Називати День закоханих вигаданим святом маркетологів або любити його за романтику — справа кожного. Ми ж поцікавилися думкою про це свято у людей, хто точно отримує на нього вітання — у Валентин та Валентинів.
Що бісить, а що тішить цих людей у Дні закоханих — шукайте у матеріалі.
Мене назвали на честь бабусі, яка народилась 14 лютого. Я ж народилася 15-ого, що, зважаючи на ім’я, виглядає трохи іронічно.
Деякі зі знайомих кажуть, що рідко зустрічають Валентин. Свого часу я багато спілкувалася з іноземцями, вони говорили, що в мене красиве ім’я. Італійці часто наголошували, що воно італійського походження. При знайомстві я казала, що мене звуть Tina, тому що Валентина багато іноземців скорочують до Val, а це більше похідне до Valery.
Особисто зі мною тільки один раз пошуткував незнайомець, що я можу стати чиїмось Valentine. Зазвичай 14-го задовбують вітати українці, наче цей день — мої іменини. Але у Валентин (жінок) це 23-ого лютого. Мене це страшно бісить.
Свої 30 років я «святкувала» у Цюриху. Проте 14 лютого разом з близьким ми вирішили піти в кіно у місті Базель (що являється культурною «столицею» Швейцарії). Без жодних натяків, просто щоб розслабитися. У кінотеатрі на той час йшла шлакова епопея під назвою «50 відтінків сірого». У фоє ми побачили швейцарця віком 22-24 роки, що стояв з однією трояндою і чекав на дівчину саме на цей сеанс. Тоді мені подумалось, що день закоханих «мучить» всіх однаково, незалежно від країни.
Я не люблю свято закоханих. Чесно кажучи, взагалі не вважаю його святом, як і 8 березня.
Пригадую один невдалий і вельми болючий досвід, пов’язаний з цим святом та моїм днем народження. Якось я переписувалась з одним поляко-французом. Ми познайомилися у Тіндері й один раз зустрілись особисто в Києві на пиво. В грудні ми з‘ясовуємо, що обидва наразі самотні. Проте на той час хлопець жив у Кракові. Він запропонував прилетіти до нього 13 лютого та декілька днів провести у місті. Як презент хлопець оплатив квитки туди й назад лоукостом.
Проте в день відльоту зранку приходить повідомлення: «Ти знаєш, я тут в січні познайомився з дівчиною. Думаю, буде несправедливо щодо неї, якщо ти приїдеш».
Сказати, що в переддень 14 лютого у мене був зіпсований настрій — це нічого не сказати. Але ця ситуація створила нову традицію на мій день народження — ввечері йти до «П’яної вишні» на Льва Толстого і випивати за своє здоров‘я. До цього у соцмережах я пишу пост та запрошую приєднатися до святкування усіх охочих.
Загалом я ніколи не святкувала саме 14 лютого, навіть коли була у стосунках. Всі поздоровляли вже з днем народження, тому свято закоханих якось «щезало».
Я народився 14 лютого. Мене назвали Валентином з нагоди цього свята. Прямо до моменту народження батьки були впевнені, що буде дівчинка, тому навіть не розглядали чоловічих імен. Коли мамі принесли мене у пологовому, лікарі сказали: «Ну, тримай свого Валентинчика!».
Ще місяць мама не могла визначитися з ім’ям, поки одного дня тато не прийшов з документом, у якому було написане ім’я — Валентин. Власне, вибору більше не залишилося.
На пов’язаність мого імені та Дня закоханих дивно реагують люди. Друзі та знайомі кажуть: «Блін, то от чого Валентин!». Чомусь їх це дуже тішить.
Я завжди розділяю, що саме святкувати. Якщо мій день народження, то всі друзі приходять святкувати саме його. Ніхто ніколи не відмовляв мені у запрошенні, бо хотіли провести цей день з коханими. Якщо я не святкував день народження, то проводив час зі своєю дівчиною. Але зазвичай було так: зранку 14 лютого — мій день народження, а ввечері можна сходити на побачення.
