Два київських мотоцикліста, Леонід та Руслан, майже повністю ламають стереотипи про байкерів. Вони не літають на неймовірних швидкостях та не носять шкіряні куртки з логотипом групи KISS на спині. Вони є звичайними учасниками дорожнього руху, які пересуваються на двох колесах замість чотирьох. Ми поговорили з ними про ставлення до мотоциклу, відповідальність на дорогах та місце жінок в українській мототусовці.
Про ставлення до мотоциклу
Байк – це як ліки від буденної депресії. Коли ти сідаєш на нього, коли рушаєш і розумієш, що ти деякий час будеш за кермом, це окриляє. Ти керуєш ним. Ти сконцентрований на цьому і це просто круто.
На мотоциклі в тебе набагато ширша панорама. Ти набагато більше бачиш і насиченіше сприймаєш. Коли їдеш за містом, наприклад, хороша сонячна погода. Пряма дорога. І ця панорама перед тобою – небо, річка, пташки. Це неймовірно гарно. На автомобілі це сприймається не так, бо в тебе огляд обмежений.
Проте, звісно, слід розуміти свою відповідальність і не сприймати байк, як щось романтичне. Якщо ти виїжджаєш на дороги загального користування, то ти вже несеш відповідальність не тільки за себе, ти вже є учасником дорожнього руху і можеш своєю помилкою нашкодити іншим.
Про різницю між мотоциклом та автомобілем
Мотоцикл — це не дешевше, ніж автомобіль. По-перше, безпека. Нормальне екіпірування коштує нормальних грошей. Шолом доларів 300, штани з курткою теж доларів 300. На всі частини тіла, які можуть постраждати під час падіння, є захист. Загалом екіпірування обійдеться мінімум в тисячу доларів.
Також це не легше за автомобіль, де в чому навіть важче, вимагає більше уваги. За мотоциклом треба слідкувати – це транспорт підвищеної небезпеки. Якщо ти його десь не доглянув, то потрапити на ньому в халепу дуже просто. Це все може вилитись в поламані ребра, руки та ноги.
Мотоциклісти зазвичай більш технічно підковані, ніж автомобілісти. Бо коли щось стається, то тебе ніхто відбуксирувати не зможе, треба по можливості самому виявити поломку і усунути її, або викликати евакуатор, що дорого і не завжди зручно.
Про конфлікти з автомобілістами
Кожного дня буває таке. Автомобілісти почуваються більш захищеними, вони частіше відволікаються на телефон, куріння, ще щось, можуть не слідкувати за дорогою. Можуть не вмикати покажчик повороту. Ми, мотоциклісти, рухаємось швидше, і через це часто потрапляємо в аварійні ситуації.
Часто мотоциклісти дійсно винні в аварійних ситуаціях. Я, наприклад, розумію, що часто буваю неправий в тому, що мені не дали дорогу, або не помітили під час перестроювання на дорозі. Мене просто не було видно – я був або за іншим автомобілем, або рухався надто швидко. Справа в тому, наскільки уважні і відповідальні всі учасники дорожнього руху.
Коли ти на мотоциклі, ти маєш не тільки бачити, що зараз відбувається, а й передбачати те, що буде через кілька секунд.
Про байкерські клуби
В Україні і зокрема в Києві є купа мотоклубів, на будь-який смак. Якщо ти вступаєш в мотоклуб, ти маєш свої обов’язки. В кожного клубу є свій устав, свій президент. Байкерський клуб – це і є сім'я з різних людей, цим треба жити.
Клубів дуже багато. Вони створюються зазвичай по інтересам, по політичним переконанням, за марками байків, та ще за купою всього. Є навіть жіночий мотоклуб, де тільки дівчата, називається «Валькірії».
Вступати в клуб не обов’язково, ти можеш бути фрірайдером, як ми. Ми в жоден клуб не входимо. Крім того, потрапити в клуб не просто, туди не кожного візьмуть. Треба подати заявку, а потім керівники клубу вирішуватимуть, брати тебе до нього чи ні.
Про жінок та неординарних байкерів
Жінок серед байкерів наразі досить багато. При чому, ця прогресія спостерігається з недавніх пір. Вони були і раніше, але зараз все більше і більше дівчат самі сідають на мотоцикли та їздять. У відсотковому співвідношенні приблизно 20% жінок.
Є також байкери-пенсіонери. Є один чернігівський байкер, його всі називають просто Іванич. Йому вже за 70, але він злазити з мотоцикла не планує. Є навіть така фраза, що «люди на мотоциклах не старіють, а покриваються хромом».
Про байкерські «тусовки»
Наймасштабніший мотофестиваль – це «Тарасова гора». Він міжнародний, проводиться в перші вихідні літа. Там збирається сила-силенна мотоциклістів. Найкрутіше – виїзд всіх мотоциклістів з бази на могилу Тараса Шевченка в Канів. Це 60-80 кілометрів в одну сторону і це кількакілометрова колона мотоциклістів, яка налічує кілька тисяч байків.
Також кожного року проводиться відкриття і закриття мотосезону. Більшість мотоциклістів взимку не їздять, бо для цього треба спеціальне екіпірування, техніка. Та і, в принципі, це не дуже приємно, холодно, ще і не безпечно.
Сезон, як правило, відкривають у квітні і закривають в листопаді. Кілька сотень байкерів зустрічаються та проїжджають колоною по місту. Закінчується все як правило в якомусь закладі концертом та святкуванням до ранку.
Читайте також: «Київ доступний. Де в столиці шукати інклюзивні місця»
