Минув четвертий місяць повномасштабної агресії рф проти України. Війна стає все важчим як економічним, так і емоційним випробуванням для українців. У мирний час наш світогляд, звички, смаки та погляди на життя трансформуються поступово, в залежності від багатьох факторів та змінних. У воєнний же все змінюється блискавично, нерідко залишаючи глибокий відбиток на психіці.
Про те, як люди переглянули своє ставлення до моди, як красивий образ здатен завадити депресії та що з українським фешном станеться у майбутньому, ми поговорили з Мариною Хмеловською — психологинею, кармологинею, керівницею міжнародної освітньої онлайн компанії "Життя як чудо", організаторкою 37-ми фестивалей з психології та авторкою шести книг.
Війна це тяжкий економічний стан для країни. Здебільшого витрати населення припадають на критично необхідні товари. Проте більшість фешн-магазинів зараз працює і показує не набагато гірші цифри у продажах у порівнянні з довоєнним станом. Чим ви можете це пояснити з точки зору психології?
З точки зору психології це пояснюється тим, що люди, в яких були фінансові накопичення, трохи оговтавшись від ситуації, починають імпульсивно купувати те, на що не дозволяли собі витрачати гроші до війни.
Адже цей страшний злам у суспільному житті продемонстрував, що життя може обірватися у будь-яку хвилину, а ти так і не дозволив собі придбати вподобані колись окуляри іменитого бренду.
У тебе були гроші, ти щиро бажав це купити, та все ж відкладав цю ідею в довгу скриньку. А зараз в людей кардинально змінились пріоритети та на перший план виходять бажання, а не потреби. Звичайно, купувати дорогі речі зараз можуть дозволити собі лише ті, в кого були заощадження, в яких є фінансова подушка і на потреби, і на забаганки.
Гедонізм у воєнний час з точки зору психології пояснюється людським страхом перед тим, що ти не знаєш, куди може "прилетіти" і чи залишишся ти завтра живим.
На вашу думку, чи варто зараз витрачати гроші на нові речі, особливо коли мова йде про щось зовсім не необхідне?
Варто чи не варто, це особистий вибір кожного. Ми не маємо права стригти всіх під одну гребінку, і казати, що є правильним, а що ні.
Проте хочу зазначити, що однією з ознак здорової психіки, яка звільняється від стресу, є бажання людини придбати собі якісь не необхідні речі. Наприклад, якщо в мирному житті жінка раз на місяць дозволяла купляти собі прикраси та косметику, то з настанням війни в неї спрацьовує емоційна заборона на це. На перший план вона починає ставити лише товари першої необхідності – їжу, медицину.
А от коли, в неї вже з’являється бажання потішити себе, сходити в перукарню чи купити нову сукню, це означає що психіка оздоровлюється та звільняється від стресу.
Саме тому я б рекомендувала кожному, хто залишається в Україні та живе у більш-менш безпечних та спокійних регіонах, написати собі невеличкий список того, що він купував собі до війни, і що з нього може дозволити собі зараз. Звичайно ж, не за останні гроші. Це — чудовий спосіб внутрішньої боротьби зі стресом від повітряних тривог, обстрілів та стрічок новин. Це — початок шляху до відновлення свого психологічного здоров'я, яким воно було до початку війни.
У суспільстві зараз панує думка про те, що варто економити на собі, а зайві гроші передавати до фондів ЗСУ. Чим пояснюється ця ідея? Патріотизмом, емпатією чи відчуттям провини за те, що ми знаходимось у безпеці, а комусь на передовій значно гірше?
Насправді скільки є людей, стільки і мотивацій, і у кожного вона буде своя. У когось справді великий патріотизм, у когось синдром того, хто вижив. Як я питиму каву в кафе, коли хлопці на передовій сидять в окопах? Як я можу купляти собі новий одяг, коли у солдатів немає бронежилетів? Проте це також є деструктивним явищем, виснажливим для людини психологічно.
В нас, українців, споконвічно закладено архетип жертви. Нас з дитинства привчають ділитися, віддавати все найкраще, інколи навіть шкодячи собі. А от якщо ти цього не робиш — ти егоїст. Хоча навіть у багатьох релігіях прописано "віддай десятину, а решту лиши собі".
Багато людей зараз волонтерять, працюють на виснаження, не шкодуючи, витрачають свої як матеріальні, так і психологічні ресурси, і буквально заганяють себе в лещата стресу та депресії. Та кому від цього буде користь, коли ти ляжеш виснажений та спустошений? Ні людям, яким би ти міг допомогти, ні економіці країни, якій би пішли твої податки, вже не кажучи про твоїх близьких.
Тому, як на мене, я б радила не витрачати більше ніж 30% вашого бюджету на гуманітарні фонди. Адже психологічний стан напряму залежить від нашого фінансового. Питання "Чим заплатити за квартиру?" та "Що будуть завтра їсти мої діти?" — не ті, що дозволяють спокійно існувати та плідно працювати.
