Це різноманітна професія, яка дозволяє отримати безліч різних досвідів. А, враховуючи українську специфіку, це ключ до багатьох дверей та можливостей. Головне — вчасно зорієнтуватися, зрозуміти, що тобі потрібно від життя. І тоді ця професія виштовхне тебе туди, куди ти сам забажаєш (звісно, якщо журналістика — не самоціль, але «ідейних» журналістів я зустрічаю все рідше і рідше).

Про свій вибір я не жалкую. Якби не журналістика, я впевнений, що мав би на порядок гірше розуміння стану речей в країні та світі.

Я став журналістом, тому що дитиною вважав, що це люди, які постійно мандрують світом й іноді щось десь пишуть/знімають. Я прагнув саме цього, але за час, поки я ріс і вчився, професія сильно змінилася. Зараз журналістом може стати кожен, освіта не обов’язкова. Нехай це стане лайфхаком для читачів-підлітків: якщо хочете в журналістику, вчіться на когось іншого, щоб мати запасний варіант. А в редакцію вас все одно візьмуть, бо вимоги для старту дуже невисокі.