Цього місяця київські підмостки готують для глядачів справжній емоційний коктейль: голографічні спецефекти у "Жінці в чорному", політичне кабаре за Брехтом, інтимні сповіді Мерилін Монро та напружені детективні розслідування у Буськовому Саду.
Зібрали вистави, які варто подивитися у київських театрах у квітні.
Київський академічний театр “Золоті ворота”
Ундіна (7 квітня)
Ніжна та щира Ундіна, втілення природи, закохується в лицаря Ганса, який заради неї кидає свою наречену. Між ними спалахує пристрасть, а Ундіна отримує право жити серед людей. Однак умовою їхніх стосунків є вірність Ганса: якщо той зрадить Ундіну, то загине.
Вистава є переосмисленням міфу про русалку, яка, невинна і чиста, зустрічається з людським світом болю, зрад та брехні. Таким чином автор оригінальної п'єси Жан Жироду досліджує, чи може істота з іншої реальності вижити серед людей.
Brecht.Cabarett (22,23 квітня)
Це музична політична сатира режисерки Оксани Дмітрієвої, що досліджує життя тилу під час війни. Сюжет базується на п'єсі "Барабани вночі", розповідаючи про солдата, який повертається з війни у місто, що його не чекає. Це роздуми про те, що війна не закінчується остаточно, а "розгульне життя тилу" є абсурдним на тлі трагедії.
Театральний простір "CULT"
"Хто мене врятує" (10 квітня)
Це вистава за п'єсою "Голоси в голові" сучасної української драматургині Оксани Маслової. Пізня ніч, одна кімната, одна дівчина — і цілий хор голосів у голові, які не збираються мовчати. Бо кожен знає краще, кожен тягне в свій бік, кожен має що сказати тут, зараз, саме в цю ніч. Тоді, коли вона найменше хоче слухати.
Один голос знущається, інший намагається захистити, третій плаче десь у кутку, а хтось невідомий із глибини свідомості — тягне за собою. Багатоголосий хор то рятує, то душить, то зникає — як зрозуміти, чи вони взагалі існують? Вистава про ті найтемніші години перед світанком, коли тіло відмовляється дихати, а розум — зупинятися.
"МОНРО. Інша сторона слави" (27 квітня)
"МОНРО" — це вистава, яка розриває міф. Тут немає глянцю — лише нерв, правда і оголена душа. Світ, який обожнює тебе і знищує водночас. Любов, яка рятує і травмує. Слава, яка дає все і забирає тебе. На сцені — боротьба двох жінок в одній: Норма Джин vs Мерилін Монро.
Але це не історія про поразку. Це історія про вибір. Про силу прийняти себе — з усіма страхами, тріщинами і світлом. Бо іноді, щоб вижити, потрібно не зникнути... а навпаки — наважитися сяяти ще яскравіше.
Молодий театр
"Чи одружиться нарешті Фігаро?" (16, 28 квітня)
Це театральний карнавал, де замість серйозної класики чекає барвистий фарс-мажор у двох діях. Режисер Григор Мане взяв сюжет Бомарше, як мозаїку, й склав із нього свою іронічну, несподівану історію — з гумором, перипетіями й добрячим театральним запалом.
Сцену перетворено на лабіринт — буквально і метафорично. Фігаро одночасно намагається догодити Сюзанні, викрутитися перед Фаншеттою і не загубитися між репліками Марселіни.
Усе це — під акомпанемент тонкого гумору, барокових костюмів, вишуканої сценографії та акторської гри, де кожна репліка — як удар дзвону: точно та з відлунням. 
"Зілля" (18,19 квітня)
Це вистава за повістю Ольги Кобилянської "В неділю рано зілля копала". Гонорова і красива, мов русалка, Тетяна покохала Гриця — спраглого до свободи парубка, який надто впевнений у своїх чарах. "Стережися, Тетяно! Бо хто, донько, любить, той не раз і губить!" – попереджає її стара ворожка Мавра. Та хіба закохані слухають порад. Тетяна очікує сватів від Гриця, не підозрюючи, що він уже має наречену Настку. "Жаль одну покидати, а шкода і другу лишати", — зізнається хлопець старому циганові...
Театр ім. Лесі Українки
"Свої" (14 квітня)
Це не звичайний драматичний детектив — це гра на виживання та людяність. 1944 рік. У занедбаний кінотеатр окупованого містечка Словакії кидають десятьох жителів міста. Вони не здогадуються, чому тут саме вони і що чекає їх на ранок. Спочатку здається що порятунок неможливий, але згодом всі розуміють що шанс є. Але це тільки початок історії. Згодом прокидаються підозри, зневіра і страх.