Слід пам'ятати про те, що наші бійці на передовій стоять саме для того, щоб ми не посипали голову попелом, щоб не впадали в депресію та не плакали з ранку до ночі, а щоб жили мирним, спокійним життям. Щоб у нас був психологічний та фізичний ресурс працювати кожен на своєму рівні, заради спільної перемоги.
Ті ж, хто самовіддано працює і не озирається на самопочуття та свій емоційний стан, в якийсь момент зламаються, адже людські ресурси не безмежні. І от тоді вийти зі стану апатії, безвиході та цілком негативного сприйняття того, що відбувається навколо, буде дуже важно.
Чи зміняться, на вашу думку, а, можливо, й вже змінилися смаки українців з моменту початку війни?
Безумовно, патріотизм – зараз провідна лінія українського народу, ми задаємо тренд на багато речей у світі! Це українська етніка: варто лише згадати, скільки світових зірок за останній час з’явилися на публіці у вишиванках. Це українська музика, і перемога на останньому Євробаченні не є винятком, адже і до цього українські мотиви Європа та світ зустрічали дуже зацікавлено. "Щедрик" Леонтовича — яскравий тому приклад. Це тренд на українські кольори, в усьому, що лише можна уявити! На цитати та афоризми воєнного часу — "Русский корабль, иди на х***".
І я впевнена, що ця "спрага" до всього українського буде лишатися ще дуже довго. Адже це процес відновлення культури та популяризації національної свідомості.
Чи здатен одяг впливати на емоційний стан людини та чи доречним є під час воєнного стану гарно вдягатися?
На мою думку, це безумовно так. Але мова іде лише про тих, для кого одяг у житті справді відіграє важливу роль, а не про людей, яким байдуже, у що вони вдягнуті та як саме.
Для більшості людей, а особливо жінок, одяг дійсно важливий елемент для психологічного здоров'я. Адже кожна річ несе певну енергію і впливає на наш настрій. Принаймні це стосується мене.
Можна провести такий собі тест, розкласти на ліжку декілька речей та, дивлячись на кожну, спитати себе: які емоції несе мені ця річ? Я відчуваю радість, душевний підйом, позитив чи розчарування чи апатію? Чи відчуваю я себе гарною у цій сукні?
І якщо якась з речей дає тобі радість, заряджає тебе, то потрібно цим користуватися та в умовах фонового стресу шукати ось такі, здавалось би, елементарні засоби боротьби з ним. Та відновлювати свої емоційні ресурси.
Бо зараз майже 70% українців страждають від стресу, що розвивається на тлі війни, і вже за декілька років, якщо вони з цим не будуть боротися, то 20% з них зіткнуться з набутим синдромом ПТСР (посттравматичного стресового розладу), а його надзвичайно складно лікувати.
Можливо, більшість навіть не замислюються про це та вважають, що психологічні проблеми зараз не на часі, та, на жаль, потім вони відгукнуться сторицею. Тому все ж таки краще попередити, а не лікувати згодом. І якщо гарний ансамбль з дібраними до нього аксесуарами та макіяжем здатні зробити вас хоч на йоту щасливішим, цим не варто нехтувати.
Оглядаючись на повоєнний період Другої світової війни, коли мода зазнала переродження, чи варто нам чекати такого ж витка в Україні?
Я не експерт в галузі моди, тому сказати напевно, які стилі чи течії зазнають свого розквіту, мені важко. Проте якщо дивитися з точки зору психології, то війна та її першопричини, звичайно, вплинуть на майбутнє формування суспільної думки.
Передусім це українська мова, яка довгий час вважалася, як би це дивно не звучало, необов’язковою для нашого суспільства. Це старовинна українська культура з її традиціями та спадщиною. Це фольклор та етніка, музика, мистецтво. Ми тривалий час дивилися та переймали закордонні тенденції та культуру, забуваючи про свою, більш давню та глибшу.
Так само з етнікою, в нас стане популярним мілітарі-стиль. І безмежна підтримка наших ЗСУ — тому зайвий доказ. Тренд на військові елементи в гардеробі, на кольори палітри хакі, на лаконічність і функціональність гардероба — з часом ми прийдемо до цього. Більш того, з’явиться попит на контрактну армію та армію в цілому, бо "бути військовим" звучить гордо.
Чи станеться в Україні діорівський New Look, як на мене, маловірогідно. Тоді, у мирній Європі, яку охопила Друга світова війна, зміна життєвого устрою, напевно, справді змінила свідомість людей. Але сьогодні, після 8 років війни та 3 місяців запеклого протистояння, нам навряд чи захочеться стразів та пір’я. Скоріш за все, в нас з’явиться тренд на Power girl та "Рембо", сильних, здорових та красивих дочок і синів своєї землі.
