Гурт MOLODI (Кирило та Ваня) родом з Маріуполя, але вже 5 років проживають у столиці. У рубриці “Про Київ” музиканти розповідають, де найсмачніші десерти в столиці та чому варто гуляти по Хрещатику, навіть якщо це видається зашкваром.
— Чи маєте ви улюблені кав’ярні, бари та заклади в Києві? Чому вони?
Кирило: Найчастіше ходжу їсти в Пузату Хату, тому що там дешево й смачно. А за кавою — у f202. Вона знаходиться біля студії, тому в певний період я ходив туди по три рази на день. Найсмачніші десерти беру в Milk Bar або “Міністерстві десертів”.
Ваня: Я найбільше люблю кав’ярні, які знаходяться прямо біля нашої студії — f202, Blur, Honest Coffee Bar. Я, мабуть, не надто вибагливий у каві. Для мене головне — щоб було зручно за розташуванням, комфортно й адекватно за ціною.
Щодо закладів, це Negroni bar — класне, атмосферне місце, де ми часто зустрічаємось із великими компаніями друзів. Також вільний простір Entropy — особливе місце. Саме там ми презентували кліп на пісню my sea, з якою зайняли друге місце на Нацвідборі Євробачення. Ми зібрали найближчих друзів і колег, розповіли нашу історію як гурту й показали наймасштабніше відео за всю нашу карʼєру.
— Уявіть, що в Київ вперше їдуть ваші знайомі. У які місця, на які вулиці ви б їх повели, щоб показати трушний дух міста?
Кирило: Я б точно радив їхати до Києва навесні. Бажано — теплою весною, коли вже можна ходити без курточки, але ще не настало спекотне літо. Це ідеальний час, щоб прогулятись Хрещатиком. Так, це звучить банально, але мені справді подобається весняний і літній Хрещатик: коли цвітуть каштани, багато усміхнених людей, музиканти виходять на вулиці й грають — відчувається, що місто живе.
Обов’язково б повів на Арку свободи українського народу, де восени ми провели наш перший благодійний вуличний концерт. Далі ми б прогулялись через площу на скляний міст. Там завжди багато людей, всі щось фотографують, галасують, сміються.
Ще — Андріївський узвіз та Пейзажна алея, звідки відкриваються дуже красиві краєвиди.
Ваня: Я б прогулявся Пейзажною алеєю, а також Золотими воротами під час заходу сонця — там завжди багато хіпстерів. Це місця, де видно, чим дихає молоде покоління.
— Назвіть улюблені місця та способи відпочинку в Києві.
Ваня: Мені, мабуть, найбільше подобається просто гуляти. Пройтися пішки по центру Києва — від парку Шевченка до Пейзажної алеї, а потім, можливо, спуститися до Контрактової. Якщо є настрій — піднятися назад на фунікулері.
Кирило: Мені дуже подобається проводити час на Трухановому острові. Особливо навесні, коли теплішає — можна взяти плед, щось смачненьке й влаштувати невеликий пікнік. Там завжди спокійно й затишно, можна просто відпочити й перемкнутись.
Також люблю ходити на ВДНГ, коли починається фестивальний сезон. Там завжди святкова атмосфера, музика, смачна їжа й напої.
— Я люблю Київ, тому що, і не люблю Київ, тому що…
Кирило: Я люблю Київ за те, що це місто можливостей — ми переїхали сюди саме через це. Я маю на увазі не лише прагматичні речі, типу роботи чи кар’єри. Тут є все, щоб наповнитися — емоційно, творчо, професійно.
Ще люблю Київ за його масштаб. Це велике місто з широкими вулицями. Мені цього бракувало в Маріуполі, де все більш компактне.
А не люблю Київ за темп. Тут дуже важко встигати. І не тільки через затори чи логістику…
Ваня: Люблю Київ за його енергію, за людей, за постійний рух і розвиток. Це місто ніколи не стоїть на місці — воно завжди рухається вперед і змушує тебе теж не зупинятися. Київ занурює тебе в такі умови, де потрібно щось вигадувати, шукати рішення, щоб жити тут на гідному рівні. Це може бути складно, але водночас і дуже мотивує.
А не подобається, мабуть, за паркування — точніше, за їхню відсутність, і за постійні затори.
— Якби столиця була людиною, то якою?
Кирило: Як на мене, Київ був би активним, трохи імпульсивним хлопцем. Йому вже десь під тридцять — ще молодий, але вже досвідчений. З одного боку — загадковий, з іншого — дуже відкритий. Він не стоїть на місці й не дає стояти іншим. Він завжди кудись поспішає та живе за власними законами, у своєму всесвіті.
Ваня: Це була б гарна людина, яка вміє справити враження. Але при цьому в її образі є певна хаотичність — ніби з почуттям смаку все ок, але іноді щось не стикується. Наприклад, старовинна вишиванка в поєднанні з яскравими, модними, але надто строкатими джинсами. На руках — рукавички, на ногах — чоботи, на обличчі — окуляри. І ще ця людина постійно запізнюється. Але ти їй це пробачаєш — бо вона така харизматична й цікава, що без неї вже не уявляєш свій день.
