Українська столиця – одне з небагатьох великих міст країни, де немає пішохідних вулиць для прогулянок, розваг, культурних та політичних подій, тощо. У Львові є звільнене від автівок Середмістя, у Чернівцях – вулиця Кобилянської, у Одесі це Дерибасівська, у Луцьку – вулиця Лесі Українки, у Сумах і Тернополі – по дві паралельні пішохідні вулиці в центрі міста. І таких прикладів – десятки. У Києві ж лише Андріївський узвіз є таким номінально, але режим пішохідної зони тут все ще порушується. Наш центр розділений навпіл широким Хрещатиком, який у робочі дні неможливо перейти, не спустившись під землю. І хоча по обидві сторони центральної вулиці є осередки міського культурного життя та дозвілля, вони не мають шансів на подальший розвиток без статусу пішохідних вулиць. Ми вирішили показати вам ці місця та проілюструвати, як би вони виглядали звільненими від авто.
Вулиця Шота Руставелі
Найбільше, що вражає на Шота Руставелі – це велика кількість літніх майданчиків кафе та ресторанів, що знаходяться поряд з припаркованими автівками. Таку картину можна спостерігати вздовж всієї вулиці.
Звільнивши Шота Руставелі від автомобілів і залишивши тут лише смугу для громадського транспорту, місто отримає один з найбільш жвавих та популярних променадів. Кінотеатр, кав’ярні, заклади національних кухонь будуть приваблювати ще більше киян та туристів, якщо прогулянкам та спілкуванню за чашкою кави не будуть заважати автомобілі по обидва боки вулиці.
Вулиця Велика Васильківська (від площі Льва Толстого до вулиці Павла Скоропадського)
Щодо створення тут пішохідної зони існує напівфантастична ідея – автомобільний транзит пустити під землею, там де зараз знаходиться торговельний центр «Метроград», а на вулиці зробити широкий променад з цивілізованою вуличною торгівлею. Враховуючи наявність великої кількості кав’ярень, магазинів і ресторанів та популярного фестивального кінотеатру «Київ», цей відрізок є ідеальним для пішохода. Крім того, зовсім поряд знаходиться один з найпопулярніших громадських просторів міста – вихід зі станції метро «Площа Льва Толстого», де щодня призначають зустрічі та проводять вільний час тисячі киян.
Бессарабський провулок
Цей невеличкий відрізок вулиці, мабуть, найбільше потребує термінової пішоходизації. Кількість людей, які оминають незручний підземний перехід та перебігають через Бессарабський провулок, вимірюється тисячами щодня. Якщо вам потрібно на Хрещатик, Бессарабський ринок, у Пінчук Арт Центр чи на вулицю Басейну, ви неодмінно будете перебігати там дорогу. Зараз провулок використовується, переважно, як парковка для тих, хто не може проїхати півкварталу до підземного паркінгу у ТЦ «Арена-Сіті». Натомість пропонується звільнити Бессарабський провулок від автівок та зробити його зручним для пішоходів, які вже зараз є основними користувачами цього простору. Нещодавно цей відрізок вулиці перекрили на вихідні в рамках експерименту.
Вулиця Ярославів Вал
Вулиця знаходиться у історичному центрі Києва, Верхньому Місті. Поряд Софія Київська, Пейзажна алея, Золоті Ворота і Театр опери та балету. На самій вулиці розміщено багато культурних закладів і посольств, офісів міжнародних компаній, кафе та ресторанів, знаменита булочна «Ярослава», готель міжнародної мережі. А також шедеври архітектури, зокрема караїмська кенаса авторства Городецького і «замок барона Штейгеля». Крім того, на цій вулиці завжди активний пішохідний транзит.
Київські активісти вже неодноразово висловлювали свої ідеї щодо пішоходизації Ярославового Валу. Окрім очевидного розташування тут літніх майданчиків кафе, місць для сидіння, збільшення кількості зелених насаджень, на вулиці можна було б проводити міжнародні культурні фестивалі у співробітництві з культурними відділами посольств, що знаходяться у цьому районі, а також міжнародними компаніями.
Вулиця Сагайдачного
Наразі половину вулиці звільняють від автівок на вихідні, але роблять це неефективно. У 2000-х роках Сагайдачного теж перекривали на вихідні. А все тому, що це найжвавіша вулиця квартального Подолу з цікавою архітектурою межі ХІХ-ХХ століть, великою кількістю ресторанчиків та магазинів. Також вона є транзитною для тих, хто хоче з Поштової площі потрапити на Контрактову та навпаки.
Варто зазначити, що для звільнення Сагайдачного, й Подолу загалом, від зайвого автомобільного трафіку було розширено Дніпровське шосе та побудовано естакади. Існує декілька варіантів поступового створення тут пішохідної зони, які можна змоделювати, а найбільш прийнятний – реалізувати. Цікаво, що у 2015 році був проведений архітектурний конкурс на благоустрій Контрактової площі, де також пропонувалось розробити проект і для частини Сагайдачного. Переможці запропонували зробити тут мощення з фірмової київської жовтої цегли – клінкеру, посадити дерева та дозволити встановлювати літні майданчики на частині пішохідної зони.
Наскільки реально і вигідно створювати пішохідні вулиці в Києві?
Директор компанії «А+С Україна», яка розробила для Києва транспортну модель міста, Дмитро Беспалов переконаний, що перекриття центральних вулиць – це виключно політичне рішення адміністрації. Наприклад, в європейських країнах створення пішохідних центрів міст – це частина концепції обмеження користування автомобілем. Беспалов стверджує, що змоделювати зміни у дорожньому русі в Києві можна досить легко, крім того місту це обійдеться недорого – 500-1000 євро за одну вулицю. Але перед цим має бути ухвалене принципове рішення КМДА рухатись в напрямку де-автомобілізації центру та поліпшення екологічної ситуації в місті, яка щороку стрімко погіршується – цього літа вже можна було спостерігати сухий смог у Києві. І без певних обмежень для автівок ситуація кращою не стане.
Окрім явних потреб у створенні пішохідних вулиць з точки зору покращення якості повітря у центрі, також є зиск і з боку розвитку міської економіки. Пішохідні зони приваблюють містян та туристів для прогулянок та променадів. Тут можна розміщувати заклади харчування та магазини, влаштовувати концерти та виставки просто неба, продавати сувеніри і вуличну їжу. У бізнесів на вулицях, які перекривають і перетворюють на пішохідні зони, в усьому світі спостерігається збільшення кількості клієнтів. Справа в тому, що якщо людина не їде вулицею на автівці, а гуляє пішки, у неї завжди більше часу аби прийняти спонтанне рішення і зайти у кафе чи магазин. А поліпшення економіки, в свою чергу, веде до збільшення кількості робочих місць та надходжень до міського бюджету у вигляді податків.
Наприклад, у британському дослідженні, зробленому громадською організацією Living Streets, стверджується, що благоустрій вело-пішохідних зон може збільшити кількість покупців та торгівлі до 40%. А у порівнянні з іншими видами інвестицій у транспортні проекти, саме створення інфраструктури для пішоходів та велосипедистів дає найбільше повернення інвестицій, а продажі у сфері рітейлу збільшуються до 30%. Тому якщо ми хочемо жити в успішному місті з чистим повітрям – мусимо створювати пішохідні зони.
Усі ілюстрації: Олександра Степаненко
Джерело: Хмарочос
