Наталка Діденко та Апельмон/ фото "Наш Киев"
Наталка Діденко майже 20 років прогнозувала погоду в Гідрометцентрі, працювала на телебаченні, консультувала аграрні та туристичні компанії.
Сьогодні вона ведуча прогнозу на телеканалі Еспресо TV та Громадському радіо, головний синоптик порталу Opogode.ua. Крім того, веде авторську програму “Погода країни” на "Країна ФМ" та має безліч прихильників у соцмережах, де публікує детальні та дуже людяні прогнози.
“Наш Київ” поспілкувався з Наталкою у неї вдома. Розпитав про погоду та познайомився з почесним співведучим — котом Апельмоном.
Зараз всім дуже цікаво, якою буде зима в Києві. Щось можна вже сказати з цього приводу? І наскільки вірогідними будуть такі прогнози?
Я працюю синоптиком вже 30 років, і питання “якою буде зима?” доводить мене до сказу. Цього року, наприклад, один народний синоптик сказав, що зима буде морозна і люта, всі це підхопили, передрукували.
Чую такі розмови навіть в магазині та у транспорті, повсюди. Але ж, по суті, це просто одна людина, яка, маючи власну методику (горобчик, скажімо, якось не так хвостиком покрутив), спрогнозувала люту зиму.
Я зі скептицизмом до цього ставлюся. Науковці, звичайно, розробляють довгострокові прогнози, я дуже поважаю їхні зусилля, але ці прогнози ще вкрай недосконалі.
Прогнозам на який час можна безапеляційно вірити?
Найточніші прогнози — на добу, на три доби і тенденція на 5-7 діб. Все, крапка. Решта прогнозів – це дуже приблизна методика.
Фото: Facebook
Люди з нетерпінням очікують на ваші прогнози, особливо у соцмережах, бо вони дуже часто справджуються. Що допомагає вам бути точнішою, ніж Гідрометцентр та усі погодні сервіси разом узяті?
Я не можу сказати, що мої прогнози точніші. Як мінімум, ніхто не робив такої статистики. Думаю, у нас приблизно однакова результативність, адже ми користуємося одними джерелами.
Гідрометцентр іноді навіть використовує більше джерел, ніж я. Інше питання, що в них вкрай недостатнім є спілкування з користувачами. Можливо, саме це і робить мої прогнози такими очікуваними.
Апельмон — ваш почесний хвостатий співведучий. А прогнозувати він вміє?
Цей кіт особливий. Він дуже мудрий, і якщо довго дивитися на нього, починаєш вірити у те, що коти — це прибульці, яких відправили на землю, аби за нами спостерігати.
Фото: Facebook
Прогнозувати він не вміє, але на погоду по-своєму реагує. Коли високий атмосферний тиск, слабкий вітер і багато сонця — він, як правило, спить. А коли тиск падає і погода стає похмурою, він, навпаки, страшенно активізується, грається, ганяє по квартирі. І це все не зважаючи на свою комплекцію і поважний вік — 11 років.
Чим відрізняється прогнозування погоди в Україні та за кордоном? Чого нам, чи їм, не вистачає?
Прогноз погоди — це взагалі загальноземне поняття. У США, Великій Британії, Австрії, Казахстані, Монако, Литві чи будь-де прогнозують однаково, одними й тими ж методами. Атмосфера не має кордонів. Метеорологія — це, до речі, одна із небагатьох сфер, де обмін інформацією абсолютно безкоштовний.
Зовсім інше питання – інструментальна модернізація. Якщо Гідрометцентр кілька разів на добу видає по радіо прогноз із п’яти речень, погодьтеся, що користі від цього мало. Та і мало хто зараз слухає “брехунець”, з усією повагою та симпатією.
Чого нам ще не вистачає, так це системи оповіщення про стихійно небезпечні явища. Взяти хоча б руйнівний літній шторм під час фестивалю під Одесою.
Одні казали, що попереджали. Інші - що ніхто б при такій стихії нічого не зробив. Треті — що все сталось раптово. Деякі явища й справді виникають на невеликій території дуже раптово. Передбачити їх масштаб і наслідки вкрай важко, але в будь-якому випадку людей треба попереджати. Для цього й існують синоптики. Але дієвої системи попередження у нас практично немає.