У минулому на 14 лютого постійно ставалися якісь грандіозні вечірки. Пам’ятаю, як на святкування мого 18-річчя прийшла дівчина, що була закохана у мого друга. Вона так напилася, що довелося буквально зносити її тіло сходами у під’їзді.
Мені завжди дарують два подарунки, якщо я перебуваю у відносинах. Але і я також дарую. Це нормально — зворотно робити людині приємно. Тільки, наприклад, моя теперішня дівчина трохи ніяковіє, коли отримує подарунок від мене. Каже: «Та це ж твій день, якось дивно отримувати подарунки від іменинника». Все ніяк не може до цього звикнути.
Я не проти самого свята. Мені подобається, що є день, коли люди зближаються. Я проти, що це свято відбувається в один день з моїм днем народження. Мені б хотілося, аби це були дві різні дати. Дратує, що у твій день все навколо в тематиці закоханих, і так з року в рік. Щойно реклами, борди та дизайн стають в сердечка, я усвідомлюю: о, скоро день народження. З таким маркетингом неможливо забути, що він у тебе є.
Батьки назвали мене на честь бабусі, яку також звали Валентиною. Моє ім’я взагалі не пов’язане із Днем закоханих, але багато знайомих мене з цим святом вітають. Вони вважають, що 14 лютого — мої іменини. Хоча це день ангела саме чоловіків з іменем Валентин.
Мені не подобається, коли мене вітають або якось виділяють у привітаннях на День закоханих. Я не відчуваю свою особливість через те, що маю таке ім’я. Якщо вже вітати, то з днем святої Валентини, чи не так? Це ім’я має рід (посміхається). Переважно так вітають неблизькі знайомі, адже рідні знають, що свій день ангела я святкую 23 лютого. Тоді й поздоровляють.
Проте тематично свято закоханих мені подобається. Я вважаю, що в Україні воно навіть недооцінене, ніж переоцінене. Щороку я святкую цей день з сім’єю. Ми обмінюємося валентинками, готуємо одне одному подарунки та солодощі. Син завжди дарує різні поробки у формі сердечок. Часом я випікаю печиво у формі сердець та прикрашаю оселю ще до того моменту, як рідні прокинуться. Начебто дрібниці, але вже з самого ранку з’являється приємний настрій.
Це чудове свято. Воно романтичне та красиве. Так приємно, коли все навколо прикрашене стрілами Амура, а закохані вітають одне одного. Ще зі шкільних та студентських часів я з теплом згадую спеціальну коробку, в яку кожен охочий міг кинути анонімну валентинку. Скільки часу минуло, а я досі зберігаю валентинки одногрупників з дружніми побажаннями. Це дуже приємні спогади.
Я не народився у День Валентина, але чудово ставлюся до свята закоханих. Це мої іменини та моє свято. Мене зовсім не дратують привітання у цей день, навпаки, здається, ніби так і треба.
Зазвичай 14 лютого виявляється для мене робочим днем, тому я святкую, працюючи. Трапляється, що організовую невеликі застілля — вечеря або канапки. Але щоб прямо сходити в ресторан, то рідко. Пригадую, минулого року я, моя дівчина та її подруга разом ходили до закладу. Цього Дня закоханих буде інакше.
Є один День Валентина, який я досі пам’ятаю. Це сталося в школі. У нас була репетиція якогось свята, і треба було обрати для танцю партнерку. На той момент я подобався двом дівчатам, але запросив ту, яка мені була симпатичнішою. Виявилося, що у другої дівчини 14 лютого був день народження. Тобто у цей день вона залишилася без партнера. Коли я зрозумів, що сталося, мені стало дуже неприємно. Уявіть: 14 лютого, день народження — а ти без пари. Дівчина була дуже засмученою, а мені досі прикро згадувати той випадок. Можливо, якби на той час був мудрішим, вчинив би інакше.
День закоханих — це чудовий привід людям дарувати одне одному кохання. Мені подобається отримувати привітання, подобається, коли дарують валентинки. Ба більше: мені не до душі, що деякі люди заперечують це свято. Але це їхня думка, і я її поважаю.
Тут ви можете прочитати добірку романтичних фільмів до Дня закоханих.
