пожежні норми, санітарні норми — за усім цим ми стежимо.

У проєкті передбачено дві площі: одна — біля метро «Арсенальна», інша — біля кофра, як йти через Микільську браму. Ми сподіваємося, що друга площа стане точкою соціального значення, адже там можна проводити ярмарки, фестивалі, різні заходи. Там також мають розташовуватися кафе та ресторани. Приклад ефективності цього підходу — Kyiv Food Market та зона навколо нього. Все у комплексі працюватиме для людей: з одного боку — ринок міської їжі, з другого — історичні будівлі, офісний хаб та нова зона відпочинку. Зручно, що поруч розташоване метро. Фактично з будь-якого кінця міста можна швидко доїхати до громадського простору без машини. А для тих, хто планує приїжджати на автомобілі, збудують паркінг.

Також проєкт поєднають з Парковою дорогою та Зеленим театром. Це буде пішохідний маршрут, який створює єдиний кластер у центрі. Я вважаю, що це крута ініціатива.

Щодо термінів готовності, то проєкт розробляють чергами. Першу вже втілили — це реконструкція самої Арсенальної площі. Другою роблять реставрацію комендатури. Ми вже розробили проєкт та закінчили робочу документацію. За планами, реставрацію маємо завершити до Дня Києва. Третя черга — це нове будівництво. На його втілення у нас має піти 1,5−2 роки.

Проєкт реконструкції площі виконаний на високому фаховому рівні. Ті оборонні пам’ятки, які зараз є предметом обговорень, проєктувальники не чіпають. Навпаки, їх зачищують, проводять реставрації, щоб дати їм друге життя. Наголошую: без змін автентичних елементів. Це — взірець.

Україна виконує Ризьку хартію, де нам, реставраторам, забороняють домислювати й дофантазовувати предмет реставрації. Що ми можемо, ми відновлюємо. А ті об'єкти, що є прибудовами, можна подавати стримано і сучасно водночас. Подібний контраст допомагає відділити пам’ятку від того, що її оточує.

У світі існує багато прикладів поєднання сучасного та історичного. Мені подобається польське місто Замость. Там відновлювали земляні укріплення. Де це було можливо, відбулася реставрація. В інших місцях доробили об'єкт за сучасними тенденціями.

Європейський досвід демонструє нам, що пам’ятку треба інтегрувати у сучасне життя. Якщо це не зробити, вона не отримуватиме потрібного догляду та планових реставрацій. Тому, коли військову комендатуру інтегрують у нашу з вами сучасність, це є досягненням. Це означає, що пам’ятка збережеться на 100−200 років і буде жити. Вона все одно не буде виконувати військову функцію взірця XIX ст. Не буде гармат, порохових люків тощо. Адаптувати пам’ятку до сучасності без її зміни та руйнації, — дуже тонка робота. І я вважаю, що команда проєкту із завданням впоралася. Ми маємо цим пишатися.

На жаль, люди не завжди можуть зрозуміти всі вигоди від того чи іншого проєкту, допоки не почнуть ними реально користуватися. Тому ми звикли до критики і невдоволення у соціальних мережах. Але з часом все міняється, і прихильність киян до вже реконструйованого простору A-Station, а особливо — до Kyiv Food Market — є яскравим тому підтвердженням. Також в Києві є групи псевдоактивістів, яким все одно, що робиться. Для них головне — підняти проблему і звинувачувати інших у мовчанні. Метою може бути банальний хайп, привернення уваги до себе, або ж спосіб власного збагачення. Але правда полягає у тому, що всі пам’ятки військового значення за період СРСР дуже змінилися. У «чистому» вигляді їх не зберегли. А псевдоактивісти спираються на фрази на кшталт: «Зробіть так, як було». Я не можу руйнувати те, що вже є. Я тільки можу максимально привести його до стриманішого вигляду та постаратися зменшити вплив на пам’ятку. Є фахова критика, до якої варто прислухатися. Але, на жаль, половину галасу якраз здіймають псевдоактивісти.

Військова комендатура та Микільська брама були частиною Київської фортеці. Її будували як оборонну споруду, але ніколи не використовували за призначенням. Комендатура у свій час була тюрмою, потім гауптвахтою. У 1920-х-30-х рр. будівля використовувалася як військова казарма. У другій половині ХХ ст. у центральній частині казарми будівлі розташовувалися архів київського військового округу, у західному крилі — військова комендатура Києва.

Комендатура розташована у місці зі складними гідрогеологічними умовами. Колись там був струмок, далі знаходяться зсувонебезпечні схили. Це негативно вплинуло на стан приміщення. Права частина будівлі з боку воріт сильно постраждала, на ній були великі тріщини. Склепіння також були зруйновані.

У часи експлуатації комендатури Міністерством оборони будівлю поштукатурили та пофарбували. У приміщенні воріт збудували другий поверх. Аркові проходи заклали, прорізали вікна.

