Кожного року напередодні Хеловіну в суспільстві починаються запеклі суперечки про те, чи допустимо віруючим людям святкувати таке "бісовське" свято. Своєю думкою про це поділився в своєму блозі протоієрей Євген Заплетнюк.
1. Ви маєте знати, що в час культу споживацтва нас чекає неймовірна кількість нових, суто комерційних свят. Ні День святого Валентина, ні Хеловін чи навіть комерціалізація Різдва (о Боже!) з його безмежними знижками на все на світі не мають нічого спільного з релігійним і навіть із антирелігійним життям людини. Це просто речі, які створені для отримання прибутків. І не більше. Мені здається, не варто вплутувати тут ні добрі сили, ні злі. Хоча нашкодити може все.
2. Злі сили – це реальність така ж сама, як сили добра. Однак їхнє типове зображення в мистецтві доволі хибне. Внутрішньо вони дійсно чорні, рогаті та страшні. Все ж майте на увазі, що для того, щоб ви почали служити злим силам, вони мають виглядати зовсім по-іншому, ніж смердючі цапи з брудними ратицями. Я просто впевнений у тому, що сатана пахне гарними дорогими парфумами, носить коштовні запонки й білосніжну сорочку. Біблія прямо каже, що сатана прикидається "ангелом світла". Відрізнити його від ангела Божого нецерковній людині неможливо. У наш час диявол не боїться відвідувати храми, і навіть може зайти у вівтар. Він усюди свій. І чомусь я думаю, що робити це при наявності копит і рогів йому не дуже зручно. (На дозвіллі погугліть, хто не бачив, картину Глазунова "Христос і антихрист" і добре подумайте про її зміст).
3. Деякі люди, навіть так звані "церковні", переконані в тому, що діти, які весело зустрічають Хеловін, – дияволопоклонники. Безумовно, люди, які захоплюються служінням дияволу, є всюди. Всюди, де існує диявол і де існують люди. І вже напевно, вони є там, де святкують Хеловін. Однак особливої впевненості в тому, що серед дітей, які вимагатимуть у вас цукерки в обмін на життя, сатаністів буде більше, ніж у місцевій спілці філателістів, у мене явно немає.
4. Сатана любить ставати причиною реальних суперечок. Очевидно, йому більше до вподоби не те, що діти чіпляють собі ріжки і сміються зі злих сил, а те, що дорослі без почуття гумору ведуть реальні війни за чи проти цього святкування. Він бачить, що лише фанатики до нього ставляться з максимальною увагою. І йому це страшенно до вподоби. Правду кажучи, йому дуже важливо, щоб наступна проповідь вашого священника була не про Спасителя Ісуса Христа, а про диявола і про Хеловін. Поганого безкоштовного піару не буває, чи не так?
5. Найбільша шкода від Хеловіну не релігійна, а культурна. Очевидно, що більш здорові, довершені переконання завжди прагнуть поглинути собою менш вірні та значні. Пригадайте веселі святкування на "збитошного Андрія". Наші завжди добрі та дотепні розваги сьогодні несправедливо забуті, віддаючи кубок першості всіляким Хеловінам і Валентинам. Тож, оскільки наші рідні, національні святкування аналогічного змісту зникають, а чужоземні з’являються, це означає, що ми стали слабкими й майже готові капітулювати як окрема нація. Ось чого треба боятися.
6. Ще маю вам сказати, що різниці між чортами на Хеловін і чортами з українського вертепу (чи з інших подібних обрядів) немає жодної. Вони в обох випадках ясно представляють злі сили, а при цьому немає ніякого значення зміст сценарію, за яким вони виступають. Тож якщо одні й ті самі люди категорично відхрещуються від чортів Хеловіну, а чортів із вертепу приводять навіть до храму Божого, в них явні проблеми не лише з почуттям прекрасного, але й із логікою. Хоча, безумовно, українські чорти значно патріотичніші та серцю миліші.
