KHAYAT (Андрій Хаят) — цьогорічний учасник Нацвідбору на Євробачення. Музикант живе у Києві 10 років, і попри те, що сумує за рідним домом на Кіровоградщині, почуває себе в столиці своїм — адже Київ прийняв його і дав зрозуміти свою цінність.
Сьогодні KHAYAT живе у Соломʼянському районі й щодня відкриває там для себе щось нове. Напередодні відбору на Євробачення, у рубриці “Про Київ” музикант розповідає, чому не любить заклади, де намішані різні кухні, та за що обожнює Труханів навесні.
— Чи маєте ви улюблені кав’ярні, бари та заклади в Києві? Чому вони?
Їжа, напевно, моя найбільша спокуса і гріх. Якщо зараз почати перераховувати всі улюблені заклади, то це буде дуже довгий список. Але якщо назвати ті, де я буваю найчастіше, то це TC Pizza, Paul, Mates, “У Хань” та Milk Bar.
Якщо глянути на цей перелік, то майже всі місця пропонують щось конкретне й особливе, а від того якісне. Саме за це я їх і люблю. Заклади, де в одному меню є борщ, хумус та суші, — не про мене.
— Уявіть, що в Київ вперше їдуть ваші знайомі. У які місця, на які вулиці ви б їх повели, щоб показати трушний дух міста?
В першу чергу, я б обходив з ними все навколо Золотих воріт (Рейтарська, Ярославів вал тощо), бо там абсолютно мій вайб. Звідти ми б рушили по Андріївському узвозу вниз до Контрактової.
Я люблю старе місто, в якому ми інтегруємо своє сьогодення. Тому я не водив би людей по кафешках Хрещатику чи великим ТЦ — бо це кліше Києва.
— Назвіть улюблені місця та способи відпочинку в Києві.
Прогулянки моє все. Парк Шевченка, Пейзажна Алея, Поштова площа, фонтан біля Оперного театру, Андріївський узвіз — це локації, які ніколи не набридають. Буває таке, що коли є час зранку, я можу декілька днів підряд ходити в одні й ті самі місця.
Ще люблю навесні брати самокат і кататися по Трухановому острову. Тоді все тільки починає прокидатись від зимового сумбуру. Через це я зазвичай ловлю простуду, але в цьому є якийсь вайб дитинства. І це надихає.
Ледве не забув! Моя улюблена тема — літники. Це якесь абсолютно інфантильне захоплення: сидіти пити каву і просто слідкувати за тим, як живе місто.
— Я люблю Київ, тому що, і не люблю Київ, тому що…
Я люблю Київ, тому що це місто диктує свій ритм і надихає незалежно від того, який в тебе день. Воно мотивує бути живим, і це дивовижно, як на мене.
Єдина річ, яка мене реально засмучує у Києві — коли я бачу, як деякі фрагменти старого міста спотворюються вуличною писаниною. І ніхто нічого з цим не робить. Так, десь це може бути влучно, але між артом і вандалізмом також є межа.
— Якби столиця була людиною, то якою?
Думаю, що це була б характерна та вольова особистість, яка чітко знає, що їй потрібно та ставить свої умови. Тим не менш, це мрійлива людина, яка відкрита до нового.