Багато хто досі апелює до народних прикмет. Чи можна їм довіряти?
Кожна людина має право вірити в те, у що вона хоче. У нас свобода віри, в тому числі і синоптичної. Особисто я до народних прикмет ставлюсь скептично. Вони з тієї ж опери, що і народні цілителі. Якщо у вас дуже сильно болить зуб, то ніякі трави вам не допоможуть, зрештою ви підете до спеціаліста.
Фото "Наш Киев"
Існує чимало поширених міфів про погоду. Наприклад, про те, що вона до нас приходить з Москви. Звідки це взялося?
70 років радянської влади не пройшли безслідно. Звідки взявся цей міф? Найелементарніша шкільна логіка: північ — це холод, південь — це тепло. Похолодання, звичайно, приходить з півночі. Воно поступово йде з Арктики, опускається, проходить Московську область, досягає Сумської і Чернігівської областей, захоплює всю Україну.
Говорити, що похолодання приходить з однієї якоїсь точки — недоречно, бо Москва в синоптичному та географічному відношенні — просто малесенька крапка на карті. Тим паче, за статистикою, більшість наших погодоутворюючих явищ йде з Атлантики.
Чому виникає метеозалежність? Голови болять, старі переломи ниють…
Ми називаємо таких людей метеопатами. Я сама іноді страждаю від зміни погоди. Людина погано почувається не за якоїсь певної погоди, а при її зміні.
Наприклад, коли два тижні тривав високий атмосферний тиск, а потім приходить атмосферний фронт або циклон, і тиск різко знижується. Або була суха погода, а тут раптово підвищується вологість повітря. Чи різко знижується або підвищується температура. Ось на цих зламах і погіршується самопочуття.
А магнітні бурі — вони справді впливають на стан людей?
Магнітні бурі — це, звичайно, не зовсім в компетенції синоптика, але мене часто про це запитують, тому я стежу за ресурсами, де публікуються ці зміни, і можу про них повідомити. Але до синоптики це не належить.
Фото: Facebook
Наталко, ви киянка. За що любите рідне місто? Які місця вам найближчі?
Як і більшість з нас, я трохи поїздила по світу, і мені здається, що такої краси, як в Києві, нема ніде. Тут відчувається якась ідеальна життєва гармонія.
Думаю, що Київ будь-яку людину робить кращою. Краса просто не може не робити людину кращою, навіть десь на рівні підсвідомості, коли людина кожного дня зачіпається оком за бузок в Ботанічному саду, за краєвиди з Володимирської гірки, за Поділ, за Голосіївський ліс…
У вас, мабуть, чудова професійна пам’ять. Запам’ятали якісь роки з екстремальною погодою?
Якщо чесно, професійна пам'ять у мене така собі, але спогади, звісно, є. Найсильніше врізався в пам'ять сніг 2013 року. То був найсильніший снігопад за всю історію метеоспостережень у Києві. До речі, стався він 22 березня, якраз напередодні Всесвітнього дня метеорології.
На мою думку, саме з цього снігу почалась фантастична солідарність українців. Як люди тоді одне одному допомагали – це було неймовірно. І ми добре пам’ятаємо, що відбулося фактично через півроку після того.
До погоди багато хто ставиться як до чогось неважливого. Чи може неправильне прогнозування спровокувати масштабні негативні наслідки?
Я колись працювала в агрофірмі, вони орендували великі поля, вирощували там картоплю і виробляли чіпси. Коли я звільнялась, агроном мені розповів, що завдяки прогнозам погоди вони зекономили десятки тисяч доларів.
Наприклад, зібрали картоплю, але з поля ще не вивезли. Я спрогнозувала сильну зливу, картоплю прикрили і врятували врожай.
Так само якщо не попередити про сильний шторм на морі, можуть постраждати рибалки і ті, хто любить далеко запливати під час купання. Ну і якщо ви просто промочили ноги, це, звісно, не так страшно, але теж неприємно.