7. Батьки, які забороняють нині своїм дітям вирізати очі з гарбузів саме з релігійних мотивів, мають проявити свою християнську послідовність і почати, нарешті, розвивати своїх дітей іншими, корисними для душі та тіла речами. Вечір Хеловіну – це чудова нагода згадати про те, що батьки – це не лише джерело вічного стресу та неврозів для дитини, але й найближчі для них люди на планеті. За це високе та почесне звання треба боротися не ремнем, а обіймами та своїм "згаяним" на них часом. Не крадіть у дітей дитинство. Дозвольте їм гратися та відпочити перед дорослим життям. Все, що ви не додаєте своїм дітям у дитинстві, вони будуть наздоганяти в дорослому житті. Не факт, що це зможе вилікуватися вашим психіатром.
8. Як правильно ставитися священникам до такого свята? Про що говорити на проповідях і повчаннях? Для початку, варто перестати істерити. Саме ваша паніка перетворює це комерційне свято в релігійне. Це ви переносите його з магазинів і супермаркетів до своїх храмів, там надаєте їм власного богословського змісту, обмежені лише вашою власною тупістю. Якщо люди тридцять років будуть ходити до храму до священника, який панічно боїться Хеловіну, але нічого не знає про аскетику, вони стануть такими ж недалекими, як і їхній наставник. Ділитися можна лише тим, що маєш сам. Власною тупістю, на жаль, також.
9. Як правильно ставитися до цього дня мирянам? Майте на увазі, що однією з надзвичайно тонких спроб диявола (справжнього диявола, а не того, з супермаркету) є приспати вашу пильність, показувати щось по-сектанськи, лише одним боком. Боїтеся гріха та поганих стосунків із Богом? Якщо так, то маєте знати, що в світі диявол – не єдине джерело гріха! Святі Отці пишуть, що ними є ще видимий світ, який лежить у злі, і навіть ви самі. Як багато людей захоплюються зовнішньою боротьбою з дияволом, не помічаючи, що вони давно вже самі стали дияволом для інших. Навіть своїх родичів і друзів!
Хеловін – це чудова нагода батькам пригадати, коли вони востаннє гралися зі своїми дітьми.
10. І на завершення, хотів би розповісти дуже коротку, але важливу для мене історію.
Багато років тому надзвичайно схожі до наших відчуття переживав апостол Павло, якому буквально пощастило жити в час "безперервного Хеловіну". І знаєте, як він на це реагував? Він не бився в істериках, не писав у соціальних мережах проклять язичникам і навіть не намагався відправити імператору петицію про заборону пантеону язичницьких богів хоча б в якомусь одному тріумвіраті. Він намагався використати будь-яку можливість поговорити про свою віру з язичниками.
Так, одного разу він побачив поганський жертовник, на якому було написано "Невідомому богу". Його настільки вразило побачене, що він явно про це проповідував місцевим грекам, потрапивши до самого Ареопагу. Проповідував з пошаною до них і з люб’язністю, називаючи їх не слугами сатани (якими вони в дійсності були), але "мужами-браттями". Вони були для нього і братами, і людьми, вартими пошани та максимального авторитету! (Діян. 17:23).
Чому б нам, навчаючись від цього "апостола язичників", не "оцерковити", не освятити все те, що сьогодні маємо вже як доконаний факт? Хіба ми зможемо якось відмінити язичницькі чи комерційні свята? Ні, звісно. А якщо так, тоді їх слід переосмислити – наповнити цілком новим, християнським змістом. Хіба ж не реально використати цей день для проповіді нашої, християнської віри у надматеріальний світ? Хіба не можна розповідати ненавченим людям про ангелів? Хіба ж не можна на День Валентина як в особливий день у році проповідувати про цнотливість і небезпеку блуду?
Можна, але це не входить у рівень розвитку людей, які звикли лише все критикувати. "Не знаю як, але не так". Те, що колись у нашому народі всіляко висміювалося, нині стає трендом і діагнозом. І це, насправді, дуже сумно. Направду, як священника наявність у цьому світі ідіотів мене засмучує багато більше, як існування Хеловіну.
P.S. Я просто впевнений у тому, що спокушені заголовком люди будуть читати цей текст багато краще, ніж інші мої проповіді чи статті. Чому? Не тому, що він кращий (у мене є багато значно цікавіших матеріалів). Справа у іншому. Просто цим дописом свій Хеловін я використав із максимальною користю. Сподіваюся, ви добре зрозуміли, що я маю на увазі.
Нагадаємо, навіть у Верховній раді готувалися до Хеловіну, тематично причепуривши їдальню.
