Будинок на вулиці Жилянській вже став своєрідним символом жорстокості цієї війни. Саме сюди міська влада приводить чи не кожну офіційну закордонну делегацію, аби іноземці на власні очі побачили жахливі наслідки російських атак.
Дрон-камікадзе влучив у 4-поверхівку 17 жовтня. В результаті чого частина будинку обвалилася. 16 родин втратили свої оселі. 5 людей загинуло.
В день трагедії очільник столиці Віталій Кличко заявив, що будинок не підлягає відновленню. Уже за тиждень такий же вердикт оголосило КП “Київекспертиза”. Утім з цим висновком категорично не погоджуються власники квартир будинку. На необхідності відновлення 4-поверхівки наполягають і краєзнавці, адже це зразок історичної забудови міста кінця XIX – початку XX століття.
Про боротьбу мешканців атакованого дроном будинку за збереження своїх осель “Нашому Києву” розповіла голова ініціативної групи Тетяна Махрінська, а про технічні можливості відновлення будівель – київський архітектор Олександр Кумейко.
Боротьба за збереження осель у центрі міста
“Мене, на щастя, не було в той день вдома. Я отримала повідомлення від друзів, що у мій будинок влучив дрон, коли їхала на роботу. Спершу не повірила. Коли вже зупинилася і подивилася відео, то зрозуміла, що постраждала таки моя оселя. Я під’їхала до вулиці Жилянської. Там усе було в диму. Усе було перекрито. Десь пів дня поліцейські нікого не пускали до будинку. Вже ближче до вечора я змогла туди потрапити. Там був намет, де нас – мешканців – позначали як постраждалих. Потім ще декілька годин ми провели поблизу будинку, дізнаючись, кого вже, на жаль, немає в живих, і переживаючи за тих, хто ще лишався під завалами”, – згадує жовтневі події Тетяна, мешканка будинку на Жилянській.
Майже одразу столична влада заявила, що 4-поверхівка не підлягає відновленню. У відповідь на це на сайті КМДА з’явилася петиція з вимогою відбудувати будівлю у первинному вигляді, адже вона є прикладом архітектурної забудови міста початку XX століття. За кілька днів це звернення до влади набрало необхідну кількість голосів. Та от в мерії залишилися непохитними. Там зазначили, що під час попереднього обстеження будівлі були виявлені руйнування, пошкодження та дефекти, які знижують міцність та стійкість конструкцій, а також експлуатаційні показники інженерних мереж і систем об’єкта.
Та з такою оцінкою категорично не згодні мешканці 4-поверхівки. Вони запевняють, що мають зовсім протилежні висновки від незалежних експертів. Тож, взялися за реєстрацію ОСББ, аби надалі мати змогу на офіційному рівні комунікувати з КМДА та за необхідності виступити замовниками виконання певних будівельних робіт з відновлення їхньої оселі.
“У нас є певні домовленості з архітекторами та інвесторами, які зголосилися нам допомогти з відновленням будинку. Утім ми як фізичні особи не можемо з ними укладати договори, відповідно до яких вони б розробили проєкт, для цього потрібне ОСББ. Тож, нині триває його реєстрація.
Ми знаємо, що кошти на відбудову будинків, які потерпіли від ракет рф, виділяються бюджетом. Ми бачимо, що по Києву будинки, які раніше постраждали, відбудовують. Тож, ми дуже сподіваємося, що врешті й на нашу 4-поверхівку виділять кошти, принаймні будемо про це просити. Якщо ні, тоді вже самотужки шукатимемо необхідну суму на відбудову”, – зазначає Тетяна. 
Натомість єдиний варіант, який пропонує влада мешканцям зруйнованого дроном будинку, – це відселення у квартири новобудови на вулиці Поліській, що на лівому березі. Мова про грошову компенсацію вже не йде.
“Квартири на вулиці Поліській нам не підходять. Це багатоповерхівка. Там 20 чи 25 поверхів. Квартири, які нам пропонують, знаходяться вище 11 поверху. У час постійних відключень електроенергії – це зовсім не варіант. Другий момент – це дуже далеко від центру Києва. Ми все своє життя прожили у центрі міста. У нас тут свої поліклініки, свої лікарі, тобто тут наш усталений устрій життя. Третій момент – через дорогу від тієї новобудови знаходиться танковий завод. Нам не дуже хотілося б там знаходитися з міркувань безпеки. Четвертий момент – це грошове питання. Ціна квартири на Жилянській і ціна квартири на Поліській – це зовсім неспівставні речі”, – пояснює Тетяна.
Мешканцям 4-поверхівки вже не вперше доводиться відстоювати свої оселі у центрі міста. Кілька років тому протистояння тривало з забудовником ЖК “Елегант”. Тоді історичний будинок залишився на своєму місці, утім впритул до нього виріс 32-поверховий новобуд.
“У нас, дійсно, вже була боротьба за будинок, але не з владою, а з забудовником. І ми це вистояли. Ми залишилися на цьому місці. Чому нас так швидко хочуть позбутися і відселити? Мабуть, потрібна земля, щоб побудувати щось велике. Та архітектори кажуть, що там настільки мало місця, що звести багатоповерхівку буде неможливо. Цей будинок – це максимум, який там може бути. Якщо будувати щось велике, то воно довго не вистоїть. Це буде погана ідея”, – говорить Тетяна.
