У четвер, 8 квітня, російські війська завдали ракетного удару по залізничному вокзалу в Краматорську. Внаслідок обстрілу російськими окупантами загинули,за даними Офісу генпрокуратура, 52 людей, із них п'ятеро — діти, ще близько 100 людей отримали поранення.
Видання hromadske поговорило зі свідками.
Олена разом із 27-річним сином приїхали на вокзал Краматорська о пів на 8 ранку. Вони чекали на поїзд, але його відтермінували. Відео з Оленою записав волонтер В’ячеслав Запорожець. Він передав його нам. Публікуємо далі пряму мову Олени.
Коли стався перший вибух, я була всередині вокзалу разом з іншою жінкою та її дворічною дитиною. Під час вибуху ми впали на підлогу. Скло розбилося. Жінка сховала свою дитину під стілець. Після другого вибуху я побігла на вулицю до сина.
Коли я підбігла до нього, то побачила шматки кісток на ньому. Я думала, що то кістки сина. Однак, виявилося, що на нього вибуховою хвилею відкинуло іншого чоловіка і то були його частки тіла. Син був весь у крові. Він мав багато уламків від скла на ногах. Я зняла з нього ремінь та перев’язала ногу. Просила, аби хтось викликав «швидку». До нас підбіг чоловік, він зняв із себе ремінь і перев’язав синові другу ногу. У цей момент поруч із нами вибухнула машина, ми лежали на підлозі.
Поряд лежали ще 5 трупів, а трохи далі на лавочці я побачила дівчину підліткового віку. У неї були пошкоджені кінцівки. «Швидкої» ми не дочекалися, до нас під’їхала військова машина. Син отримав травми стегон, але лишився живий.
Олександр був на заправці неподалік від вокзалу. Почувши вибухи, одразу поїхав туди.
Коли я під’їхав до вокзалу, там уже були пожежні машини та карети «швидкої». Я спитав у лікарів, чи потрібна моя допомога, тому що в мене була власна машина. Я був готовий допомагати. Мені сказали, що потрібно возити поранених.
Я вивіз 8 людей. Тих, у кого були важкі ушкодження, забирала «швидка», а людей із легкими пораненнями забирав я. Їм надавали першу допомогу, і далі ми вже везли їх до лікарні. Поранених було дуже багато, такий потік людей краматорська лікарня не могла витримати, тож частину постраждалих везли до сусідніх міст.
Мама і брат Дмитра були поруч із вокзалом, коли сталися вибухи. Вони приїхали зі свого села до Краматорська, аби купити продуктів і сплатити за газ. Поки стояли в черзі, на вокзал прилетіла ракета. Дмитро каже, що рідні відбулися сильним шоком, тож, аби не нервувати їх зайвий раз, переповів нам історію самостійно.
Декілька разів на тиждень вони їздили до Краматорська, оскільки в їхньому селі вже не працюють магазини та аптеки. Єдиний шанс перетворити гроші на їжу або ліки — приїхати в місто до найближчого банкомата, а він поруч із вокзалом. Мама придумала, як витратити кошти — 6,5 тисячі гривень підтримки від держави — вирішила сплатити ними за газ. Тож вони з братом пішли на Привокзальну площу до пошти. Поки стояли в черзі, прилетіла ракета. Після двох вибухів люди похилого віку впали. Їм було дуже страшно; вони бачили, як усі почали бігти туди, до станції.
Мої рідні весь час живуть серед вибухів, але раніше вони були десь віддалено. Зараз це сталося зовсім поруч, із такою великою кількістю жертв. Краматорськ такого ще не бачив.
