Вперше в історії науковці провели повний 3D-скан "Титаніка", що затонув у 1912 році після зіткнення з айсбергом. Детальний цифровий двійник корабля дозволив отримати нові дані про трагічні останні години лайнера та масштаб руйнувань, спричинених катастрофою, повідомляє BBC.
Точна цифрова копія наочно демонструє, як корпус корабля розірвало навпіл під час занурення на дно Атлантичного океану. Скан також пролив світло на стан однієї з котельних та підтвердив свідчення очевидців щодо зусиль інженерів, які до останнього моменту намагалися підтримувати освітлення на борту.
Увагу дослідників привернули котли в одній із котельних. На сканах чітко видно, що деякі з них прогнулися всередину, що свідчить про їхню роботу під час затоплення корабля. Крім того, на палубі корми виявили відкритий паровий клапан, що, ймовірно, забезпечував безперебійну подачу пари до системи генерації електроенергії.
Ці знахідки підтверджують, що інженери підкидали вугілля у топки, щоб забезпечити електрику для освітлення та роботи обладнання, необхідного для безпечного спуску рятувальних шлюпок.
"Вони стримували хаос настільки довго, наскільки могли", — розповів дослідник "Титаніка" Паркс Стівенсон.
Новий комп'ютерний аналіз, заснований на кресленнях "Титаніка", даних про його швидкість, напрямок руху та положення в момент зіткнення, дозволив змоделювати характер пошкоджень корпусу. Складні чисельні алгоритми та потужні суперкомп'ютери допомогли відтворити механізм затоплення лайнера. Моделювання показало, що зіткнення з айсбергом було ковзаючим, а не прямим, і призвело до утворення ряду невеликих пробоїн, розташованих лінійно вздовж правого борту.
Вчені висунули гіпотезу, що фатальними для "Титаніка" стали ці самі численні невеликі пробоїни розміром з аркуш формату А4.
Аналіз 3D-скану також підтвердив, що передня частина лайнера досі стоїть вертикально на морському дні. Натомість кормова частина, розташована за 600 метрів, виглядає спотвореною та зім'ятою внаслідок потужного удару об дно після розлому судна.
Нагадаємо, вченим вдалося отримати трьох генетично модифікованих вовченят, які є біологічними копіями суворих вовків (Canis dirus) — гігантських хижаків плейстоценової епохи, що зникли з лиця Землі понад 10 000 років тому.