Дія будується як ланцюг вибухових та несподіваних обставин, у світлі яких кожний персонаж постає в очах інших зовсім не тим, ким його вважали до цього. Драматизм дії загострюється з кожним новим відкриттям. Що приховує кожен з доброзичливих сусідів? І чи доброзичливі вони?
Варшавська мелодія (8, 24 квітня)
Ця вистава — історія кохання, світлого, зворушливого, трохи сумного. Випадкова зустріч у повоєнному місті. Він — колишній фронтовик, який став студентом і вивчає виноробство. Вона — польська дівчина, майбутня співачка, яка навчається у консерваторії. Ця зустріч переросла в міцні, теплі, взаємні почуття. Незабаром щаслива розв'язка, але... радянська влада вирішила інакше: вийшов Указ про заборону в СРСР шлюбів з іноземцями.
Мине багато років, перш ніж Віктор і Гелена зустрінуться знову — у кожного своє життя, своя родина. Спогади про першу зустріч — живі й бентежні, але безглузді умовності неможливо подолати, через політичні, культурні, етнічні обставини. Вони заважають героям піднестися над сутністю буття, розпочати все спочатку, поєднати свої долі і стати щасливими.
Театр на Подолі
Цар Едіп (24 квітня)
П’єса "Цар Едіп" написана в V столітті до нашої ери та вважається еталоном трагедії. До неї зверталися упродовж усієї історії становлення театрально мистецтва, трансформуючи сюжет відповідно до соціального контексту.
Дія починається із візиту жерця до царя — Едіпа. Прохачі молять правителя зупинити чуму, мор і нещастя, котрі переслідують громадян. За порадою правитель звертається до оракула: Фіви страждають через гріх убивства — невідомі позбавили життя минулого царя і лишилися непокарані.
П’єса є також одним із перших детективів в історії. Оскільки рушій сюжету головний герой, який як відповідальний правитель, мусить позбавити свою державу від напасті — знайти та покарати вбивцю.
“Жінка в чорному” (30 квітня)
Це театральна адаптація відомого роману Сьюзен Гілл від Стівена Маллатратта "Жінка в чорному". Театр на Подолі готує ексклюзивний спектакль із вражаючими спецефектами, що змусять повірити у надприродне. У новій виставі будуть голограми, світлові ефекти, неочікувані сценічні рішення та чітке відчуття присутності чогось потойбічного.
Режисером та художником вистави став головний художник Німецького фестивалю з десятилітнім досвідом роботи з театральними технологіями Андреас фон Шліппе.
Дикий театр
"Жуй. Ковтай" (14 квітня)
Це історії про людей і їжу. Когось вона рятує, хтось її обожнює, а когось вона може вбити. Вистава розповідає історії декількох героїв. Історія продавчині в генделику, яка мріє схуднути, бути багатою і щоб її помітив хазяїн закладу, української родини, яка вперше їде за кордон на відпочинок у форматі "олінклюзів" та історія про те, як нелегко бути хорошим онуком, і виконувати бажання своїх родичів.
"Я бачу, вас цікавить пітьма" (24, 25, 27, 29 квітня)
Психологічний трилер розповідає про кримінального психолога Андрія Гайстера, який вирушає в селище Буськів Сад розслідувати зникнення дівчинки. Прибувши до селища, він стикається з байдужістю жителів, які не переймаються ні пошуками дівчинки, ні загрозою з боку таємничого маніяка на прізвисько Звір, ні тим, що якісь сили перешкоджають усім спробам вибратися села.
Театр на Лівому березі
Самотній Захід (21 квітня)
Дія "Самотнього Заходу" відбувається у Коннемарі, на заході Ірландії. Дві рідні людини, Вален та Колмен, які живуть в одному будинку, вважають неможливим співіснування без постійних суперечок на найпростіші теми. Їхнє співіснування — суцільна черга конфліктів. Але отець Велш, місцевий молодий священник, готовий спробувати примирити братів, перш ніж їхні дрібні сварки переростуть у криваву бійню ідеологій.
"Самотній Захід" — це складний, похмурий і неймовірно зворушливий твір, в якому магічним чином переплітаються біблійські міфи, сучасні реалії буття, рефлексії, питання сім’ї, віра, дослідження життя і смерті, гумор та самотність.
Кавказьке крейдяне коло (18 квітня)
Це сміливе, сучасне прочитання брехтівської притчі про жінку, яка не боїться зробити крок назустріч долі. На сцені, сповненій живої музики, співів і потужної акторської енергії, зіштовхуються два світи: жагуче прагнення до життя та тиша внутрішнього спустошення. Що переможе? Відповідь, як завжди, у глядацькій залі.