Історична цінність будинку
4-поверхівка на вулиці Жилянській – це зразок архітектурної забудови Києва кінця XIX – початку XX століття. У ньому поєднано типовий київський цегляний стиль з елементами неоготики. Нині таких будинків в Києві залишилося небагато, можливо, кілька десятків, говорить краєзнавець Антон Короб.
“Будинок цікавий перш за все своїм першим власником – купцем першої гільдії Іоселіаном Іцковичем Львом. Якраз навпроти розташовувалося його підприємство з виготовлення металевих меблів. Займався Лев також громадською діяльністю. Він був старостою синагоги, яка знаходилася на місці сучасної ТЕЦ.
Цікавий тут відбувся і випадок кримінального характеру. На Іоселіана Льва перед будинком з ножем напав прикажчик, який був звільнений з його підприємства. Ця подія потрапила в кримінальні хроніки”. 
Яких-небудь відомостей про пошкодження будинку в часи двох світових війн немає. Натомість у 80-ті роки тут був проведений капітальний ремонт, зокрема було зроблено нові бетонні перекриття.
Відбудова чи не знесення будинку на Жилянській стане прецедентом для інших подібних випадків, говорять краєзнавці.
“Ця будівля не має статусу пам’ятки, але це не означає, що вона не цінна. Це означає, що законодавство в нас таке, що 94% історичної забудови не мають оформленої на них документації й не мають статусу через бюрократію, а не через їх незначність.
Будівлю потрібно відновити одразу з декількох причин. По-перше, ступінь руйнування незначний, більш ніж половина квартир вціліли й мешканці б там жили, якби були сходи. По вцілілій частині можна відновити втрачену. Існує фотофіксація, яка дозволить це зробити. Як бачимо, влада відбудовує панельки й хрущовки, отже технічна можливість відбудови є.
По-друге, важливо відбудувати, щоб хоч щось захистити від нашої влади. З початку війни жодного руйнування історичної будівлі в Києві не було через бойові дії. А от тільки через дії влади і забудовників зруйновано близько 10 історичних будинків.
По-третє, будівлю потрібно відбудувати, бо це буде прецедент. Якщо відбудують, то можна буде посилатись і відбудовувати інші пошкоджені історичні будинки в інших містах. Якщо знесуть, то знесуть сотні й тисячі будинків в інших містах. Мене про це вже попереджають харків’яни”, – зазначає дослідник київської архітектури, автор петиції за збереження будинку на вулиці Жилянській Семен Широчин.
Технічні можливості відбудови будівель
Київський архітектор Олександр Кумейко запевняє відбудувати можна будь-що, незалежно від ступеня руйнування. Утім потрібно розуміти, що відновити будинок у первинному вигляді буде набагато дорожче, ніж побудувати щось нове.
“Будь-яка будівля може бути реконструйована або відновлена незалежно від того, що від неї залишилося, навіть якщо вцілів лише фундамент. Це дозволяє зробити й закон, і будівельні технології.
Питання лише в тому, скільки це буде коштувати та хто за це заплатить. Ідеально відтворити будівлю в тому вигляді, в якому вона була до зруйнування, вийде досить недешево. Звичайно, що набагато менше ресурсів потрібно витратити для того, щоб відновити її в будь-якому іншому сучасному вигляді”.
Власне відбудова будь-якого об’єкту передбачає кілька етапів: обстеження, робота з вихідними даними, розробка проєкту і власне саме будівництво.
У випадку будинку на вулиці Жилянській більш доречно говорити про реконструкцію, зазначає Кумейко.
“Перше, з чого починається відбудова, – це обстеження. Власне за його результатами й буде зрозуміло, що можна з цією будівлею робити: чи її можна частково, десь місцями, відновлювати, чи її треба повністю розбирати та відновлювати з нуля, чи там умовно тільки косметичний ремонт необхідно зробити. Після обстеження беруться вихідні дані. Вихідні дані – це містобудівні умови обмеження, існуючі договори на водопостачання, електропостачання, каналізацію тощо. Далі вже розробляється проєкт реконструкції. Цей проєкт може передбачати все – майже до повного знесення будівлі. Під час реконструкції повинно бути повністю або частково збережено якісь опорні конструкції й зовнішні огороджуючи елементи. Тобто частину фундаменту зберігаєте, якусь стіну зберігаєте – і це де-юре вважатиметься реконструкцією”.
Від початку проведення обстеження до старту власне будівельних робіт необхідно до пів року.
“В нормальному режимі саме обстеження займе близько двох-чотирьох тижнів. Це виїзд, робота над результатами виїзду, лабораторні дослідження, оформлення звіту. Далі етап збору вихідних даних. Це може бути як досить швидко, так і дуже довго. Робота з чиновниками завжди займає різний час. Проєкт можна розробити за 2-3 місяці”, – підсумовує архітектор.
