Я ревакцинувалася. Сертифікати, Європа та побічні реакції
    Фото: freepik.com

    Історію про мою першу вакцинацію, всі, певно, вже й забули. Це сталося 18 березня. Тоді мене щепили вакциною AstraZeneca (CoviShield). «Побічка» була дай Боже.

    Другу дозу я отримала тільки 15 червня. Чому так довго? Задля кращого захисту ревакцинація AstraZeneca має відбутися через три місяці. До порівняння, Pfizer повторно колють через три тижні. CoronoVac — від двох тижнів до місяця.

    Про дату ревакцинації я запитувала у сімейного лікаря декілька разів. Терміни піджимали, а вакцину все ніяк не завозили до амбулаторії, де я щепилася. Проте за тиждень до крайньої точки вакцинації лікарі повідомили, що вакцина є.

    Як все відбувається?

    За два дні до вакцинації мені зателефонував сімейний лікар та перепитав, чи готова я щепитися вдруге. Відповіла, що для такого готова завжди. Адже хворіти «короною» ще бодай раз не хочеться, та і Європа маячить за горизонтом.

    Лікар вніс мене до списків готових вакцинуватися та сказав прийти на певні години у вівторок 15 червня. Жодних пересторог, як і минулого разу, не було. Я завчасно відпросилася з роботи та закупилася знеболювальними. Навіщо? Бо перша вакцинація навчила, що молодь так легко AstraZeneca не переносить. Треба бути готовим до усього.

    У вівторок зранку я почесала до амбулаторії. На диво, черги перед кабінетом щеплення не було. Лікарі пояснили, що навчилися розподіляти потоки та записують людей так, аби був мінімальний шанс скупчення у коридорах.

    «Клас», — подумалося тоді у голові. Адже найбільше я не люблю бюджетні установи саме через натовпи шалених людей, які ще встигають одне з одним посваритися у черзі.

    Сімейний лікар забрав мене до кабінету на огляд. Температури, тиску та видимих симптомів «корони» не було. Отже, можна вакцинуватися.

    Після цього я заповнила документ про згоду на щеплення — таким самий, як був першого разу. Лікар вніс мене до бази, і я пішла колотися.

    Процедура займає не більше двох хвилин. Сідаєш на канапку, лікар вводить вакцину у верхній м’яз руки, йдеш геть. Радять ще посидіти пів години в амбулаторії, бо може стати гірше. Але я так не робила ні перший, ні другий раз.

    А що сертифікати?

    Після щеплення у сімейного лікаря можна отримати міжнародне свідоцтво про вакцинацію. Це документ, у якому англійською / французькою та українською мовами зазначається, що певна людина отримала дві дози щеплення. На документі має стояти дві мокрі печатки:

    • лікаря, який проводив огляд та вносив дані у базу;
    • закладу, у якому проводили вакцинацію.

    Це не новий документ для України. Подібні свідоцтва отримують ще з 2006 року. У них зазначають, хто та коли перехворів тяжкими інфекційними хворобами.

    Документ має форму, яка відповідає міжнародним вимогам для перетину кордону. Тобто в теорії з ним можна подорожувати. Сертифікат вже діє для в’їзду до Угорщини, також відкриті Туреччина та Молдова. З іншими країнами уряд досі домовляється.

    Є нюанс. Свідоцтво починає діяти тільки через два тижні після вакцинації. Наразі воно не підтягується до «Дії». Також паперовий документ не треба плутати з «ковідним сертифікатом», про який балакають у ЄС. Його обіцяють запустити в Україні з 1 липня. Він має бути цифровим та дозволить подорожувати у європейські країни. Але це все — плани.

    Добре-добре. А побічні реакції?

    Як би я не просила вищі сили, але вони були. Вакцину мені вкололи об 11:00. Весь день я була на драйві, навіть встигла відзняти відео для соцпроєкту та поїздити Києвом. Проте о 7 вечора мене накрило. Це сталося у дорозі. Благо, що до дому було декілька кроків.

    Спочатку розболілася рука. Потім злегка кинуло у жар, стрибнув тиск. Голова почала боліти так, ніби на мене добу кричали та били поруч ложками у каструлю.

    Одразу у ліжко я не лягла. Перед вакцинацією я прочитала статтю, що «побічку» може зняти... пиво. Я в жодному разі не закликаю повторювати мій досвід. Та й загалом алкоголь — зло. Проте перша вакцинація стимулювала мене сподіватися навіть на пиво. Бо реакції після вакцини такі, що хочеться забути своє ім’я.

    Я купила пляшку і майже долізла до квартири. На той момент ноги стали ватними. Десь годину я просто валялася у ліжку та повільно попивала пиво. Гірше не ставало, але й краще — теж. Вже майже перед сном я відчула, що головний біль та слабкість відступають, а мізки починають «відстрелювати реальність». Так, мене почало попускати.

    Я не можу сказати, що це наслідок вживання пива. Адже для точних висновків цю теорію треба дослідити. І — не на домашньому рівні. Тільки засинати мені було легше. Тиск вирівнявся, ломота у тілі зникла. Навіть захотілося поїсти.

    Вночі мені стало зле. Почало трусити від холоду, вуха заклало, голова знову почала тріщати. Стан був паршивий — ніби накурився на грип. Десь 20 хвилин я намагалася ігнорувати «побічку» та заснути назад. Проте здалася та випила знеболювальне. П’ять хвилин — і я вже спала.

    Що далі?

    На ранок паршивий стан зберігся. Я була дуже слабкою, наче тільки перехворіла «ковідом». Ломоти не відчувала, головний біль теж не турбував. Тільки бісило повільне втягування у реальність та відсутність реакцій. Ніби мені на все пофігу.

    У такому стані минув увесь перший день після вакцинації. До вечора свідомість очистилась. Але сон був неприємний, з просинанням та тривогами.

    Стан був паршивий — ніби накурився на грип.

    Ранок другого дня був кращий, аніж попередній, але гірший, ніж завжди. Спати хотілося страшно, ноги не хотіли ходити по квартирі. Я ледь змусила себе піти на роботу. В офісі рятувала кава, яка давала сил на годину-дві. Тільки мізки все одно працювали повільно, а очі час від часу закривалися.

    Третій день почався так, ніби нічого й не було. Я встала бадьорою, з хорошим настроєм та силами кудись йти. Нічого не боліло, мозок розпрацювався у режимі «я все зможу». Захотілося перепитати у самої себе, а чи кололи мені ту вакцину взагалі.

    Висновки

    Побічні реакції після другої вакцинації були слабкішими, ніж перший раз. Але все одно вони були. Усім наляканим одразу хочу сказати, що це — нормальний процес реагування імунітету на вірус, який вводять під час щеплення у мінімальних дозах. Просто треба бути готовим до різних проявів організму. Когось вакцина «бере», а хтось не відчуває нічого. Зате завдяки щепленню можна зупинити поширення коронавірусу, бути здоровим та швидше поїхати за кордон. Адже багато країн заявили, що відкриються тільки для вакцинованих туристів. Як, наприклад, Іспанія, де я мріяла відсвяткувати день народження. Але через «корону» не могла.

    А тепер — зможу.