Зараз фундамент та склепіння укріпили. У частині приміщень посилили чи переклали склепінчасті перекриття, що знаходилися в аварійному стані, посилили аркові отвори, відремонтували тріщини в склепіннях та стінах будівлі, очистили стіни й перекриття будівлі від пізніх нашарувань.

Ми повертаємо комендатурі історичний вигляд. Реставруємо архітектурні елементи, декоративне оздоблення та відновлюємо колір. Комендатура не була пофарбованою у червоний та білий кольори, як це було за часів Радянського Союзу. Приміщення будували з цегли. При в'їзді у ворота були колони з чавунними капітелями (верхня частина колони — ред.). Вони не збереглися, але під час реставрації колони відновили.

Також реставрували дерев’яні ворота з боку кофра. Фахівці відновлювали маскарони левів та декоративні елементи у вигляді рогів достатку за архівними документами.

Насправді раніше ніхто й не бачив комендатури. Її закривали паркани, службові споруди тощо. Відновлена будівля як своєрідний візуальний акцент досить вдало завершує формування містобудівного ансамблю Арсенальної площі.

Кофр є частиною оборонного комплексу, котрий належав Київській фортеці. Окрім оборони, кофр використовували для комунікації. Він поєднував фортецю з Верхнім містом, де розташовувався Маріїнський палац.

Коли потреба в обороні відпала, на місці кофра були склади — як військові, так і продуктові. Сам рів засипали, тому половина кофра залишилася під землею. Зараз його майже не видно. Можна побачити тільки приміщення радянської музичної школи, яке знівелювало цінність оборонної споруди. Кофр буквально зник.

Зараз ми маємо розчистити його від усіх добудов та повернути до первозданного вигляду. І для мене, як для реставратора, це цікавий проєкт. З одного боку, кофр простий. Це витягнуте приміщення, розбите на декілька відсіків — казематів. Всередині добре збереглися інтер'єри та старовинні бійниці. З другого боку, виявилося, що лицьова частина кладки та обробки сильно змінена. Гадаю, коли потреба в обороні відпала, кофр довгий час стояв у поганому стані. Потім його почали ремонтувати, реставрувати кладку. Але шви погано обробили, фасади теж змінили. Оригінальної кладки із жовтої цегли вище бійниць взагалі немає. Приміщення музичної школи теж в аварійному стані.

Наша задача — розібратися, де старе, а де нове, і максимально наблизити комплекс до оригінального вигляду. Реставрацію проводимо за історичними матеріалами: кресленнями XIX століття, за якими комплекс будували, супровідними документами щодо спорудження фасадів, розрізів тощо. Ми звіряємо наші проєкти та історичні, і вони майже ідеально збігаються. Тому ми розраховуємо, що зможемо усе відновити до початкового стану.

Проєкт створює для киян новий публічний простір. У столиці їх не вистачає, а місто росте. Простір красивий, сучасний та гуманний стосовно людини. Все зробили для того, щоб пішоходам та відпочивальникам було зручно.

Окрім того, проєкт вирішує питання з паркуванням на площі. Припаркуватися десь в околицях — велика проблема. Можна подивитися тільки на те, що відбувається біля Kyiv Food Market. Проєкт передбачає великий паркінг приблизно на 400 автомобілів. Це розвантажить вулиці та створить більше простору для пішоходів.

Навколо Арсенальної площі багато житлових будинків. Невеликий квартал з ресторанами, магазинами та офісами стане дуже зручним для тих, хто мешкає поруч. Можна вийти, перекусити, відпочити, ще й насолодитися історичним виглядом Києва. Нарешті відкриється панорама у бік Дніпра. Я вважаю, це чудово — замість зачиненої військової комендатури отримати публічний хаб, з інфраструктурою та комфортом.

Критика проєкту — незаслужена. Ті, хто кажуть, що скляні добудови та бізнес-центр нашкодять історичним пам’яткам, просто не розбираються в архітектурі та наводять галасу. Весь проєкт — це хаб, який поєднує безліч функцій. Бізнес-центр невеликий, на 6 поверхів. Якщо поглянути на історію проєктів, то на місці центру хотіли будувати й башти, й житлові комплекси на багато поверхів. На сьогодні від цього відмовилися, і навантаження на територію буде набагато меншим, ніж могло бути.

Я не бачу проблеми у цих рішеннях. Арсенальна — діловий центр Києва. Якщо подивитися на європейські міста, то у подібних зонах є і готелі, і ТРЦ, і житлові комплекси. Це нормальна інфраструктура для будь-якої столиці. Саме завдяки подібним хабам міста розвиваються і до них хочуть їхати. Це податки, нові робочі місця. Подібні проєкти треба, навпаки, заохочувати. Тим паче, що у цьому випадку проєкт нікому та нічому не шкодить.

Текст:

Вікторія Степаненко

Дизайн, колажі:

Дарія Давиденко

Фото:

Іванна Зубович