Вася Байдак народився у Вінниці, але вже 4 роки проживає у Києві. У рубриці "Про Київ" cтендапер розповідає, де випити найсмачніший раф та чому його дратує комфорт Осокорків.
— Чи маєте ви улюблені кав’ярні, бари та заклади в Києві? Чому вони?
Переважно вони всі розташовані на Подолі. Якщо йдеться про кавʼярню, то це Mad Heads Coffee Roasters. Вони обсмажують каву, яку ти можеш одразу випити. У закладі неймовірна атмосфера, адже він розташований в індустріальній місцевості. Тобто ти пʼєш каву там, де вона народжується, і це неймовірно.
Ще одна хороша кавʼярня на Подолі — First Point.
Якщо солодощі, то раджу Namelaka. У закладі все смачне, але я найчастіше беру пташине молоко. Якщо хочеться поїсти, то обираю “Дилетант”.
Щодо барів, то є Talkies. Власники бару збирають гроші на ЗСУ. Я сам готував у них коктейлі, і вони дійсно смачні.
За межами Подолу обожнюю пити раф в Escobar Coffee Roasters. Це невеличка кавʼярня біля Жулян. Раджу одразу брати великий обʼєм кави.
— Уявіть, що в Київ вперше їдуть ваші знайомі. У які місця, на які вулиці ви б їх повели, щоб показати трушний дух міста?
Ми б одразу пройшлися Подолом та залізли б на Щекавицю, щоб подивитися на нього згори. Звідти б спустилися до автостанції [Поділ] і пішли б до Поштової, щоб піднятися на фунікулері та погуляти в парку. Прогулялися б центром, дійшли б до Золотих Воріт.
Далі ми б сіли у метро, щоб поїхати далеко від центру. Можливо, на Осокорки або Святошино, щоб показати Київ на контрасті. Наприклад, на Осокорках біля River Mall є спальний район, де багато однакових будинків з дивовижною атмосферою навколо. А по інший бік є багато природи — боліт, озер, лісу, пісків й очерету. А ще там є їжак у капелюсі.
— Назвіть улюблені місця та способи відпочинку в Києві.
Це Поділ або Труханів острів, де ми найбільше проводимо час. Там є листяний та сосновий ліс, озера.
На Подолі класно гуляти з кавою і дивитися на архітектуру, поки її ще повністю не знищила київська влада своїми тупими дозволами, про які кажуть “Ой, це не ми”. Або художники своїми муралами, бо місто перетворюється в якусь розмальовку-антистрес для Євгенії Фуллер.
— Я люблю Київ, тому що, і не люблю Київ, тому що…
Я люблю Київ, тому що тут живу. Я не люблю Київ, тому що я там жив. Мені було максимально важко жити у спальних районах — на Осокорках. Він зручний, бо там все поряд. Можеш висунути руку з балконом, а там вже ятка з продуктами. А можеш протягнути ногу і впертися у масажний салон, щоб тобі її помасажували. Проте через цей комфорт мені, навпаки, було там некомфортно. Там все є, тому мені було просто нецікаво.
Далі ми [з дружиною] переселилися на Поділ. Я однозначно люблю за нього весь Київ. Поділ теж комфортний, але не в стилі спальних районів. Там є супермаркети, тільки вони не впираються тобі в стіни. Та й люди на Подолі не поспішають. На районі багато творчих людей, фрілансерів. Звісно, часом бісить, що ти не можеш зайти в кавʼярню, бо там одні ноутбуки та люди з поважним виглядом у шарфах, які щось кричать про фільтр каву. Але цією людиною можу бути я, тому мені це навіть інколи подобається.
— Якби столиця була людиною, то якою?
Мені важко уявити цю людину, але скоріш за все це був би Біллі Мілліган (людина з розладом множинної особистості — ред.).
